Бесіда з головою студентської колегії
Віталій зовсім нещодавно прийшов навчатись до нашого вузу. Та він не загубився серед інших студентів. Вперше за історію університету головою студентської колегії обрали першокурсника. Сьогодні бесідуємо з молодим, кмітливим та наполегливим студентом – Віталієм Шапкою. - Віталію, ти щойно закінчив перший курс. Що в КУУПі запам'яталося найбільше? - (сміється)..Ого..Найбільше пам'ятаю першу сесію, і обрання головою студентської колегії. - Якою була твоя реакція, коли ти дізнався про перемогу на виборах голови студколегії (далі- СК)? - О-о-о-о, це було дуже, дуже, дуже несподівано! Мені студенти говорили: "Та не переживай, ти, ти, ти -виграєш!" Спочатку у мене була паніка, навіть відчував страх. Я дійсно не думав, що виграю! Навіть староста відповідала: "Та не переживай, ти-перший курс, тебе не оберуть". Коли оголошували результати виборів, особисто я думав,що виграє Яна Фелоненко. По-справжньому захвилювався , коли оголосили, що моя конкурентка заняла третє місце. Перших два тижні після
оголошення мене головою студколегії ходив похмурий. Я – голова студколегії? Як це так? А потім вже втянувся і,не страшно.
«Життя - це ескалатор. Якщо підніматимешся скоріше за інших, досягнеш успіху першим.»
- А що спонукало балатуватись у голови СК? - А це провокаційне питання,скажу я Вам. Найперше - я хотів отримати досвід роботи в громадській діяльності. По-друге, коли я поступав до університету, то думав, що студентське життя тут більш насичене та організоване краще, ніж насправді. А зараз я сам очолюю пост голови студентської колегії, та розумію,наскільки складно організовувати заходи та заохочувати студентів до участі в подіях. Проте, ми стараємось працювати на результат. - Віталію, у передвиборчій агітації ти писав чимало цікавого. Чи легко втілювати задумане? - По-перше, я ніколи нічого не обіцяю. Обіцяти , а потім не виконувати - це не в моїх правилах. Тому і в передвиборчій компанії, і на дебатах говорив, що з усіх сил старатимусь щось робити. Якщо вийде - буде добре. Я говорив про проведення безпровідної мережі wi-fi (вай-фай). Тепер розумію, що це не так уже й просто. Та гадаю, що з часом спільними зусиллями ми вирішимо це питання. Щодо організації дозвілля, ми вдало та весело провели міжуніверситетські КВН-змагання, привітали викладачів концертною програмою в Міжнародний день жінок, з гарним настроєм та у всій красі презентували наш університет на Дні відкритих дверей, організувати Шевченківський вечір допомогла Юля Пришко (сміється). - Посада голови студколегії може стати для тебе причиною зіркової хвороби? - Ні, ніколи. Я не розумію, до чого тут зірковість. Голова студколегії - це важлива посада, хоча й не настільки, як посада президента чи короля. Та я вам кажу, насправді дуже, дуже важко виконувати всю роботу. Це клопітка праця, яка займає багато часу, сил та не шкодує нервів. - Ти - постійно зайнята людина. Розкажи про свій вільний час поза межами університету. -На мою думку, поза межами університету я теж цікаво проводжу свій час: займаюсь кінематографією; я музикант, пишу свою музику (як правило, у жанрі неокласицизму - епічна, або трейлерна музика); на вихідних ходжу на зйомки, де працюю режисером,
«Я завжди віддаю перевагу стабільності.» композитором і актором. У найближчих планах - запуск проекту зі студентом КУУПу Андрієм Окунським. Ми зробили свого роду продакшн, і будемо розпочинати справжні професійні зйомки. А допомагатиме у цьому наш знайомий, український режисер Любомир Левицький, який знімав відомий фільм "Штольня", а нещодавно закінчив працювати над екранізацією фільму "Тіні незабутих предків". - Усім відомо, що ти пишеш музику. Що надихає на творчу роботу? - По-різному. Раніше це було нещасливе кохання. Останнім часом мене надихає зовсім інше: вечірнє місто, відкрите вікно, вимкнені світло та телевізор. Дощ чи сніг- ось, що приносить багато натхнення. -Про що мріяв у дитинстві? - Стати актором - професійним, великим, голівудським! А ще я хотів знати усе знати.
