Главная | Обратная связь

Психологічний аналіз учіння студентів

 

3) Необхідне розуміння корисності, потрібності, важливості отриму­ваних знань.

4) Навчання для студента повинно бути важким, але посильним.

5) Що частіше перевіряється і оцінюється навчальна робота, то ціка­віше працювати і навчатися.

6) Яскравість, емоційна схвильованість викладання з величезною си­лою впливає на студента, формує його позитивне ставлення до предмета.

Емоційний вплив - один із найсильніших і правильних шляхів збуд­ження інтересу. Образність, емоційна насиченість змісту навчального матеріалу в умілій розповіді викладача передається студентам. Щира за­хопленість педагога своїм предметом бездоганно діє на аудиторію. Зви­чайно, потрібно шукати ефективні шляхи комунікації зі студентами і під час читання лекції, і при проведенні семінарського заняття. Зрозуміло, що не кожен навчальний предмет містить таку яскраву емоційність як, наприклад, художня література, і викладач повинен добирати для цього особливі засоби і прийоми педагогічної взаємодії.

Над психологією мотивації зводиться психологія свободи учіння, ба­жання навчатися, потреби в набутті знань. К. Роджерс писав: «Під на­вчанням я розумію ненаситну допитливість, що рухає розумом людини, яка прагне опанувати все, що може почути, побачити або прочитати з теми, яка має для неї особистісний смисл».

Залежно від мотивації навчання і характеру навчально-професійної діяльності можна виділити такі типи студентів:

1-ий тип - орієнтація на різнобічну професійну підготовку, пізнаваль­на діяльність розвивається в ширину.

2-ий тип - орієнтація на вузьку спеціалізацію, пізнавальна діяльність розвивається в глибину.

3-ій тип - відсутність внутрішньої мотивації, пізнавальна активність мінімальна.

Отже, щоб навчально-професійна діяльність була повноцінною, сту­дентові потрібно самому відмовитися від очікування лише винагороди за неї у вигляді позитивних оцінок. Треба отримувати насолоду від самого процесу навчання. Важливим до того ж є зв'язок розуму й почуттів. В.І. Вернадський говорив: «Навчання я розглядаю як клубок: одна нитка -розум, друга нитка - почуття, і вони завжди переплітаються».

Якщо навчання не має для людини особистісного сенсу, то це схоже на механічне заучування безглуздих слів, які не мають ніякого смислу і зміс­ту. Вони не викликають ніяких позитивних почуттів (хіба що негативні) і не є значущими для людини. Якщо навчання перетворюється у творчість, то це надзвичайно сприятливо впливає на емоційну сферу студента, за­гострює його пам'ять і увагу, викликає почуття радості й задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності.

Отже, необхідно особистісне залучення студента у процес навчання. Лише за такої умови професійне навчання змінює і настанови, і поведінку студента, і його особистість загалом. Навчання повинно поєднувати ло­гічне та інтуїтивно-творче, інтелект і почуття, ідею і смисл. Самостійно організована і здійснювана пізнавальна діяльність студента дає найбільш вагомі позитивні результати та забезпечує опанування системи фахових знань, умінь і навичок, а також професійне зростання особистості. Таким чином, знання стають «живими» тоді, коли є потреба в них, а також до­кладання зусиль розуму для їхнього опанування та емоційне задоволення від процесу і результатів учіння.

Для формування позитивної мотивації навчально-професійної діяль­ності студент повинен стати її суб'єктом:

1) Виявляти вільну пізнавальну активність, інтелектуальну ініціативу і самостійність у прийнятті рішень щодо вибору шляхів і змісту само­освіти.

2) Збагачувати свій внутрішній світ, бути відкритим новому досвіду.

3) У діях сьогодення орієнтуватися на своє майбутнє, будувати осо-бистісну перспективу. Мотивація учіння посилюється, якщо студент ба­чить зв'язок між засвоєнням знань і збагаченням власного досвіду та ви­могами й функціями майбутньої професійної діяльності.

4) Розвивати рефлексивні процеси: самооцінку, самокритичність.

5) Виховувати в собі потребу втілювати в життя власні плани, реалі­зовувати потенційні можливості. Лише за наявності у студента потреби в самореалізації розвиваються його загальні й професійні здібності, успіш­но здійснюється теоретична і методична професійна підготовка, форму­ється духовна і моральна вихованість. Учіння для нього набуває життє­вого смислу, і він працює на вищому рівні активності. Смисл - цінність, ставлення, що виявляється у хвилюваннях, у почуттях (не бути байду­жим до свого майбутнього!). І.П. Павлов говорив: «Будьте пристрасні в пошуках істини», а видатний педагог Г.Г. Нейгауз повторював своїм учням: «Талант є пристрасть, плюс інтелект».

Розв'язання проблеми забезпечення професійної мотивації учіння студентів залежить також і від викладачів:

• насичення змісту процесу навчання інформацією, яка має значення для особистісного зростання студента як професіонала (професіоналіза­ція знань із будь-якого навчального предмета);

• нарощування змісту і новизни навчального матеріалу;

• надання студентам необхідної свободи (умов) для виявлення своїх творчих можливостей;

• творче ставлення викладачів до викладання свого навчального предмета, інтерес до науки, їхня компетентність і авторитет як осо­бистості;