Главная | Обратная связь

Психологія вищої школи

2. Загальна психологічно характеристика студентського віку

 

цінностями вищої освіти. Рівень їхніх уявлень про професію низький. У фаховій сфері приваблює матеріальна винагорода, соціальні можливості, що надаються професією (робота в місті, тривала відпустка тощо). По­казники навчально-пізнавальної активності невисокі й дуже нестійкі.

Залежно від ставлення студентів до професійного навчання і громад­ської роботи, за їхньою соціальною активністю та позанавчальними ін­тересами можна виокремити такі типи (або групи) студентів:

1-ий тип: Студенти, яким притаманний комплексний підхід до мети та завдань професійного навчання. Вони мають широкі пізнавальні інте­реси, допитливі, ініціативні, успішно навчаються з усіх предметів. Багато читають додаткової літератури, самі активно шукають нові аргументи, додаткові обгрунтування, порівнюють інформацію і знаходять істину, за­цікавлено обмінюються думками з товаришами, перевіряють достовір­ність своїх знань.

Студент такого типу має орієнтацію на широку спеціалізацію, на різ­нобічну глибоку професійну підготовку. Він бере активну участь у роботі наукових гуртків або проводить наукові дослідження разом із виклада­чем. Ці студенти активні в громадській роботі, знаходять час для відвіда­ння театру й музею, заняття спортом тощо.

2-ий тип: Студенти, які чітко орієнтуються на вузьку спеціалізацію. Хоча пізнавальна діяльність студента й виходить за межі навчальної про­грами, проте, на відміну від першого типу, якому притаманне подолання рамок навчальної програми нібито в ширину, цей вихід здійснюється в глибину. Для цієї групи студентів притаманне цілеспрямоване, вибіркове набуття лише тих знань, умінь і навичок, які необхідні (на їхню думку) для майбутньої професійної діяльності. Ці студенти добре й відмінно на­вчаються з предметів, що пов'язані з їхньою спеціальністю, одночасно не виявляючи належного інтересу до суміжних наук і дисциплін.

Система духовних запитів студента звужена рамками професійних інтересів і тими, які перебувають поблизу них.

3-ій тип: Цю групу складають студенти ледарі та нероби. До вищої школи вони прийшли за вимогою батьків, «за компанію» з товаришем або щоб не йти працювати чи служити в армії. Сфера їхніх інтересів міс­титься за межами навчально-професійної діяльності. До навчання став­ляться байдуже, постійно пропускають заняття, мають «хвости». Якщо їм допомагають товариші (батьки або викладачі), то часто «дотягують» до отримання диплому.

У психологічній літературі є також інша типологія студентів. Так, наприклад, В.Т. Лісовський виділяє такі типи студентів: «Гармонійний», «Професіонал», «Академік», «Організатор громадської роботи», «Лю­битель мистецтва», а також «Старанний», «Середняк», «Розчарова­ний», «Ледар», «Творчий», «Богемний».

Неправильною є настанова окремих викладачів щодо студентів: «Во­ни нічого не хочуть, вони нічого не знають». Неправда - хочуть, але не того, що, на думку викладачів, повинні хотіти. Знають, але не те, що вони повинні, знову ж таки, на думку викладачів, знати.

А яким має бути «ідеальний» студент, якого Ви мріяли б навчати не­вдовзі? Один зі студентів на це відповів коротко: «Справжній студент той, хто звільнений від шкільних стереотипів». Водночас викладачі так характеризують ідеального студента:

- уміє вчитися;

- розсудливий;

- самостійний (самоконтроль, самоорганізація тощо);

- творчий (мислить творчо);

- має інтерес до науки, бере участь у науковому гуртку.

А які типи студентів бачать самі студенти у своєму студентському се­редовищі? Ось одна така типологія, яку запропонували студенти:

1.Відмінники - «зубрили» - ті, хто постійно відвідують заняття і через наполегливу працю (не завжди раціонально організовану) домагаються гарних результатів. Вони дуже дисципліновані, а тому з них часто обира­ють «старост».

2.Відмінники - «розумні» - ті, хто володіють високим інтелектом, ве­ликою шкільною освітньою базою і своїми запитаннями можуть здивува­ти деяких викладачів. Дехто з них вважає: «Навіщо відвідувати кожне за­няття, адже ми й так розумні». Взагалі навчаються за принципом «усього потроху».

 

3. Студенти - «трудівники» - ті, хто постійно навчається, але через невисокий рівень розумових здібностей їхнім успіхам у навчанні не по­заздриш.

4. «Випадкові» - це контингент різноманітний: дівчата, які бажають стати «дипломованими» дружинами; юнаки, що «косять від армії»; ле­дарі, яких батьки «всунули» до університету, аби вони хоча б чимось за­ймалися. Після закінчення ВНЗ вони працюють переважно не за спеці­альністю.

5. Студент- «трутень»- той, хто живе за рахунок інших, вико­ристовує чужі знання, матеріал (конспекти, контрольні роботи тощо) як власний; нікому не допомагає, але сам постійно потребує допомоги; зде­більшого невдячно «використовує» інших.

Отже, при роботі зі студентами потрібно враховувати психологічні особливості особистісного їхнього розвитку, які зумовлені як своєрід­ністю соціальної ситуації розвитку студентства, так і основними інди­відуально-психологічними відмінностями юнацького віку. Викладачеві потрібно безумовно «приймати» кожну особистість студента в її непо­вторному вияві та визнавати за ним право власного вибору.

Психологія вищої школи