Главная | Обратная связь

Загально психологічна характеристика студентського віку

 

що блокувалися, шляхом «екзаменаційних екзекуцій» студентів. До того ж допускається одна з найгрубіших педагогічних помилок: не­гативну оцінку результатів засвоєння навчальної програми викладач переносить на оцінку особистості студента загалом, оцінюючи йо­го як нерозумного, лінивого, безвідповідального тощо. Це може не­гативно позначатися на самопочутті студентів, призводити до погір­шення стану їхнього здоров'я та необхідності через це брати акаде­мічну відпустку.

Криза може виникнути і на старших курсах. Головна проблема - по­будова планів на майбутнє, проте розмірковування над цим відбуваєть­ся з максималістських позицій: усе має бути найкращим, унікальним, неповторним (усе або нічого!).

Часто кризовою є також ситуація працевлаштування після закінчен­ня вищого навчального закладу. Так, в умовах сьогодення багато випуск­ників, які опановували педагогічні спеціальності, не орієнтовані на про­фесійно-педагогічну діяльність. Ця професія для них не є особистісно значущою життєвою цінністю, а тому своє майбутнє вони не пов'язу­ють із нею. Ця серйозна проблема ще більше посилюється в умовах економічної скрути, відсутності стабільного ринку праці, падіння соці­ального престижу праці педагога через невисоку заробітну плату.

Внутрішнє життя студента також насичене, багате на хвилювання, наповнене протиріччями: дружба - самотність; критичність - самокри­тичність; сором'язливість- самовихваляння; самовідданість- егоїзм тощо.

Водночас кожна криза має позитивні сторони. Криза- це загост­рення протиріч, а саме протиріччя - рушійна сила розвитку: людина відштовхується від неусвідомлюваної залежності, набуває самості. Це дає можливість краще пізнати себе, що і є основою та умовою подаль­шого розвитку «Я».

Таким чином, усвідомлення змін, що відбуваються в самому собі, посилення рефлексії допомагає перебороти кризу ідентичності. У сту­дентів повинен бути свій визначальний погляд, своя думка, свої оцін­ки, погляди на різні життєві колізії, своє ставлення і свій власний ви­бір життєвого спрямування. Проте розквіт інтелектуальних і фізичних сил, зовнішньої привабливості в деяких студентів створює ілюзію легко­сті досягнення будь-яких цілей - виникає необміркований нігілізм, ка­тегоричність оцінок, недовіра до старших і дорослих. У зв'язку з цим знання особливостей студентського віку дає змогу викладачеві зрозумі­ти сутність особистості кожного студента та вчасно надати йому пси­хологічну допомогу у визначенні самого себе і свого життєвого шляху. Така допомога особливо важлива першокурсникам у період їхньої адап­тації до нових умов ВНЗ.

2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних

чинників соціалізації особистості студента

як фахівця

Я ж справді завжди хотів бачити

об 'єднання освічених, добрих і чесних людей в

нашій країні для волі, освіти й добробуту.

М.П. Драгоманов,

український історик і педагог

Університет є не лише школою, але і

науковою інституцією, що дає можливість...

свобідно віддаватися вищим духовним

інтересам, науковим студіям.

Михайло Грушевський,

український історик і громадський діяч

Студентська пора є важливим етапом подальшого становлення осо­бистості молодої людини. У цей період розкриваються потенційні її мож­ливості, зростає інтелектуальний рівень, трансформується система цін­нісних орієнтацій, формуються нові соціальні настанови, розвиваються професійні здібності у зв'язку з опануванням фаху.

Період навчання студента у вищій школі - надзвичайно важливий пе­ріод соціалізації його особистості:

1) на цьому етапі завершується соціалізація особистості через систе­му освіти;

2) закладаються основи подальшої соціалізації в самостійній профе­сійній діяльності;

3) коригуються життєві цілі, настанови на подальший самостійний життєвий шлях.

Соціалізація особистості - процес і результат засвоєння та активно­го відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Поняття «соціалізація» ширше, ніж «виховання». Про­цес соціалізації може відбуватися як в умовах стихійного впливу різнома­нітних обставин життя в суспільстві, так і під час виховання - цілеспря­мованого формування особистості.

«Соціалізація - процес, за допомогою якого культура передає лю­дям свої переконання, звичаї, звички і мову» (Р. Чалдіні, Д. Кенрик). Так, наприклад, кожен вищий навчальний заклад має своє особливе соціо-культурне середовище. Студент, що навчається в КМПУ імені Б.Д. Грін-ченка, напевно, стикатиметься з іншими умовами й вимогами навчально-