Здавалка
Главная | Обратная связь

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ, її ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ



Л.Г. Подоляк, В.І. Юрченко

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як підручник

для студентів вищих навчальних закладів

Видання друге, доповнене і перероблене


УДК 159.922.6(075.8) ББК 88.8я73 П61

Затверджено

Міністерством освіти та науки України

(лист №1.4/18-Г-961 від 06.05.2008p.)

Рецензенти: Н.В. Чепелсва,

член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор;

І.С. Булах,доктор психологічних наук, професор;

Ю.О. Приходько,доктор психологічних наук, професор.

Подоляк Л.Г., Юрченко В.І.

Психологія вищої школи:Підручник. 2-е вид. - К.: Каравела,

2008. - 352 с

ISBN 966-8019-00-8

У підручнику на основі досягнень психологічної науки систематизо­вано і представлено найновіші відомості з психології вищої школи. З гу­маністичних позицій розкрито актуальні психологічні проблеми підго­товки фахівців із вищою освітою.

Призначений для студентів, аспірантів і молодих викладачів, а також соціальних працівників, які працюють з молоддю, батьків студентів.

УДК 159.922.6(075.8) ББК 88.8я73

© Подоляк Л.Г., Юрченко В.І., 2008 © Видавництво „Каравела", 2008

ISBN 966-8019-00-8


ЗМІСТ

вступ 6

1. психологія вищої школи, її предмет,
завдання та методи 8

1.1.Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті 8

1.2.Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки 18

1.3.Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні 20

1.4.Зв'язок психології вищої школи з іншими науками 24

1.5.Методологія і принципи психологічного дослідження 26

1.6.Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження 31

1.7.Дослідницькі вміння. Етика дослідника 35

2. ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ 40

2.1.Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості 40

2.2.Суперечливості та кризи студентського віку 50

2.3.Вищий навчальний заклад - один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця 57

2.4.Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності 60

2.5.Типологічні особливості сучасних студентів 68

3. ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

ЯК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ 75

3.1.Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки 75

3.2.Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку 77

3.3.Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності 91

3.4.Роль самовиховання в професійному зростанні студента 94

4. ПСИХОЛОГІЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ 102

4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура 102


4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу 106

4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі 110

4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера 118

4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування 123

5. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ
ПРОЦЕСОМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ 129

5.1.Необхідність управління у сфері освіти та його особливості 129

5.2.Види і функції педагогічного управління 131

5.3.Психологічний аналіз процесу управління у сфері вищої освіти ..134

6. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ 155

6.1.Навчальний процес у ВНЗ як спосіб реалізації завдань професійної підготовки студентів 155

6.2.Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності 157

6.3.Роль мотивації в навчально-професійній діяльності студента 159

6.4.Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів 168

6.5.Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців 173

6.6.Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності 178

6.7.Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення 181

7. ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 188

7.1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою

і проблема виховання студентської молоді 188

7.2. Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді 191

7.3. Психологічні механізми, критерії та етапи розвитку моральної свідомості людини 206

7.4. Характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання студентів вищих навчальних закладів 213

8. ПСИХОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧА ЗІ
СТУДЕНТАМИ 226

8.1.Характеристика педагогічного спілкування як форми педагогічної взаємодії 226

8.2.Психологічний аналіз педагогічної взаємодії викладача

і студентів 229

8.3. Характеристика педагогічних позицій викладача у спілкуванні

зі студентами 237


 

8.4.Протиріччя педагогічної взаємодії і бар'єри в педагогічному спілкуванні, їхні причини та шляхи регулювання 246

8.5.Діалогічне спілкування як умова ефективної педагогічної взаємодії викладача і студентів 253

9. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КОНФЛІКТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ
ВЗАЄМОДІЇ, ШЛЯХИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ ТА СТРАТЕГІЇ
ВИРІШЕННЯ 259

9.1.Конфліктні ситуації та педагогічні конфлікти, причини їх виникнення 259

9.2.Особливості педагогічного конфлікту та умови його запобігання 265

9.3.Стратегії (моделі) вирішення педагогічних конфліктів 267

9.4.Навчання майбутніх педагогів управління конфліктними ситуаціями і вирішення педагогічних конфліктів 279

10. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА
ВИЩОЇ ШКОЛИ 286

10.1.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача 286

10.2.Педагогічна творчість та її особливості 290

10.3.Професіоналізм особистості викладача 299

10.4.Авторитет викладача 303

10.5.Типологія викладачів 306

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК 311

ЗАГАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА 351


Пам 'яті наших

Батьків і Вчителів

присвячується.

