Главная | Обратная связь

Загальна психологічно характеристика студентського віку

завтра...»); шукати позитивні моменти у невдачах (завжди можна їх зна­йти!); поділитися з близькою людиною (порада!).

Якщо студентові не вдається розв'язати ці завдання, у нього форму­ється неадекватна ідентичність, вектор розвитку якої може бути та­ким:

1) відхід від психологічної інтимності, уникнення тісних міжособис-тісних взаємин;

2) розмитість почуття часу, нездатність будувати життєві плани, страх дорослішання та змін;

3) розмивання продуктивних, творчих здібностей, невміння мобілізу­вати свої внутрішні ресурси та зосередитися на якійсь головній діяль­ності;

4) формування «негативної ідентичності», відмова від самовизначен­ня та вибір негативних зразків для наслідування.

Суперечливість між «Я-реальне» і «Я-ідеальне» студента може при­звести до внутрішньої невпевненості в собі («комплекс меншовартості») і супроводжуватися зовнішньою агресивністю, нехлюйством, розпустою або почуттям, що люди навколо не розуміють тебе.

Наслідками негативної «Я-концепції» студентів можуть бути такі ви­явлення:

• замикання в собі, «закривання» від інших;

• демонстрація іншим «маски», «хибного обличчя» («Я», яке подаєть­ся людям навколо радше за «Я-ідеальне» та суперечить «Я-реально-му»);

• надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд;

• болісне переживання невдач у навчанні (роботі) та виявлених власних хиб (зокрема, під впливом вивчення психології);

• надмірна сором'язливість, некомунікабельність, схильність до пси­хічної ізоляції, відхід (притім не завжди добровільний) від дійсності у світ мрій. Що нижчий рівень самоповаги, то більш ймовірно студент страждає від самотності.

Небезпека студентського періоду життя полягає в тому, що стосунки близькості, суперництва й боротьби мають місце в студентів переважно щодо людей, які схожі на них і є їхніми ровесниками. Це часто породжує упередженість у стосунках, неприйняття самого себе й інших і, як наслі­док, самотність, а потім - страх перед близькістю.

Найбільш кризовими ситуаціями студентського віку є такі: 1. Криза професійного вибору. Ця криза зумовлена тим, що вибір професії часто відбувається вже після вступу до ВНЗ. Через це часто виникає дисонанс між несвідомо обраною професією та необхідністю отримання вищої освіти, нехай навіть з іншої спеціальності. Амбіва­лентність таких тенденцій (або піти з університету за свідомим власним

вибором, або навчатися далі для збереження соціального статусу) часто призводить до розвитку в студентів чималих особистісних проблем і психосоматичних розладів.

Факт вступу до університету породжує надію на повноцінне й ціка­ве життя, зміцнює віру молодої людини у власні сили і здібності. Проте в декого швидко наступає розчарування: виникає питання про правиль­ність обрання ВНЗ, професії, спеціальності. Наприкінці 3-го курсу за­галом вирішується питання професійного самовизначення, однак багато навіть випускників не пов'язують своє професійне майбутнє з отрима­ною у ВНЗ спеціальністю. Гостро постає проблема профорієнтації та профвідбору.

2. Криза залежності від батьківської родини. З одного боку, молоді люди можуть жити окремо від своєї родини в студентському гуртожитку, мати виражену тенденцію до самостійності, проявляти особистісну зрі­лість, а з іншого - емоційно-особистісна й побутова (особливо матеріаль­на) залежність від батьків.

3. Криза інтимно-сексуальних стосунків. На студентський вік при­падає період посилення сексуального потягу. Зростає потреба в інтим-но-особистісних стосунках із психологічно-духовно близькою людиною (друг, коханий). Водночас створення власної сім'ї блоковане матеріаль­ною залежністю від батьків, житловою невлаштованістю (у студентів це гостріше виражено, ніж у їхніх однолітків, які працюють на вироб­ництві), а позашлюбні стосунки загалом є соціально несхвальними та можуть супроводжуватися внутрішньоособистісною конфліктністю (на­пруженістю). У деяких студентів інтимні стосунки можуть затьмарювати собою все інше.

4. Кризові ситуації в навчально-професійній діяльності. Чинниками, що провокують кризові ситуації у студентів, є деякі психологічно не­сприятливі особливості організації навчального процесу у вищій школі. Часто вивчення та успішне «складання» якої-небудь навчальної дисци­пліни стає самоціллю, а не засобом досягнення мети - оволодіти профе­сійними знаннями та навичками, необхідними для майбутньої роботи. На жаль, ці тенденції підтримуються не лише особистісно незрілими студентами, а й окремими викладачами. Творче і свідоме опанування знаннями витісняється зубрінням навчального матеріалу та конформіз­мом щодо екзаменатора. Наявна аналогія між іспитом і лотереєю поси­лює ситуацію. Несистематичне (передекзаменаційне) вивчення матері­алу не тільки не сприяє формуванню глибоких професійно-важливих і особистісно-значущих знань і вмінь, але і провокує психоемоційні пе­ревантаження.

Останнім часом непоодинокими є випадки, коли дехто з виклада­чів «розряджає» свої особистісні проблеми й конфліктні стосунки,