Главная | Обратная связь

Загально психологічно характеристика студентського віку

адаптації студентів до нових умов навчання, є стресогенні ситуації, що спричиняють стани емоційного напруження. Результати дослідження по­казали, що перше місце серед них посідає чинник «недостатня увага адмі­ністративного та науково-педагогічного персоналу до запитів студентів», який здійснює значний негативний вплив протягом усього періоду навчан­ня. На другому місці — «часте залучення студентів до виконання робіт, не пов'язаних із навчальним процесом» і «негативні чинники особистісного характеру, які заважають навчанню». Останні є більш впливовими на мо­лодших курсах. Чинник «невідповідність умов навчання і побуту студен­тів потребам їхнього всебічного розвитку» посідає третє місце та набуває актуальності на випускних курсах. Під впливом названих чинників у сту­дентів зростає психічна напруга, виникають і поглиблюються особистісні протиріччя, послаблюється внутрішня погодженість, конгруентність «06-разу-Я», виникає негативний зв'язок між «Я-реальним» та «Я-ідеальним», знижується суб'єктивна задоволеність від перебування у ВНЗ.

Завданням викладача в адаптаційний період першокурсників є надан­ня їм допомоги у самовизначенні за соціальними цінностями, а не за тим­часовими результатами діяльності; вчити цілеспрямованості; включати кожного студента у співтворчість; допомагати в організації самостійної роботи та входженні в студентське середовище. Успішність адаптації за­лежить також від стану здоров'я і розвитку волі студента. Якщо є проб­леми, то такі студенти вимагають особливої уваги та допомоги.

В адаптації студента до ВНЗ допомагає також студентська група, як­що в ній позитивний мікроклімат і вона є референтною (значущою) для студента. Чуйне ставлення один до одного в студентській групі, взаємо­допомога роблять процес входження кожного студента в навчально-про­фесійну діяльність і новий колектив комфортнішим і успішним.

Якщо адаптація відбулася, розпочинається процес індивідуалізації пізнавальної діяльності й поведінки студента, з'являється настанова на розвиток індивідуальних якостей пізнавальних процесів, формується ін­дивідуальний стиль розумової діяльності. До того ж важливим є усвідом­лення студентом своїх індивідуальних властивостей (наприклад, якості розуму, тип запам'ятовування тощо) і свідоме використання їх для досяг­нення позитивних результатів.

Інтеграція (integration - поєднання частин у ціле) завершує процес професійного становлення: виникає спрямованість особистості на вико­нання професійної ролі, формуються професійні здібності в сукупності професійних якостей. Це ознака автентичної особистості, яка по-справж­ньому реально функціонує, знає відмінності між відчуттями і фантазія­ми, між своїми потребами і бажаннями інших, діє згідно зі своїми очі­куваннями (та не вимагає покори від інших людей). Інтеграція студента означає, що він усвідомлює свої потреби й бере відповідальність за їхню

реалізацію, узгоджує свої бажання з наявними можливостями, вибудовує своє «Я-ідеальне» узгоджено з «Я-реальне» і професійною моделлю.

На етапі інтеграції у студента завершується професійне становлен­ня, визначається професійне спрямування особистості, формуються про­фесійні і громадянські якості, а також модель майбутньої професійної діяльності. Усе це відбувається через професійну ідентифікацію (порів­няння, ототожнення себе з професійною моделлю) та професійну само-презентацію (поведінка набуває професійних ознак). У студента почина­ють формуватися професійні риси особистості. Унаслідок цих процесів студент набуває соціально-психологічної зрілості.

За І.С. Коном, соціальна зрілість - це стадія соціального розвитку осо­бистості, яка характеризується не тільки оволодінням соціальними роля­ми, а й здатністю до самостійних учинків, активною соціальною позицією, прийняттям відповідальності за соціальні наслідки своєї поведінки. Для соціально зрілої людини притаманна стійкість цінностей і переконань, ак­тивна соціальна позиція. Це виявляється у її взаєминах із людьми, у вза­ємодії з певною соціальною групою і соціальним середовищем загалом.

Таким чином, становлення студента як професіонала - це складний про­цес переборення труднощів, протиріч, вирішення яких допомагає студентові наближатися до своєї мети. Ці протиріччя повинні стати предметом свідомос­ті студента, його рефлексії. Якщо викладач - суб'єкт організації навчального процесу, то студент - суб'єкт власної навчально-професійної діяльності.

Підтримка, увага, допомога з боку викладачів і куратора в цей період відіграє вирішальне значення:

• поради щодо встановлення режиму праці й відпочинку;

• рекомендації щодо організації і виконання самостійної навчальної ро­боти (як шукати і відбирати інформацію, як конспектувати лекцію, як опрацьовувати наукову літератур та ін.);

• допомога в налагодженні ділових і дружніх (особистісних) стосунків у академічній групі;

• потрібно працювати також з активом групи для формування чуйного ставлення однокурсників один до одного, надання їм допомоги що­до виконання навчально-професійної діяльності й входження у новий колектив.

Усе це сприяє тому, що студент активно включається в навчально-ви­ховні структури групи, факультету та університету. Відбувається інтен­сивний розвиток особистісних якостей (нові інтереси, настанови, набу-вається самостійності і розвивається творчість), професіоналізація осо­бистості та входження в професійну роль.

Отже, нова соціальна ситуація розвитку студента визначається зміною і закріпленням його соціального статусу, реалізацією його професійних намірів, розвитком його особистості як професіонала.