Главная | Обратная связь

Загальна психологічна характеристика студентського віку

Джерелом соціалізації студента є не лише зміст педагогічного проце­су у вищому навчальному закладі, а й соціально-професійне його оточен­ня, студентська референтна група, засоби масової інформації, громадські молодіжні об'єднання тощо. Процес соціалізації особистості майбутньо­го фахівця значною мірою залежить від успішності адаптації студента до умов нового культурно-освітнього середовища.

2.4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності

Ми вступаємо в різні періоди нашого життя так, як немовлята, не маючи за плечима ніякого досвіду, хоч би скільки нам було років. Ф. Ларошфуко, французький письменник

Адаптація - результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, що забезпечує оптимальне його пристосування до життя і діяльності. Адаптація компенсує недостатність звичної поведінки в но­вих умовах. Через неї реалізується можливість прискорення ефективного функціонування особистості в незвичайних обставинах. Якщо адапта­ція не настає, виникають додаткові труднощі в спілкуванні, в опануванні предмета діяльності, аж до порушення її регулювання.

Адаптація пов'язана зі зміною соціальної ситуації розвитку студента. Адаптація - це зміна самого себе (настанов, рис характеру, стереотипів поведінки тощо) відповідно до нових вимог діяльності, соціальних умов і нового оточення. Це входження людини у нову соціальну позицію і нову систему взаємин. Наприклад, щоб успішно працювати самостійно, як того вимагає вища школа, студентові потрібно мати високий інтелектуальний рівень розвитку, інтелектуальні вміння та навички опрацювання літерату­ри. Якщо цей рівень недостатній, компенсація може відбуватися завдяки підвищенню мотивації, посиленню працездатності та наполегливості.

Період адаптації першокурсника пов'язаний із руйнуванням раніше сформованих стереотипів, що може породжувати труднощі як у навчанні (порівняно зі школою низька успішність), так і в спілкуванні. Адаптацій­ний період у різних студентів відбувається по-різному, залежно від їхніх індивідуально-психологічних особливостей, рівня готовності до навчан­ня у вищій школі.

Труднощі адаптаційного періоду пов 'язані з розлученням зі шкільними друзями і позбавленням їхньої підтримки та розуміння; невизначеністю мотивації вибору професії та недостатньою психологічною готовністю

до опанування нею; несформованістю системи саморегуляції і самокон­тролю за своєю діяльністю і поведінкою та відсутністю повсякденного контролю за ними з боку батьків і викладачів; пошуком оптимального режиму праці й відпочинку та налагодженням побуту; відсутністю на­вичок самостійної навчальної роботи (невміння працювати з джерелами інформації, конспектувати літературу тощо).

О.Г. Мороз розрізняв такі форми адаптації студентів-першокурс-ників:

1) Адаптація формальна, яка стосується інформаційної обізнаності з новими реаліями студентського життя, пристосування до умов навчаль­ного закладу, до структури вищої школи взагалі, до тих вимог, які став­ляться перед студентами, усвідомлення ними своїх прав і обов'язків.

2) Адаптація соціально-психологічна як процес внутрішньої інтегра­ції груп студентів-першокурсників і інтеграція цих груп зі студентським оточенням загалом; пристосування до нового соціального оточення (ви­кладачі, однокурсники, сусіди в гуртожитку, соціальна структура велико­го міста тощо); перебудова наявних соціальних навичок і звичок; різкий перехід до самостійного життя.

Деякі студенти відчувають утруднення входження в новий студент­ський колектив, труднощі становлення дружніх стосунків або спілкуван­ня (надмірна сором'язливість, наприклад, не сприяє становленню друж­ніх взаємин). Якщо ж група стає референтною, студент стверджується в ній, починає виконувати певну соціальну роль (актив, лідер групи, ініці­атор, організатор тощо). Іноді виникають також проблеми спілкування студента з викладачами.

У дослідженні В.А. Демченко встановлено взаємозв'язок між пере­бігом процесу соціально-психологічної адаптації студента і його «Я-кон-цепцією». Підвищена напруга психофізіологічних механізмів адаптації спостерігається у студентів із дуже низькою усвідомлюваною самооцін­кою, з низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе, зі суперечли­вим і несуперечливим негативним типами «Я-концепції», з низьким рів­нем домагань. Найнижчу особистісну адаптацію демонструють студенти з низькою, а особливо - з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою. При дуже низькому неусвідомлюваному прийнятті себе особистісна адаптованість досліджуваних знижена насамперед у плані поведінкової регуляції. Студенти з несуперечливим негативним типом «Я-концепції» найменш особистісно адаптовані порівняно з досліджуваними, які мають інші типи «Я-концепції» (несуперечливої позитивної чи суперечливої).

Резерви особистісної адаптації студентів із низьким рівнем домагань знижені. Студенти з високою відповідністю «реального Я» «ідеальному Я» демонструють більшу особистісну адаптованість. Найнижчий показ­ник соціально-психологічної адаптації виявляють студенти з дуже низьким