Главная | Обратная связь

Психологія студентської групи

 

4) Уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або інших спільних справ і критично їх оцінювати.

Ще одним механізмом інтеграції студентів у групі є лідерство. Лідер­ство - це здатність окремої особистості (лідера) спонукати інших діяти, «запалювати», надихати їхню активність на певну діяльність.

У практичному плані це здійснює окрема людина, яка висувається гру­пою на основі її психологічних якостей і рис поведінки в лідери. Лідер (від лат. Leader - ведучий, керівник) - член групи, який спонтанно висува­ється на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної та до­сить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення єдиної мети.

Лідер - це особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, які торкаються їхніх інтере­сів, і визначати напрям і характер діяльності всієї групи (Н.С. Жеребова, Я.Л. Коломінський, Р.Л. Кричевський та ін.). Ефективна діяльність групи насамперед залежить від того, які стосунки сформуються між офіційним і неофіційним лідером або лідерами групи. Знаючи про реальні міжосо-бистісні взаємини в групі, викладач має змогу зорієнтувати їх у потріб­ному педагогічному напрямі. З іншого боку, відповідно до своїх ділових та особистісних якостей лідер групи спроможний допомогти педагогові в навчально-виховному процесі.

Лідерство- процес внутрішньої соціальної організації і управління спілкуванням, діяльністю членів малої групи, здійснюється в спонтанно сформованих малих групах. У кожній мікрогрупі, як правило, є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути кілька лідерів (ініціатор вечірок, організатор побуту, провідник культпо­ходу тощо).

Більшістю дослідників приймається ідея про те, що лідерство- це феномен, який змінюється у часі та тісно пов'язаний із загальним пое­тапним розвитком групи, динамікою найважливіших сфер її життєдіяль­ності (О.М. Дубовська, Р.Л. Кричевський, І.Н. Логвінов). Так, наприклад, у теоретичній моделі лідерства, запропонованій Р.Л. Кричевським, відо­бражена ідея психологічного «ціннісного» обміну членів групи у їхній міжособистісній взаємодії. Припускається, що ціннісні характеристики індивідів (значущі властивості особистості, її спрямованість, уміння, до­свід і таке інше) ніби обмінюються на авторитет і визнання групою.

Лідер визнається групою на основі яскраво виражених особистісних якостей, які імпонують членам цієї мікрогрупи, є еталонними для неї, найважливішими серед яких є такі:

- зацікавленість у досягненні групової мети;

- більша поінформованість щодо проблеми, яку треба вирішити;

- почуття особистої гідності;

 

- енергійність;

- ініціативність і висока соціальна активність;

- емоційна стійкість;

- упевненість у собі;

- організаторські здібності;

- досвід і навички організаторської діяльності;

- розумові здібності;

- доброзичливість і емпатія;

- емоційна привабливість тощо.

У досліджені О.І. Василькової виділено три типи впливу лідерів на інших членів групи: інтелектуальний, емоційний і праксичний. Кожний тип лідерства характеризується певним набором особистісних якостей лідера, за якими спостерігається його психологічна перевага.

Лідери різних типів мають і певні індивідуально-психологічні якості, за якими вони відрізняються один від одного. Наприклад, лідери «інте­лектуального» типу достовірно відрізняються від лідерів «емоційного» типу рівнем загального й практичного інтелекту, успішністю навчання з усіх дисциплін, актуальним психологічним станом, особистісною спря­мованістю. Від лідерів-«праксиків» лідери «інтелектуального» типу від­різняються рівнем загального, вербального і невербального інтелекту, успішністю навчання, рівнем актуального психологічного стану та емо­ційної стійкості, показниками особистісної, колективної і ділової спрямо­ваності. Лідери «інтелектуального» типу відрізняються від інших лідерів підвищеним рівнем інформаційної активності, вмінням слухати інших і безконфліктно спілкуватися з товаришами. Натомість лідери «емоційно­го» типу відрізняються від лідерів «праксичного» типу добре розвине­ними комунікативними навичками, підвищеною чутливістю, емоційною виразністю та відвертістю. Лідери «праксичного» типу виділяються се­ред усіх інших лідерів практичністю, домінуванням, упевненістю, енер­гійністю та спрямованістю на успіх.

Таким чином, лідер здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів, коли виступає в ролі координатора, організатора і стимулятора групових справ.

Між функціями лідерства і керівництва є суттєва різниця, а саме:

1) Лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособис-тісних стосунків у групі, натомість керівник здійснює регуляцію офіцій­них відносин групи як деякої соціальної організації.

2) Лідерство виникає за умов мікросередовища (яким є мала група), керівництво- елемент макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою суспільних відносин у групі.

3) Лідерство виникає стихійно. Обирання або призначення керівни­ка будь-якої реальної соціальної групи відбувається цілеспрямовано,