Главная | Обратная связь

Психологія студентської групи

Ю7

 

Потрібно підкреслити, що емоційні (неформальні) взаємини у студент­ській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно-особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиче­ному спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Підвищена емоційність юнацького віку, яскравість переживань спри­яє розгортанню емоційно-особистісних стосунків- дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одно­го. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі.

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

Дружба — найнеобхідніше для життя, тому що ніхто не побажає собі життя без друзів, навіть коли б він мав усі інші блага. Аристотель

Студентська академічна група за період свого існування розвивається і проходить кілька стадій (від офіційно створеної групи дирекцією (дека­натом) і наказом ректора до згуртованого колективу, який на останньому курсі може розпастися знову на мікрогрупи), кожна з яких характеризу­ється якісними особливостями таких параметрів:

• спрямованість поведінки та діяльності членів групи;

• організованість членів групи;

• комунікативність членів групи.

На початку навчання у ВНЗ у першокурсників домінують індивіду­альні мотиви поведінки, вони орієнтовані здебільшого на задоволення особистих потреб; їхня соціальна роль у групі ще не визначена. Але по­ступово всі починають усвідомлювати потребу в конкретизації своєї ролі в житті групи, в узгодженні своєї діяльності з діяльністю і поведінкою інших, порівнюють і оцінюють активність членів групи, визначають свій соціальний статус у групі. Це відбувається за такими параметрами:

• спрямованість активності студента;

• організованість;

• комунікативність;

• інтелектуальний, емоційно- вольовий розвиток;

• підготовленість до реалізації ролі студента.

Цілісними характеристиками студентської групи є такі показники:

• інтра- та інтегрупова активність;

• психологічний мікроклімат у групі (емоційний статус);

• референтність групи - значущість, авторитетність її для членів групи;

• керівництво і лідерство;

• згуртованість та ін.

За цими показниками визначають такі стадії розвитку студентської групи:

1-а стадія - номінальна група, яка має лише зовнішнє, формальне об'єднання студентів за наказом ректора і списком дирекції (деканату);

2-а стадія - асоціація - початкова міжособистісна інтеграція, пер­винне об'єднання студентів за загальними ознаками. Організатором жит­тя групи на цій стадії є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом. Взаємини опосередковуються пере­важно особистісно значущими цілями (група друзів, приятелів).

На цій стадії куратор знайомиться з кожним членом групи, вивчає мотиви вступу першокурсників до вищого навчального закладу, їхні ін­дивідуально-психологічні особливості (за допомогою анкетування, тес­тів, індивідуальних бесід та ін.), дає їм настанови щодо виконання своїх обов'язків, виокремлює найбільш активних студентів, чутливих до справ і життя групи.

Для студентів розпочинається період адаптації'до студентського жит­тя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього роз­порядку ВНЗ, традицій інституту (факультету) тощо.

3-я стадія - кооперація, на якій соціально-психологічна й дидактична адаптація студентів майже завершилася. Хоча у групі переважають ділові стосунки (спрямовані на досягнення бажаного результату при розв'язан­ні конкретного завдання в певному виді діяльності), але вже диференцію­ються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти групи. За ними закріплюються соціальні настано­ви та керівництво внутрішнім життям групи. Якраз актив регулює фор­мальну структуру контактів між членами групи. У студентів виявляється та зростає інтерес до справ групи, є готовність проявляти активність що­до їх реалізації.

Соціальні позиції кожного диференціюються, формується громадська думка, групова мораль. Студенти об'єднуються в малі групи (2-5 осіб), і в кожній з'являється лідер. Взаємодія в малих групах виникає на основі симпатій, спільних інтересів.

На цьому етапі розвитку групи кураторові треба працювати з активом, аналізувати міжособистісні стосунки, які встановлюються між членами групи (наприклад, за допомогою методу соціометрії). Це важливо для