Главная | Обратная связь

Загально психологічна характеристика студентського віку

- найвища швидкість розв'язання вербально-логічних завдань (комп­лексний характер мисленнєвих операцій при високому рівні інтеграції різних видів мислення, гнучкого переходу від образного до логічного та навпаки);

- інтенсивний розвиток усіх видів почуттів, підвищена емоційна чут­ливість (подразливість) до різних обставин навколишнього життя.

Усі ці високі показники розвитку нервової системи та нейрофізіоло­гічні особливості роблять юнацький період життя максимально сприят­ливим для навчання і професійної підготовки молодої людини. Жан-Жак Руссо, говорячи у свій час про молодість, вигукнув: «От час для засво­єння мудрості».

У студентські роки молода людина набуває не лише зрілості сома­тичної, статевої та психофізіологічної. Вона повинна досягнути інте­лектуальної зрілості, а також зрілості як особистості, хоча індивідуаль­ні відмінності в особистісному розвитку дуже помітні. Зрілість - це вища психологічна інстанція організації та управління своєю поведін­кою. П.Я. Гальперін дав таку характеристику зрілості: «Зрілість - це здатність самостійно враховувати межі своїх можливостей, у сере­дині яких людина діє вільно, тобто відповідно до психологічної опти-мальності».

Важливим аспектом психічного розвитку людини в юнацькому пе­ріоді є інтенсивне інтелектуальне дозрівання. Інтелектуалістичний підхід до специфіки юнацького віку реалізовано у концепції Ж. Піаже. Для ро­зумового розвитку в юнацькому віці характерне ускладнення розумових операцій (перехід до формальних операцій), що викликає схильність до теоретизування і рефлексії, які дають можливість усвідомити життя за­галом, створити картину або концепцію власного життя. Проте юнацьке мислення є своєрідним, егоцентричним, яке спрямовується здебільшого категорією можливого, а не дійсного.

Показники інтелектуальної зрілості:

- широта розумового кругозору;

- гнучкість і багатоваріативність оцінок того, що відбувається (на від­міну від «чорно-білого» мислення);

- готовність приймати суперечливу інформацію (протилежне догма­тизму);

- уміння усвідомлювати інформацію в термінах минулого (причини) і майбутнього (наслідки), а не в термінах тут-і-зараз;

- орієнтація на виявлення суттєвих, об'єктивно значущих аспектів то­го, що відбувається;

- здатність бачити явище в контексті його цілісних зв'язків з іншими явищами (неоднолінійний погляд);

- вміння мислити в категоріях ймовірного (якби..., то...)

Особистісна зрілість, як слушно зауважує В.А. Роменець- автор «вчинкової моделі» життєвого шляху, є досить рідкісним явищем, і під­міняти її просто психологією дорослої людини було б помилкою. Основу загальної зрілості складають особистісні та характерологічні риси, що визначають спрямованість учинкової активності. Головний мотив осо­бистішого рівня поведінки - гідність. Головний мотив характерологіч­ного рівня - досягнення людини в діяльності. Гідність і досягнення в ді­яльності прямо пов'язані з характером взаємин між людьми. Зріла люди­на визнає в іншій неповторну цінність і поводить себе у відповідності з таким визнанням. Відсутність подібної позиції є свідченням інфантиль­ності, незрілості. Ставлення до іншого як до об'єкта маніпуляцій, як до неживої речі - це ніщо інше, як деспотизм, який В.А. Роменець досить рішуче протиставляє гуманістичним стосункам. «Самобутня зрілість -результат багатства соціальних відношень. Бути в іншому і водночас залишатися собою - означає цінувати неповторне у світі, неповторне як минаюче... нескінченну цінність унікального, неповторного... може осягнути лише зріла психіка. Неповторне наповнене змістом пройденого шляху». Зрілість є дійсним поєднанням універсального і унікального як вищого вияву індивідуального. Зріла людина як мікрокосмос уміщує в себе великий світ, що його називають макрокосмосом, усе людство з усі­ма його пристрастями. Коли зрілість стає спроможною розрізняти вищі, трансцендентальні цінності й цінності суєтні, буденні, вона переростає саму себе.

За результатами лонгітюдного дослідження (проведеного під керів­ництвом Б.Г. Ананьева протягом 60-70 pp., в якому брали участь понад 1800 осіб віком від 18 до 35 років) було встановлено, що студентський вік є «золотою порою людини» - сенситивний період для розвитку основ­них соціогенних потенцій індивіда як особистості: 1) формування про­фесійних, світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; 2) розвиток професійних здібностей і сходження до вершин творчості як передумова подальшої самостійної професійної творчості; 3) централь­ний період становлення інтелекту і стабілізації рис характеру; 4) відбу­вається перетворення мотивації та всієї системи ціннісних орієнтацій; 5) інтенсивно формуються соціальні цінності у зв'язку з професіоналізаці­єю. Це доленосний період у житті людини, бо приймається велика кіль­кість відповідальних рішень, які студенти повинні прийняти порівняно швидко, але вони значною мірою визначають подальшу їхню долю. У цей час відбувається активне формування індивідуального стилю діяль­ності (Є.А. Клімов). Провідну роль у пізнавальній діяльності студента починає відігравати абстрактне мислення, формується узагальнена кар­тина світу, встановлюються глибинні взаємозв'язки між різними сфера­ми реальності, яка вивчається.