Психологія вищої школи: її предмет, зовдання та методи
Ці та інші недоліки пов'язані як з недосконалим змістом професійної підготовки, так і малоефективними технологіями навчання у ВНЗ, нехтування психологічними закономірностями і механізмами становлення особистості майбутнього фахівця. Є критика вчених і сучасної психології, в якій часто немає людини з її проблемами, а психічне життя обмежується діяльністю і поведінкою. Результати фундаментальних наукових досліджень у галузі психології випереджають відомості, наведені в підручниках, на 15-20 років. Наприклад, наукова психологія збагатилася такими новими поняттями, як парапсихологія, нейролінгвістичне програмування, глибинна психологія та ін., яких немає в багатьох підручниках із психології для студентів ВНЗ. Проте сучасна криза в науці і освіті має і позитивне значення: створюються умови для проникнення в глибинні таємниці буття, розширюються межі досліджень, виникають умови для розвитку і самоорганізації особистості. Виділяють три основні змістовні аспекти поняття «освіта»: освіта як цінність, освіта як система, освіта як результат. Цінність освіти полягає в єдності особистісного, державного та суспільного складників. Освіта як система має такі функції (О. Подольська): передача підростаючому поколінню примножених людством знань; участь у процесах соціалізації особистості; забезпечення наступності соціального досвіду; засвоєння людської культури; вплив на соціальну мобільність у формуванні соціально-професійної структури суспільства. Освіта як результат оцінюється на індивідуально-особистісному і суспільно-державному рівнях. Лише освіта здатна системно, історично вивірено, принципово, технологічно обгрунтовано виконувати функцію суспільства щодо підготовки молодого покоління до творчої трудової діяльності. Проте кризовий стан освіти в усьому світі був такий, що освіта не встигала ні в змістовному, ні в методичному плані за технологіями виробництва, які швидко змінюються, за потребами інтелектуального забезпечення нових стратегій розвитку суспільства на основі нових знань і високоефективних технологій. Крім того, потрібно було змістити акценти з освіти, що формує культуру корисності (знання, вміння і навички), на освіту, яка формує насамперед культуру відповідальності і гідності (духовність, гуманістичні цінності). Які ж нові тенденції виникли щодо подальшого розвитку освіти взагалі і вищої освіти зокрема? Мета освіти сьогодні- виховання в молоді довіри до динамічних знань, формування вміння вчитися і переучуватися, усвідомлювати потребу в розвитку свого творчого потенціалу. Неперервність реального буття людини, культури, моральних відносин поєднує свободу вибору та моральну відповідальність. У зв'язку з цим високий професіоналізм фахівця повинен поєднуватися з розумінням наслідків своєї діяльності для суспільства з відповідальністю перед ним (і навіть перед людством загалом). Це пояснюється тим, що сучасна людина технологічно спроможна скоїти щось жахливе навіть у масштабах усієї планети. Саме тому підготовка фахівця з вищою освітою передбачає насамперед становлення його як особистості, людини гуманної, відповідальної, з громадянськими та моральними якостями. Реалізація завдання реформування вищої освіти здійснюється за такими напрямами: гуманітаризація, фундаменталізація і гуманізація. Гуманітаризація вищої освіти - перехід людства від індустріальної (технократичної) до інформаційної цивілізації, що передбачає поворот освіти до цілісного сприйняття світу і культури, до формування гуманітарного, системного мислення. Мета гуманітаризації освіти: сформувати фахівця культурною людиною, що знає культуру й історію людства, своєї держави, свого народу і роду; людину, яка вміє працювати в трудовому колективі та може реалізувати свої творчі здібності. Шляхи гуманітаризації вищої освіти: Посилення уваги до соціальних і економічних наук. Наприклад, для фахівців з вищою освітою запровадження курсів інженерної психології, медичної психології, соціальної психології, психології управління тощо. Створення нових програм і підручників для ВНЗ. Наприклад, з історії тієї чи іншої науки, де були б психологічні портрети вчених, опис шляхів їхнього дослідницького пошуку. Відображення в навчальних планах і програмах єдності світу, умовності поділу наук на окремі предмети, бо без цього знання студентів стають фрагментарними. Завдання сьогодення - інтеграція наук, їхня співдружність (синергія), створення на цій основі дисциплін, ефективних для підготовки сучасного фахівця, узгодження викладання технічних, природничо-математичних дисциплін із гуманітарними науками про суспільство та людину. Така інтеграція дала світу нові науки: математичну лінгвістику, фізичну хімію, соціобіологію, біофізику, авіаційну психологію, музичну психологію та ін. Наприклад, у 1984 р. вийшов підручник Е. Стоунса «Психопедагогіка». Ставиться завдання підвищити правову, моральну, психологічну культуру фахівця з вищою освітою. Важливим шляхом здійснення цих завдань є фундаменталізація освіти, результатом якої має бути фундаментальні наукові знання майбутнього фахівця про суспільство і про людину. Фундаменталізація освіти є необхідною умовою, базою для безперервного творчого розвитку людини, основою її самоосвіти. Оскільки світ єдиний, фундаменталізація вищої освіти передбачає необхідність представлення студентові єдиної картини світу як цілісності, що розвивається та функціонує на основі єдиних спільних законів. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|