Не можу пригадати жодної маленької мрії. Якось виріс, і забув ті всі мрії… Завжди мріяв бути відмінником. Спочатку я ним не був, а потім став. - Ти займаєшся спортом? Твоє ставлення до здорового способу життя. - Стрільба із лука- єдине,що пов’язує мене зі спортом. Саме завдяки батьку-президенту федерації стрільби із лука Київської області-.мені подобається займатись цією справою. Інколи я виконую обов'язки інструктора замість нього. Хоча подальше своє життя я непов'язую із цим заняттям. Це - хоббі, або ж іншими словами, одна із моїх робіт. -Ти постійно спілкуєшся з новими людьми. Чи легко знаходити спільну мову з оточуючими, зокрема з викладачами? - Залежно від ситуації. Зважаючи на те, що я не завжди говіркий, мені завжди було складно одразу знаходити спільну мову з новими людьми. Але я розумію: коли треба -то треба. Щодо викладачів, з ними легше знайти спільну мову, визначивши їхній психотип, та знати, яким речам вони віддають перевагу. У новій компанії люблю помовчати, хоча інколи можу говорити безперестанку. Для мене найтяжче спілкуватись з дівчиною на першому побаченні. І завжди легко спілкуватись із дітками - адже можна вчасно "викрутитись". Цього не зробиш при спілкуванні з ректором, адже потрібно зважати на багато моментів: що, як, і коли запитуєш та якими словами відповідаєш; потрібно вибудовувати логічні схеми запитань. - Як часто звертаєшся за порадами до людей, старших за тебе? - Навіть дуже часто. Звертаюсь до батька, до людей, які працюють з ним, до друзів сім'ї. Частенько запитую щось у попередньої голови студентської колегії - Ані Кравченко, бо хочу знати та розуміти якнайбільше нюансів. Я раджусь із кимось, коли страшно приймати рішення самотужки. І, зважаючи на поради, приймаю власне рішення. - Наскільки для тебе важлива підтримка рідних та друзів? - Чесно кажучи, складне питання (думає)... Підтримка для мене важлива. Я завжди уважно прислухаюсь до того, що мені говорять рідні та друзі, стараюсь направляти підтримку у потрібне для мене русло. Це допомагає приймати правильні рішення. - Що тебе лякає? Твої фобії. - (Сміється)… Ну я боюсь павуків!.. А ще я боюсь термінових справ, особливо, коли кажуть: треба прямо зараз сходити туди, і вирішити це питання. Я розумію, що у будь-якому разі прийдеться це робити. Але мене це лякає. Такий собі панічний стан. І ще одне,чого боюсь - невпевненість у завтрашньому дні. На жаль, сьогодні саме так і є. Життя -це ескалатор. Якщо підніматимешся скоріше за інших, досягнеш успіху першим. - Студентам цікаво чому ти не живеш у гуртожитку? - Я не проти жити в гуртожитку, де так багато веселих, хороших і знайомих людей, з якими хочеться контактувати щодня. Але так склалося, що житло мені підготували ще до приїзду в Київ. Я не відмовився від пропозиції. Жити самому теж добре. - Яку книгу ти порадиш прочитати усім студентам? - Із задоволенням пораджу прочитати художню книгу "Портрет Доріана Грея". Попри те, що вже вкотре перечитую її, я обожнюю цю книгу. Вона цікава тим, що показує, яких помилок не потрібно робити в житті. Щодо наукової літератури, раджу ВСІМ прочитати книгу Пола Екмана "Психологія брехні". Особисто я прочитав її тричі. З кожним разом вникаю все глибше. Навіть виникло бажання проходити всі онлайн- тести, підготовлені цим неймовірним психологом. - Твої плани на майбутнє як голови студентської колегії, так і студента першого курсу? - Я завжди віддаю перевагу стабільності. Тож у планах - досягнення нового рівня в роботі студентської колегії, яка повинна працювати не стабільно погано, а стабільно добре та ефективно. Вчасна організація виступів, походів, наукових конференцій, інших заходів - ось, що для мене головне. Як студент першого курсу, радий, що здав сесію саме так. Я завжди буду розвиватися в тому, що мені подобається. А як я уже казав, подобається мені, музика, кінематографія і тому подібне. - Головний принцип у житті. - Ніколи над цим не задумувався. Я живу сьогодні - і не керуюсь принципами. Можливо, вони сформуються в майбутньому, коли більш чітко, ніж зараз, бачитиму свої цілі. Сьогодні мені комфортно жити так, як я живу. - Твої побажання студентам КУУПу. - Навіть таке питання є? (посміхається)… Бажаю всім рок-н-ролу! Бажаю закінчити цей "великий, кращий за Кембрідж" Київський університет Управління та Підприємництва! (уже сміється)… Усім здоров'я, щастя та кохання. Побажаю терпіння. Не думайте, що студентська колегія - це спілка супергероїв, яким під силу все і одразу! Студенти, будьте ласкаві, частіше заходьте на сторінку студентської колегії. Там є багато цікавого та корисного. Останнє, найважливіше прохання - бути ініціативними. Ваша пасивність вражає. Я не відчуваю великої підтримки зі сторони студентсва. Підтримують хіба що голови секторів студколегії, які дійсно стараються виконувати свою роботу якнайкраще. Приєднуйтесь, допомагайте, а не просто полемічно критикуйте нас. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|