ВСТУП

Однією з найважливіших передумов реформування вищої освіти в Україні є підготовка нової генерації науково-педагогічних кадрів - націо­нальної еліти, яка здатна оволодіти освітньо-світоглядною парадигмою гуманітаризації, гуманізації і демократизації освіти і науки, забезпечити різнобічний розвиток і піднесення самоцінної особистості кожного сту­дента. Щоб вирішити це надзвичайно важливе й складне завдання, по­трібно суттєво підвищити рівень психологічної культури викладачів, зо­крема, шляхом покращання їхньої психолого-педагогічної підготовки.

У зв'язку з нами розроблений навчальний курс «Психологія вищої школи», який протягом восьми років успішно викладають магістрантам і аспірантам - майбутнім викладачам вищих навчальних закладів. Під­ручник адресується всім, хто цікавиться студентом як унікальною осо­бистістю, щоб надати психологічну допомогу йому й собі у спільній не­легкій справі навчання і виховання сучасного майбутнього фахівця, та у здійсненні останнім свого призначення в житті.

Підручник є структурованою сукупністю наукових психологічних знань, концепцій і теорій, які викладені з певних авторських позицій. Ми намагалися реалізувати насамперед особистісно-діяльнісний під­хід, розроблений зусиллями багатьох поколінь учених (Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьев, С.Л. Рубінштейн та ін.) і співзвучний бага­тьом аспектам гуманістичної психології.

Головні теоретичні положення підручника такі:

1) У центрі педагогічного процесу ВНЗ перебуває студент, який навча­ється і формується як особистість майбутнього фахівця.

2) Навчальний процес передбачає організацію і управління навчально-професійною діяльністю студентів у педагогічному співробітництві та педагогічному спілкуванні.

3) У процесі навчання і виховання студентів викладач є також суб'єктом власної науково-педагогічної діяльності. Він повинен об'єктивно оці­нювати й коригувати свою поведінку, знати себе, свої здібності, особ­ливості вольової саморегуляції та інше, щоб гідно виконувати свої професійні обов'язки.

Таким чином, в освітній процес залучені і студенти, і викладачі, які самостійно ініціюють свою інтелектуально-пізнавальну активність, що спрямована на засвоєння смислів професійної діяльності як важливих елементів їхнього особистісного досвіду. Головне педагогічне завдання


Вступ ~7_

викладача- забезпечити співробітництво у прийнятті рішень, актуалі­зувати мотиваційні ресурси учіння студента, розвивати його особистісні • настанови, які адекватні гуманістичному навчанню, створювати умови для особистісного зростання майбутніх фахівців і для власного профе­сійного вдосконалення.

На підставі теоретичних положень можна сформулювати для виклада-ча-початківця деякі практичні поради:

1) Зрозумій кожного студента, поважай його особистість, допомагай йо­му навчатися - це передумова успішного вирішення головного завдан­ня вищої освіти - становлення особистості майбутнього фахівця.

2) Викладач як організатор навчально-професійної діяльності студента виступає в ролі і партнера, і фасилітатора (за К. Роджерсом). Через це він повинен постійно шукати можливість для власного саморозвитку і професійного самовдосконалення. Треба пам'ятати слова К.Д. Ушин-ського: «Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер».

3) Викладач ВНЗ повинен гідно виконувати свої професійні обов'язки, а тому брати на себе відповідальність не тільки за тих, кого навчає, а й за самого себе, за свій професійний досвід, за об'єктивну оцінку власних особистісних якостей, значущих для професії Педагога і Вихователя.

4) Викладач зобов'язаний володіти високою загальною і психологічною культурою, культурою інтелектуальної діяльності, культурою пове­дінки і педагогічного спілкування.

Автори підручника сподіваються, що вивчення курсу «Психологія ви­щої школи» надасть можливість молодому викладачеві-початківцю опа­нувати певну систему необхідних психологічних знань, що забезпечить загальну психологічну теоретичну підготовку, яка слугуватиме основою для успішної практичної роботи з навчання і виховання високопрофе-сійних фахівців. Запропонований матеріал підручника допоможе йому зрозуміти складні питання самовиховання, саморозвитку і професійного самовдосконалення.

У підручнику є психологічний словник, у якому визначено основні поняття психології вищої школи, а також ті, що студенти повинні були опанувати в інших навчальних курсах (загальна психологія, вікова і пе­дагогічна психологія, соціальна психологія та ін.), які набувають нового теоретико-практичного аспекту для молодого викладача при оволодінні ним науково-педагогічною діяльністю у вищій школі.

