Здавалка
Главная | Обратная связь

Психологія студентської групи





 


спільно працювати, ні вміння вирішувати конфлікти. У зв'язку з цим за­вдання викладача полягає в тому, щоб побачити конфлікт у момент його зародження, не дати йому дійти до зіткнення між його суб'єктами, творчо використовувати різноманітні педагогічні технології вирішення конфлік­ту. Для цього важливо чітко усвідомлювати всю ситуацію конфлікту, структура якої містить дистанціювання, інцидент, конфліктну взаємодію, завершення конфлікту. Таким чином, для повного розв'язання конфлікту необхідно вичерпати предмет віддалення на соціальному, психологічно­му або духовному рівнях. Найбільш значущими компонентами ситуації конфлікту є дистанціювання (на фізичному, психологічному, соціально­му, етнічному, духовному рівні) та інтегрування.

До основних чинників навчальних конфліктів студентів належать та­кі: а) тип взаємин між членами групи (до того ж враховують-і взаєми­ни між студентами, що склалися до того, як їх включили до спільної ді­яльності; б) склад групи (гомогенна і гетерогенна групи); в) навчальна успішність членів групи; г) спосіб оцінювання спільної діяльності сту­дентів); д) індивідуальні особливості студентів (особливо когнітивні, а також рівень конфліктності).

Щоб конфлікт виник, потрібно конфліктогенні чинники, які викли­кають непорозуміння, провокують захисні реакції учасників, виникає загострене реагування на них іншої сторони. Конфліктогенна поведінка виявляється у таких її проявах:

• агресивність, прояв егоїзму;

• прагнення до зверхності, переваги;

• погрози, глузування;

• категоричність вимог тощо.

Конфлікт на соціально-психологічному рівні розвивається як міжосо-бистісний, між окремими групами, а також може бути між окремою осо­бистістю та групою загалом. Міжособистісний конфлікт визначається як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб'єктів, яке викликає їхню протидію. Такі конфлікти бувають горизон­тальними (між рівними за ієрархією, однаковим соціальним статусом людьми, наприклад, «студент-студент») і вертикальними («староста-сту­дент», «лідер-рядовий член групи» тощо).

Види внутрішньогрупових конфліктів:

• конфлікт ролей - неадекватне виконання соціальних ролей;

• конфлікт бажань, інтересів тощо;

• конфлікт норм поведінки, цінностей, життєвого досвіду.

При аналізі особистісно-прагматичних конфліктів (вони зумовлені особистісною несумісністю) розрізняють ситуаційні і позаситуаційні конфлікти. Позаситуаційні конфлікти зумовлені або недоброзичливими взаєминами між студентами, що склалися ще до включення їх у спільну


діяльність, або внутрішньособистісними конфліктами. їхнє виникнення непередбачуване, приводом може стати будь-яке явище. Ситуаційні між-особистісні конфлікти, як правило, розпочинаються з когнітивних або організаційних, а їх наявність - ознака особистісної несумісності. До­сить часто вони спричиняються недостатнім рівнем комунікативної ком­петентності або невмінням поводитись у конфліктній ситуації. Найбільш радикальний спосіб конструктивного вирішення такого конфлікту - пе­реведення його у когнітивне русло.

У дослідженні І.А. Коваль, доведено взаємозв'язок між навчальними конфліктами студентів і характером взаємин, що склалися між студента­ми ще до включення їх у спільну діяльність. Зокрема, у групах з коопера­тивними взаєминами між членами групи переважна більшість конфлік­тів - когнітивні. Вони зумовлені когнітивною несумісністю і виявляють­ся у розбіжностях стратегій розв'язання задач. Такі конфлікти подекуди мають досить гострий характер і переходять в особистісно-прагматичні, коли несумісність виявляється на особистісному рівні. Однак здебіль­шого завершуються конструктивно, оскільки в основі цієї несумісності лежать его-потребові цілі, що мають миттєвий характер. При цьому кон­флікт переводиться у когнітивне русло, унаслідок чого навіть найгострі-ші конфлікти не призводять до дезінтеграції групи.

У групах, де зв'язки між їхніми членами недостатньо міцні, когнітив­ні й організаційні конфлікти часто переходять у прагматично-особистіс-ні. До того ж когнітивна або поведінкова несумісність перетворюється на особистісну. У групах, де між окремими її членами ще до включення у спільну діяльність склалися недоброзичливі взаємини, більшість кон­фліктів мають чітко виражений міжособистісний характер. Вони спричи­нені особистісною несумісністю і виникають із будь-якого приводу, до­сить гострі і довготривалі. Тут конфлікти найчастіше розгортаються за спіральною моделлю. Якщо ж хтось із членів групи виступає на захист одного з учасників конфлікту, він сам часто є об'єктом конфлікту. Коли ж на бік одного з учасників конфлікту виступають інші члени групи, кон­флікт ще більше розгортається, а інколи призводить до відносної депри-вації учасника конфлікту.

У дослідженні було також встановлено, що істотними чинниками, що значною мірою впливають на перебіг конфлікту і способи його вирішен­ня, є загальна підготовленість студентів, їхній статус, ступінь однорідності членів групи за успішністю, а також спосіб оцінювання діяльності групи. Останній чинник найістотніше впливає у тих групах, де міжособистісні зв'язки між членами групи недостатньо міцні. Вплив цього чинника не спостерігався у групах із міцними міжособистісними зв'язками, а також у групах, де переважали змагальні відносини, зумовлені недружніми вза­єминами, що склалися ще до включення студентів у спільну діяльність.









©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.