Главная | Обратная связь

Психологія вищої школи

2. Загальна психологічна характеристика студентського віку

права життєвого вибору, набуття повної юридичної та економічної від­повідальності, можливості включення в усі види соціальної активності (аж до державного рівня), здобуттям вищої освіти та опануванням про­фесією. Головними сферами життєдіяльності студентів є професійне на­вчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелекту­ального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення. Часто ж деякі викладачі не розуміють цього і бачать студента лише через свій викладацький стіл залежно від того, як він від­відує заняття, виконує навчальні завдання, слухає пояснення і відпові­дає. Все інше в особі вихованця багатьох викладачів не цікавить, а це «інше» - частина ядра особистості студента - її багатство або бідність у прагненнях і задумах, її духовність або бездуховність, моральність або аморальність, гідність або рабська покірливість і пристосуванство, сила духу або слабкість характеру, працьовитість або лінощі й апатія, корис­ливість або безкорисливість (3.1. Слєпкань).

Потрібно також враховувати відмінності між студентами вищих на­вчальних закладів 1-Й та III-IV рівнів акредитації (відповідно 14-17 і 17-22 річні). Можна говорити про стандартний (студенти віком 17-22 ро­ків) та нестандартний (молодші або старші за цей вік студенти) періоди студентського віку. У книзі рекордів Гіннеса (2002 р.) є приклади тако­го нестандартного студентського віку: 1) «У червні 1994 р. Майк Кірні (США) став наймолодшим випускником, отримавши диплом бакалавра

3 антропології в університеті Південної Алабами, США, у віці 10 років і

4 місяців»; 2) «Найбільш юними російськими студентами є сестри Діа­на і Анжела Князєви (Москва). У1998 р. Діана на «відмінно» закінчила середню школу у віці 10 років 1 місяць, а студенткою ВИЗ стала у віці 10 років 2 місяці. Анжела закінчила середню школу також: на «відмін­но» в 11 років 2 місяці, а студенткою стала в 12 років». У Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка також навчалися 14-15-річні студенти.

Студентський вік розглядається Б.Г. Ананьєвим як особлива онтогене­тична стадія соціалізації індивіда. Він дає таке визначення студентського віку: «Виховання спеціаліста, суспільного діяча і громадянина, опануван­ня та консолідація багатьох соціальних функцій, формування професій­ної майстерності — все це становить особливий і найважливіший для суспільного розвитку та становлення особистості період життя, який позначається як студентський вік».

Розглянемо особливості фізичного, психофізіологічного й когнітив-ного розвитку студентів.

Фізичний розвиток стосується різноманітних аспектів фізіологічних, сенсорних і рухових функцій організму. Він розпочинається з найпершої миті життя людини й досягає свого розквіту у віці від 20 до 30 років, і

характеризується найвищим рівнем таких показників, як м'язова сила, швидкість реакції, моторна спритність і фізична витривалість та ін.

Як відомо, мозок людини досягає функціональної зрілості на почат­ку юності. Через те, що популяція нейронів уже повністю сформована, подальше дозрівання нервової системи пов'язане лише з розгалуженням відростків у кожного нейрона, мієлінізацією нервових волокон і розвит­ком гліальних клітин, які відповідають насамперед за живлення нейро­нів. Починаючи з 25-річного віку, а особливо після 45 років, щоденно відмирають десятки тисяч нервових клітин. Проте це не маєйкихось сер­йозних наслідків для мозку, адже згідно з новітніми оцінками, у корі го­ловного мозку нараховується десятки мільярдів клітин.

Б.Г. Ананьев стверджував, що «у процесі індивідуального розвитку аналітична діяльність великих півкуль головного мозку прогресує (не припиняється і не згортається) у відповідності з формуванням склад­них систем його синтетичної діяльності. Мало того, саме синтетична діяльність забезпечує нібито розширене відтворення потоків інформа­ції, її впорядкування, відбір і організацію постійної взаємодії всіх каналів зв'язку з навколишнім середовищем».

Серед нейрофізіологічних особливостей, які пов'язані з розвитком центральної нервової системи студента, найважливіші є такі:

- найменший латентний (прихований) період реакцій на будь-який вплив зовнішнього і внутрішнього подразника (у т. ч. і словесний сиг­нал), тобто найшвидше реагування на нього;

- оптимум абсолютної та розпізнавальної чутливості всіх аналізато­рів (наприклад, порогові значення чутливості периферичного зору, слу­ху й рухових центрів, отримані для 20-річного віку, як припускав П.П. Лазарев, можуть бути використані як еталон сенсорного оптимуму, по­рівнюючи з яким можна визначати вік будь-якої людини); в інших дослі­дженнях (Л.А. Шварц, СВ. Кравцова) доведено, що сенсорний оптимум досягається до 25 років;

- найбільша пластичність кори головного мозку та висока гнучкість в утворенні складних психомоторних та інших навичок;

- найбільший обсяг оперативної (короткочасної) пам'яті зорової і слухової модальності (існує залежність динаміки розвитку мнемічних функцій від характеру діяльності людини: активна розумова діяльність сприяє вищим показникам пам'яті);

- високі показники уваги (рівень обсягу, переключення і вибірковості уваги поступово підвищується від 18 до 33 років);

- оптимум розвитку інтелектуальних функцій припадає на 18-20 ро­ків (наприклад, якщо взяти, за Дж. Равеном, логічну здатність двадцяти­річної людини за еталон, то в 30 років вона дорівнюватиме 96%, у 40 років - 87%, у 50 років - 80%, а в 60 років - 75% від еталону);