Главная | Обратная связь

Загальна психологічна характеристика студентського віку

професійної діяльності та правилами внутрішнього розпорядку, ніж, ска­жімо, студент НПУ імені М.П. Драгоманова.

Хоча є також і загальні вимоги, властиві певній соціальній культурі, проте між особистістю і соціальною ситуацією існує складна взаємодія, яка по-різному впливає на наші думки, почуття та вчинки. Різні люди неоднаково реагують на одну й ту саму ситуацію (наприклад, деякі сту­денти у Вашому університеті думають, що певна ситуація смішна й захо­плива, а інші вважають її недотепною і нецікавою). Люди можуть зміню­вати свої ситуації (наприклад, енергійний і високопрофесійний викладач може перетворити тиху й пасивну студентську групу в активну та заці­кавлену), а також ситуації змінюють людей (коли б Ви ці 5 років навчали­ся, наприклад, у морській академії, а не в педагогічному університеті, то, мабуть, нині були б дещо іншою особистістю).

У студентському віці залучені всі основні механізми соціалізації:

- прийняття та засвоєння нових соціальних ролей - роль студента, майбутнього фахівця, молодіжного лідера та ін.;

- професійно-рольова ідентифікація («Я - студент», «Я - майбутній учитель», «Я - перспективний майбутній фахівець» тощо);

- наслідування як відтворення професійного досвіду авторитетних викладачів, стилю їхньої науково-педагогічної діяльності або манер по­ведінки членів референтної групи;

- інтеріоризація оцінних ставлень викладачів і однокурсників у на­вчально-професійній діяльності;

- орієнтація на соціальні очікування викладачів і однокурсників, щоб досягнути бажаного соціального статусу в групі;

- порівняння себе з іншими студентами та професіоналами;

- навіюваність і конформізм.
Результатом соціалізації студента є:

- вироблення власної системи поглядів на життя, трансформація сис­теми ціннісних орієнтацій, формування професійного ідеалу;

- засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій;

- формування індивідуального стилю навчально-професійної діяль­ності та власної моделі моральної поведінки;

- опанування професійною діяльністю та формами професійно-діло­вого спілкування.

Для прикладу розглянемо особливості соціалізації особистості сту­дента - майбутнього педагога. Вона традиційно розглядається в межах часу навчання його в педагогічному навчальному закладі. Проте студент приходить сюди вже з вагомим багажем знань і умінь, системою очікувань і настанов стосовно педагогічної сфери діяльності, які сформувалися в ньо­го ще в родині, дитячому садку, школі. Хоча процес професійної підготовки

здійснюється на основі науково обгрунтованої професіограми (теоретичної моделі) фахівця, потрібно також враховувати і цей життєвий досвід студен­та, допомагати йому теоретично осягнути власну педагогічну парадигму, систематизувати й відкоригувати розрізнені уявлення про педагогічну ді­яльність відповідно до системи психолого-педагогічної науки.

Підвалини соціалізації особистості майбутнього педагога закладають­ся задовго до періоду професійного становлення і професійного самовиз­начення. Ще змалку в родині в нього закладається духовна основа життя: любов до життя і до людей, довіра до навколишнього світу, оптимізм що­до себе й інших, почуття обов'язку і відповідальності. Про педагога за покликанням у народі говорять «Учитель від Бога» або «від матері», або «від природи». В.О. Сухомлинський, говорячи про необхідність довго­тривалого навчання педагога, зазначав, що «ніяка наука не може одухот­ворити його серце великою мудрістю любові».

Важливим періодом для засвоєння дитиною фрагментів педагогічного досвіду дорослих є її навчання в школі. У процесі безпосередньої взаємо­дії з учителями в учня формується уявлення про деякі особливості педа­гогічної діяльності, відбувається становлення і коригування ставлення до педагогічної професії. Так, зокрема, перший учитель не лише є великим авторитетом для дітей, а й для багатьох із них він - ідеал, і у своїх відпо­відях на запитання «Ким вони хочуть бути?» багато молодших школярів відповідають: «Учителем». Дослідження засвідчують, що вирішальну роль у виборі професії для 68,9% опитаних майбутніх учителів початко­вих класів відіграла перша їхня вчителька. Саме шкільний вчитель, його особисті якості й педагогічний стиль часто є когнітивною основою побу­дови моделі «Я-ідеальне» майбутнього вчителя, яка визначає мотив його професійного самовиховання.

Учорашній старшокласник привносить до освітньої системи педаго­гічного навчального закладу власний проект майбутньої професійної по­ведінки і життєтворчості, світоглядні орієнтири і моральні цінності, які відображають також і духовно-педагогічні вартості всіх його попередніх вихователів.

Отже, соціалізацію особистості майбутнього педагога варто розгляда­ти як багатоаспектне явище, яке детерміноване низкою соціокультурних і соціально-психологічних чинників: морально-духовні особливості родин­ного середовища, специфіка попереднього освітньо-виховного простору, практична реалізація наукової моделі підготовки фахівця в навчальному закладі. Потрібно налагоджувати не лише чітку систему профорієнтацій­ної роботи і професійного відбору абітурієнтів до педагогічних навчаль­них закладів, а й цілеспрямовано здійснювати підготовку молоді до вико­нання нею соціально-рольових функцій виховання дітей у сім'ї, втілювати в педагогічному процесі освітніх закладів ідеї народної педагогіки.