Здавалка
Главная | Обратная связь

Психологія вищої школи



специфічні, зумовлені особливостями її мети і змісту, мотивації та форм організації навчання у ВНЗ. Навчально-професійна діяльність визначає професійне становлення студента, набуття ним професійно важливих знань, умінь і навичок, його особистісне зростання як фахівця (завер­шується професійне самовизначення, трансформується структура само­свідомості і формується соціально-професійний аспект «Я-концепції», «професіоналізуються» психічні процеси і стани та ін.). Саме у процесі навчально-професійної діяльності виникають новоутворення психічного розвитку студентського віку.

Для навчально-професійної діяльності студентів характерні такі

ознаки:

1) Професійне навчання у вищій школі для майбутнього фахівця розпо­чинається під час формування професійних знань, умінь і навичок та засво­єння способів професійно-творчої діяльності. Доки студент не зіткнувся зі світом професійних теоретичних знань, у його досвіді немає повноцінної навчально-професійної діяльності, хоча одночасно він може досить інтен­сивно опановувати способи здійснення різноманітних практичних пере­творювальних дій, які ґрунтуються на узагальненнях емпіричного рівня.

Теоретичні професійні знання мають бути включені в реальну на­вчальну діяльність студента. Це можливо за умови, коли наукові поняття стають знаряддями досягнення цілей і способом розв'язання прийнятих ним професійних завдань. Отже, озброєння майбутнього фахівця поня­тійними формами знань повинно стати способом досягнення мети про­фесійної підготовки.

Таким чином, мета професійної підготовки полягає не в передачі конкретних предметних знань, умінь і навичок, а в озброєнні студентів системними інтегрованими науковими знаннями, які є загальною переду­мовою оволодіння способами вирішення виробничих проблем. У цьому змістовна відмінність навчально-професійної діяльності від практичної діяльності й пізнавальної (теоретичної) діяльності. Крім наукових теоре­тичних знань, студент набуває практично-методичні знання й конструк­тивно-майстерні уміння.

2) У вищій школі вивчають не основи наук (як у школі), а самі науки в
їхньому розвитку. До того ж самостійна навчальна робота студентів збли­
жується з науково-дослідною роботою викладачів, тобто забезпечується
єдність навчальної та наукової роботи студентів. Вища школа - справжня
наукова школа, яка формує системні фундаментальні знання. Студенти
працюють із провідними вченими, спільно з ними беруть участь у роз­
робленні наукових тем (курсові й дипломні роботи).

3) Відбувається професіоналізація викладання майже всіх наук. Що
чіткіша професійна перспектива, то краще студент розуміє, навіщо і як бу­
дуть йому необхідні набуті наукові знання, тим успішніше він навчається.


3. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця... ~7~7

4) Навчання студента має проблемний характер.

5) Для вищої школи характерні емоційність, мажорність усього про­цесу навчання.

Навчально-професійна діяльність студентів, з одного боку, відрізняєть­ся від діяльності школяра (для якого головне - набути конкретні знання), а з іншого - від діяльності професіоналів, які практично виконують певні професійні функції. Головна особливість навчально-професійної діяль­ності студента полягає в тому, що вона професійно спрямована, підпоряд­кована засвоєнню способів і досвіду професійного розв'язання практич­них завдань і виробничих проблем, з якими випускники ВНЗ зустрінуться в майбутньому. Студенти оволодівають професійними знаннями, опанову­ють професійне мислення, розвивають професійні здібності й творчість. Суттєвим для навчально-професійної діяльності є також посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які є найважливішою умовою розкриття можливостей особистості студента, потенціалу його професійного розвитку в подальшій виробничій діяльності.

3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку

Здоровий глузд і працьовитість компенсують у вас брак таланту, тоді як Ви можете бути найгеніальнішим, однак знічев 'я згубити своє життя. Бернард Шоу, англійський драматург

Людина з ремеслом - дерево з плодами, а невіглас пустоцвіт. Українське прислів'я

Професіоналізація особистості студента, його професійне становлен­ня і професійне зростання як фахівця, формування творчої, духовно ба­гатої особистості з урахуванням її потреб, інтересів, бажань, здібностей є одним із найголовніших завдань сучасної вищої школи.

Професіоналізація особистості студентів може відбуватися таки­ми основними шляхами:

1) Формальний шлях, який пов'язаний із виконанням лише тих вимог і правил, які вимагають від студента викладачі, дирекція інституту, акаде­мічна група. У цьому разі вдосконалюється лише показна форма поведін­ки і зовнішній прояв психічної діяльності, які перебувають під соціаль­ним (педагогічним) контролем. Результатом такої зовнішньозумовленої


Психологія вищої школи

адаптації до вимог може бути те, що витончений ззовні інтелігент за від­сутності соціального контролю «раптом» поводиться непрофесіонально, наприклад, як аморальна людина (при нагоді може обманути, зрадити то­що). Це відбувається тому, що спричинена психікою поведінка настіль­ки пластична, адаптивна, багатоваріантна, що можуть змінюватися лише зовнішні форми поведінки без зміни її глибинної структури (розуму, по­чуттів, потреб та ін.).

2) Неформальний шлях, коли студент самостійно ставить мету само­вдосконалення, що зачіпає глибинний пласт психіки - потреби, настано­ви, переконання, ідеали, у відповідності з якими повинен зійтися напря­мок фундаментальної навчально-професійної діяльності. Тому проблема професіоналізації майбутніх фахівців у процесі навчально-професійної діяльності має виховне значення.

3) Шлях, що пов'язаний із вузькою прагматичною спеціалізацією сту­дента, і шлях підготовки широко освіченого фахівця (залучення його до різноманітних професійних і загальноосвітніх знань, до культури в усій її складності, багатоплановості і суперечливості).

Кожен шлях професіоналізації особистості студента - це засіб, метод вирішення важливих життєвих і майбутніх професійних завдань.

При організації навчального процесу у вищому навчальному закладі потрібно враховувати розвиток когнітивної сфери студентів. Цікавим є дослідження, в якому фіксувалися зміни процесів мислення 140 студен­тів протягом чотирьох років їхнього навчання в Гарвардському та Ред-кліфському університетах. Наприкінці кожного навчального року в цих студентів брали інтерв'ю з широкого кола питань. Дослідників цікавило, як студенти усвідомлювали свій досвід навчання в університеті, як вони його інтерпретували та якого значення йому надавали, як оцінювали су­перечливі погляди і критерії свого навчання. Це дало змогу виокремити три стадії послідовних змін у мисленні студентів (за Г. Крайгом):

1-а стадія- стадія початкового дуалізму- студенти інтерпретують світ і свій освітній досвід авторитарним, дуалістичним чином. Вони шу­кають істину й прагнуть до знань. Світ може бути лише хорошим або по­ганим, правильним або неправильним. Роль викладача - вчити студентів, а їхня власна роль - старанно навчатися.

2-а стадія - стадія концептуального релятивізму - зіткнувшись із різ­ними точками зору, студенти поступово починають їх визнавати і навіть схвалювати таке різноманіття думок. Виникає терпимість до суперечли­вих поглядів, до думок різних учених.

3-я стадія - стадія самостійно обраної позиції та відповідальності. У студентів виникає потреба прийти до якоїсь власної думки, до своїх пе­реконань і відповідей на спірні запитання. Спочатку це реалізується до­слідним, випробувальним шляхом. Потім студенти цілком визначаються


 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.