Психологія студентської групи
спільно працювати, ні вміння вирішувати конфлікти. У зв'язку з цим завдання викладача полягає в тому, щоб побачити конфлікт у момент його зародження, не дати йому дійти до зіткнення між його суб'єктами, творчо використовувати різноманітні педагогічні технології вирішення конфлікту. Для цього важливо чітко усвідомлювати всю ситуацію конфлікту, структура якої містить дистанціювання, інцидент, конфліктну взаємодію, завершення конфлікту. Таким чином, для повного розв'язання конфлікту необхідно вичерпати предмет віддалення на соціальному, психологічному або духовному рівнях. Найбільш значущими компонентами ситуації конфлікту є дистанціювання (на фізичному, психологічному, соціальному, етнічному, духовному рівні) та інтегрування. До основних чинників навчальних конфліктів студентів належать такі: а) тип взаємин між членами групи (до того ж враховують-і взаємини між студентами, що склалися до того, як їх включили до спільної діяльності; б) склад групи (гомогенна і гетерогенна групи); в) навчальна успішність членів групи; г) спосіб оцінювання спільної діяльності студентів); д) індивідуальні особливості студентів (особливо когнітивні, а також рівень конфліктності). Щоб конфлікт виник, потрібно конфліктогенні чинники, які викликають непорозуміння, провокують захисні реакції учасників, виникає загострене реагування на них іншої сторони. Конфліктогенна поведінка виявляється у таких її проявах: • агресивність, прояв егоїзму; • прагнення до зверхності, переваги; • погрози, глузування; • категоричність вимог тощо. Конфлікт на соціально-психологічному рівні розвивається як міжосо-бистісний, між окремими групами, а також може бути між окремою особистістю та групою загалом. Міжособистісний конфлікт визначається як зіткнення несумісних соціальних, психологічних, духовних просторів суб'єктів, яке викликає їхню протидію. Такі конфлікти бувають горизонтальними (між рівними за ієрархією, однаковим соціальним статусом людьми, наприклад, «студент-студент») і вертикальними («староста-студент», «лідер-рядовий член групи» тощо). Види внутрішньогрупових конфліктів: • конфлікт ролей - неадекватне виконання соціальних ролей; • конфлікт бажань, інтересів тощо; • конфлікт норм поведінки, цінностей, життєвого досвіду. При аналізі особистісно-прагматичних конфліктів (вони зумовлені особистісною несумісністю) розрізняють ситуаційні і позаситуаційні конфлікти. Позаситуаційні конфлікти зумовлені або недоброзичливими взаєминами між студентами, що склалися ще до включення їх у спільну діяльність, або внутрішньособистісними конфліктами. їхнє виникнення непередбачуване, приводом може стати будь-яке явище. Ситуаційні між-особистісні конфлікти, як правило, розпочинаються з когнітивних або організаційних, а їх наявність - ознака особистісної несумісності. Досить часто вони спричиняються недостатнім рівнем комунікативної компетентності або невмінням поводитись у конфліктній ситуації. Найбільш радикальний спосіб конструктивного вирішення такого конфлікту - переведення його у когнітивне русло. У дослідженні І.А. Коваль, доведено взаємозв'язок між навчальними конфліктами студентів і характером взаємин, що склалися між студентами ще до включення їх у спільну діяльність. Зокрема, у групах з кооперативними взаєминами між членами групи переважна більшість конфліктів - когнітивні. Вони зумовлені когнітивною несумісністю і виявляються у розбіжностях стратегій розв'язання задач. Такі конфлікти подекуди мають досить гострий характер і переходять в особистісно-прагматичні, коли несумісність виявляється на особистісному рівні. Однак здебільшого завершуються конструктивно, оскільки в основі цієї несумісності лежать его-потребові цілі, що мають миттєвий характер. При цьому конфлікт переводиться у когнітивне русло, унаслідок чого навіть найгострі-ші конфлікти не призводять до дезінтеграції групи. У групах, де зв'язки між їхніми членами недостатньо міцні, когнітивні й організаційні конфлікти часто переходять у прагматично-особистіс-ні. До того ж когнітивна або поведінкова несумісність перетворюється на особистісну. У групах, де між окремими її членами ще до включення у спільну діяльність склалися недоброзичливі взаємини, більшість конфліктів мають чітко виражений міжособистісний характер. Вони спричинені особистісною несумісністю і виникають із будь-якого приводу, досить гострі і довготривалі. Тут конфлікти найчастіше розгортаються за спіральною моделлю. Якщо ж хтось із членів групи виступає на захист одного з учасників конфлікту, він сам часто є об'єктом конфлікту. Коли ж на бік одного з учасників конфлікту виступають інші члени групи, конфлікт ще більше розгортається, а інколи призводить до відносної депри-вації учасника конфлікту. У дослідженні було також встановлено, що істотними чинниками, що значною мірою впливають на перебіг конфлікту і способи його вирішення, є загальна підготовленість студентів, їхній статус, ступінь однорідності членів групи за успішністю, а також спосіб оцінювання діяльності групи. Останній чинник найістотніше впливає у тих групах, де міжособистісні зв'язки між членами групи недостатньо міцні. Вплив цього чинника не спостерігався у групах із міцними міжособистісними зв'язками, а також у групах, де переважали змагальні відносини, зумовлені недружніми взаєминами, що склалися ще до включення студентів у спільну діяльність. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|