Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
Які рекомендації можна сформулювати стосовно організації навчального процесу відповідно до його цілей і завдань? 1) Будь-яка наука має прямий або опосередкований зв'язок із суспільною практикою (вона й створюється для цього). Завдання викладача - дати можливість студентам зрозуміти і засвоїти значення теорії з будь-якого предмета для практики (наприклад, психологія потрібна вчителеві для того, щоб знати, як навчати дітей залежно від їхнього віку). 2) Викладач ілюструє теоретичне положення прикладами застосування його при аналізі практичної діяльності (наприклад, як керувати увагою дітей на уроці). 3) Педагог аналізує конкретні факти, узагальнює їх і на основі цього формулює науковий висновок (особливість, поняття, закономірність тощо). Будь-яке дослідження є генетичним аналізом структури явища. 4) Показати застосування теоретичного положення при розв'язанні життєвих (професійних) завдань, для оцінки реальних відомих фактів, вирішення виробничих проблем тощо. Таким чином, гуманістичний підхід дає змогу індивідуальний досвід кожного студента розглядати як контекст його навчання (у тісному зв'язку). Тому студенти повинні оцінювати своє просування вперед методом «порівняння себе вчора і сьогодні». Якщо мета і завдання навчального процесу у вищій школі - формування особистості фахівця у процесі засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, тобто єдність навчання, розвитку й виховання, то теоретичною основою організації навчального процесу повинна бути теорія розвивального навчання. Пригадаємо принципи цієї теорії: • нестримний творчий характер розвитку особистості (а не примноження знань, умінь і навичок); • опора на провідну діяльність (у студентів це навчально-професійна діяльність); • орієнтація на сенситивність віку (для студентства - сходження до вершин творчості); • ампліфікація розвитку (збагачення розвитку через створення умов для різних видів діяльності, але найголовніше - для провідної діяльності); • орієнтація на зону найближчого розвитку, на потенційні можливості та їхню реалізацію кожним студентом, зокрема, саме навчання має вести за собою розвиток студента («Учіння - пращ, до того ж нелегка»); • єдність інтелекту та афекту, пристрасне ставлення до навчання і забезпечення його позитивними емоціями {«Без серця що зрозумієш?» -Ш.О. Амонашвілі). Мета розвивального навчання - дати цілісну картину світу на ґрунті науки, на основі розвитку спостережливості, мислення, творчості та практичних умінь студентів. Методи організації розвивального навчання спрямовані на активну самостійну пізнавальну діяльність (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування тощо). Результатом розвивального навчання є новоутворення віку. У студентські роки - це професійне зростання особистості і соціальна її зрілість, професійна самостійність і творче мислення, професійна спрямованість особистості та професійні здібності. Розвивальне навчання сприяє підвищенню якості вищої освіти, покращує інтелектуальну вихованість майбутнього фахівця, а саме: • у студентів розширюється світогляд; • формується психологічна настанова на пізнавальний пошук, пізнавальна активність проявляється за межами навчальної ситуації; • розвивається гнучкість і багатоваріантність знань про те, що пізнається; • формується готовність до сприйняття різноголосої інформації; • з'являється розуміння того, що було причиною, і які можливі наслідки; • розвивається здатність мислити в категоріях можливого (за цих умов може бути так, за інших - інакше). Розвивальне навчання дає можливість забезпечувати три магістральні взаємопов'язані напрями нарощування знань студентів: 1) концептуальний напрям - знання теорії; 2) понятійний напрям - засвоєння понятійного апарату з кожної дисципліни, яка вивчається; 3) фактологічний напрям - знання фактів, уміння їх аналізувати та інтерпретувати. Розвивальне навчання реалізується через різні психологічно-орієнтовані моделі навчання, елементи яких можна успішно використовувати у вищій школі. Охарактеризуємо основні з них. Особистісна модель. Основним завданням навчання є загальний розвиток особистості, розвиток її пізнавальних, емоційно-вольових, моральних і естетичних можливостей. Організація навчального процесу підпорядковується певним взаємопов'язаним принципам (навчання на високому рівні труднощів, провідна роль теоретичних знань на початковому етапі навчання, швидкий темп вивчення навчального матеріалу, усвідомлений характер учіння, одночасна робота щодо розвитку слабких і сильних студентів). Кінцева мета особистішої моделі - дати вихованцям цілісну картину світу на основі науки, літератури і мистецтва з урахуванням трьох основних ліній психічного розвитку особистості (спостереження, мислення і практичних дій). Особлива увага надається створенню під час занять атмосфери довірливого спілкування. Методика викладання відповідає вимогам багатогранності (спрямованості на розвиток різних сторін особистості студента), процесуальності (послідовного ускладнення знань, що засвоюються), проблемності (опори на колізії) і варіантності (гнучкості у використанні форм ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|