Соня Плакидюк: «Всередині мене сидить пекельний критик»

Ведучий fashion фотограф України, одна з найбільш затребуваних і відомих, експерт шоу «Супермодель по-українськи» і просто дівчина, яка багатьом запам'яталася червоною помадою і чорними окулярами. Читайте далі про Соню Плакидюк!

1. Що Ви насамперед хочете передати глядачам через свої знімки?

Атмосферу, емоцію і візуальну насолоду правильної композиції. Ось у будь-якого відомого бренду одягу є так звана ДНК, яка допомагає розпізнати яка це організація. Мені б хотілося, щоб мої знімки були читані в цьому сенсі і теж передавали чисто моє бачення чого-небудь.

2. Якими технічними або художніми прийомами користуєтеся Ви, щоб можна було розпізнати і сказати: «О, це ж Соня»?

Моєю рисою № 1 є все-таки жіночність. Я дуже люблю, коли героїня на моїй фотографії випромінює жіночність та сексуальність, але при цьому вона не обов'язково роздягнена. А починається все з того, як я працюю з моделлю, як я спілкуюся з усією командою. Зазвичай я вмію завоювати прихильність у людини. Тому у нас виходять досить щирі і жіночні кадри.

3. Багато хто з починаючих і не починаючих фотографів забувають про те, що крім них є ще людина в кадрі. Я маю на увазі, що без взаєморозуміння з моделлю не обійтися. Відразу Вам було легко встановити контакт з людиною по той бік камери чи це прийшло з досвідом?

Я з дитинства страшно товариська і частенько на свою адресу чула комплімент з приводу привабливості. Хоча багато хто думає, що я зарозуміла погань. (легкий ошелешений смішок) Я завжди намагаюся людині донести що я від неї хочу. Я дійсно переживаю чи комфортно моделі в кадрі. Наприклад, ось одного разу під час зйомок в квітковому магазині модель повинна була для кадру сидіти в холодильнику при тому, що на ній було всього лише сукня, а за вікном вже зима. Я вирішила роздягтися для того, щоб відчувати наскільки у неї кінчається запас працездатності. І я так робила не один раз, щоб підганяти себе. Це не тому, що така дбайлива матуся. Усі ці нюанси потім впливають на кінцевий результат. Хтось може без втоми зніматися кілька годин, а хтось втомлюється дуже швидко. Такі деталі я намагаюся опрацювати. Плюс з роками я стала дуже швидко знімати. У мене кликуха є - «Соня скоростріл». Це звичайно приводить у захват. Особливо журнальних замовників.

4. Вам комфортніше працювати в одній постійній команді чи все ж люди в ній повинні змінюватися час від часу?

У мене є група людей, яких я дуже люблю і ціную, але у всіх є якась специфікація. Залежно від завдання я намагаюся підтягти ту людину, яка сильніша в даній задачі. У мене постійно запитують в інтерв'ю коли я встигаю дружити. А у мене всі друзі на знімальному майданчику. Тому можна сказати, що я працюю з однією і тією ж командою. Просто вона дуже велика й іноді потрібні окремі її елементи.

5. Як часто доводиться відмовлятися від пропонованого проекту?

Не часто. Я швидше відмовляюся з двох причин: або я не встигну в дедлайн і підведу людину, або замовник трохи не в собі. І скільки б грошиків він мені не заплатив, він не окупить втрату моїх нервових клітинок. Я, Слава Богу, навчилася розрізняти такий контингент і ласкаво з ними прощатися ще на початку переговорів.

6. Як виходите з конфліктної ситуації на майданчику?

У мене завжди в пріоритеті допрацювати. Я дороблю, дозніму, а посваритися і проклясти я можу потім. Я сильно переживаю, якщо в результаті нічого не виходить і відчуваю свою провину, навіть якщо її немає. А взагалі я не конфліктна людина, якщо мені не лізти на голову.

7. Раніше в інтерв'ю Ви стверджували, що давно навчилися не запарюватися з приводу інших думок. На критику яких же людей Ви реагуєте?

Реагувати не означає погоджуватися. Я можу реагувати ігноруючи. Це теж, власне, реакція. Якоюсь мірою мене турбують думки професіоналів, з якими я в постійному контакті. Мені завжди цікава думка мого чоловіка. Знову ж всередині мене такий пекельний критик сидить, що у випадку чого я це знаю сама і мені не потрібно прислухатися до чиєїсь думки в цьому сенсі. Я все-таки в змозі адекватно оцінити ситацію. Принаймні мені так подобається думати.