Главная | Обратная связь

Істотні умови господарського договору

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір визначається укладеним, якщо у сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом та необхідні для догорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна буди досягнута згода. Інакше кажучи, якщо у договорі не визначено хоча б однієї з істотних умов, такий договір не є дійсним.

При укладанні господарського договору сторони зобов’язані обов’язково погодити:

· Предмет договору;

· Ціну договору;

· Строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт,послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до таких обов’язкових для сторін нормативних документів:

· Державних стандартів України;

· Кодексів усталеної практики;

· Класифікаторів;

· Технічних умов;

· Міжнародних, регіональних і національних стандартів інших країн (застосовується в Україні відповідно до чинних міжнародних договорів України).

Якщо ж такі нормативні документи відсутні, то вимоги щодо якості предмета договору визначаються договірному порядку з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. У договорі вона зазначається у гривнях, якщо договір є зовнішньоекономічним, ціна за згодою сторін може визначатися в іноземній валюті.

При здійснені експортних та імпортних операції в розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані та регульовані ціни – граничні рівні ціни або граничні відхилені від державних фіксованих цін.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах – також за рішенням суб’єкта господарювання.

На ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни. Перелік таких ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до закону державні ціни установлюються також на продукцію (послуги) суб’єктів господарювання – природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб’єктів також затверджує Кабінет Міністрів України.

Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних і комунальних цін,граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов’язкового декларування зміни цін.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб’єктами підприємництва, зобов’язані надати цим суб’єктам дотацію відповідно до закону.

Політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів держаної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначають законом про ціни і ціноутворення, іншим законодавчими актами.

За згодою сторін в господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни на продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт в скорочені строки порівняно з нормативними.

У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

Строком дії господарського договору є час, упродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання,що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не порушуються умови укладання договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час договору.