Основний зміст підручника успішно апробований авторами співпра­цею з магістрантами й аспірантами за навчальними посібниками Подо­ляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. - К.: Філ-студія, 2006. -320 с; Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Практи­кум. - К.: Каравела, 2008. - 336 с


ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ, її ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ

На XVIII Міжнародному психологічному конгресі Ж. Піаже зазначав, що «...психологія посідає центральне місце не лише як продукт усіх ін­ших наук, а також як можливе джерело пояснення їхнього формування і розвитку». Психологія вищої школи в своїй основі розглядає загально-психологічні закономірності і механізми освітньої діяльності у ВНЗ, яка включає навчання і виховання фахівця з вищою освітою.

1.1. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті

Лише гуманність і демократичність створять якісно нову освіту. В.О. Сухомлинський, український педагог

Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження науковоємних та ін­формаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці.

Розв'язати ці складні завдання може лише нова генерація викладачів-професіоналів, покликаних розвивати професійні здібності, виявляти та­ланти, формувати особистість кожного студента як майбутнього фахівця з вищою освітою. Високий рівень наукової компетентності в поєднанні з педагогічною майстерністю і психологічною культурою викладачів, впро­вадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику - реаль­на передумова підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі, реалізації принципів демократизації і гуманізації вищої освіти.

Законом України «Про вищу освіту» визначено, що на посади науко­во-педагогічних працівників обирають за конкурсом переважно осіб, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускників магістрату­ри, аспірантури та докторантури. У зв'язку з цим однією із складників змісту магістерської підготовки та навчання в аспірантурі є психолого-педагогічний блок дисциплін, серед яких особливо важливе значення має психологія вищої школи. Це базова наука, тому що крізь її призму ми можемо керувати пізнавальною діяльністю студентів, формувати в них здібності до майбутньої професійної діяльності. Через це психологія


1 ■ Психологія вищої школи: її предмет, завдання та методи 9

вищої школи сприяє вирішенню тих актуальних проблем, які стоять пе­ред системою вищої освіти на сучасному етапі розвитку науки і техніки. Вища освіта в інформаційному суспільстві зазнає суттєвих змін, набуває нових рис, властивостей, ознак і характеристик, які реалізують її соці­ально-культурний характер.

Американський соціолог Е. Тоффлер визначав, що розвиток цивіліза­ції історично здійснювався хвилями, яких є три:

1-а хвиля - аграрна цивілізація, яка тривала кілька тисячоліть;

2-а хвиля - індустріальна цивілізація, яка характерна з XIV до сере­дини XX століття;

3-я хвиля- інформаційна цивілізація, яка виникла в другій половині XX століття і продовжується в XXI столітті.

У другій половині XX ст. відбувається постіндустріальна революція, яка характеризується вибухом нової наукової інформації та новими до­сконалішими технологіями виробництва. Так, якщо на початку XX сто­ліття обсяг наукової інформації подвоювався кожні 20 років, то в другій половині - спочатку кожні 10 років, а наприкінці століття - кожні п'ять, а в окремих галузях через три і менше років. Лише у сфері пізнання про людину з 1990 року з'явилося, за опублікованими даними, майже 90% нової інформації.

Сучасна, третя хвиля розвитку цивілізації - це період значних науко­вих досягнень, який характеризується насамперед виникненням нового погляду на еволюцію природи, а тому і на людину. Наприклад, у фізич­ній науці поряд з об'єктивною фізикою, яка традиційно вивчала 4 рівні реальності (тверді тіла, рідина, газ і плазма (вогонь)), з'явилася суб'єк­тивна фізика, яка досліджує фізичний вакуум (ефір), первинні торсіонні поля - поля кручення (з ними пов'язують свідомість), абсолютне ніщо (божественна монада). З'явилися також нові галузі і психологічної науки (психогенетика, психофізика, психосинтез та ін.).

Відкрита нова фундаментальна взаємодія - інформаційна. Так, зокре­ма, свідомість людини багато вчених розглядають часткою свідомості Всесвіту, яка має голографічний (об'ємний) характер. Почалися дослід­ження таких явищ, як психокінез, телепатія, телекінез та ін., механізми яких ще не з'ясовано. З'явився новий погляд на співдружність наук-синергетика. Синергетика - це напрям міждисциплінарних досліджень процесів самоорганізації у відкритих системах (фізичній, біологічній, хімічній, екологічній та ін.). Перешкодою до виконання цих завдань є вузька спеціалізація вчених - окремо фізик, біолог, хімік, психолог. У зв'язку з цим необхідно створити якийсь професійний симбіоз, наприк­лад, фізик + біолог + психолог.

Відповідно до появи нової більш поширеної інформації виникають до­сконаліші технології виробництва (космічна, атомна та ін.). Прикладом









©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.