Здавалка
Главная | Обратная связь

Психологічний аналіз уміння студентів





 


У дослідженні О.Б. Напрасної виявлено зв'язок між когнітивним сти­лем (індивідуально стійкі способи пізнання та діяльності) та успішністю навчання студентів. Встановлено, що позитивно впливають на успіш­ність студентів такі особливості їхнього когнітивного стилю: поленеза-лежність, гнучкість і домінування вербального способу переробки інфор­мації. Внутрішніми детермінантами ефективності навчання студента є його здатність розділяти інформацію незалежно від первинної заданості взаємозв'язку її елементів, можливість вільно використовувати різні при­йоми її перероблення та оцінювання, здатність здійснювати предметно-логічний, смисловий контроль рішень.

Важливим чинником успішності навчання студента є також особли­вості його мислення. Набагато важче долається неуспішність, якщо вона є наслідком недостатнього рівня розвитку мислення. На які ж особливості студентського мислення треба зважати, організовуючи навчальний про­цес у вищому навчальному закладі? У дослідженні психологів (К. Грейс та ін.) виявлено, що в розвитку мислення студенти просуваються від по­чаткового дуалізму (істина-неправда) до терпимості щодо множинності суперечливих поглядів (концептуальний релятивізм), а потім до власної думки, до самостійного пошуку відповіді на складні запитання, до відпо­відальності за власний вибір цінностей, поглядів і стилю життя. У реаль­ному ж процесі навчання викладачі не завжди враховують рівень розвитку та індивідуальні особливості мислення студентів. Коли є догматичний стиль викладання і від студентів вимагається засвоєння готових істин, по­зиція викладача подається як єдино прийнятна, а оцінка відповідей на се­мінарському занятті або екзамені визначається мірою їхньої відповідності конспекту лекцій або змісту першоджерела. Це негативно позначається як на розвитку мислення студентів, так і на мотивації його навчально-профе­сійної діяльності. Навчання стає нецікавим, нудним і, зрештою, гальмує пізнавальну активність студентів. Це призводить до їхнього ухиляння від активної самостійної навчальної роботи, яка обмежується формальним виконанням навчальних обов'язків, і породжує таке поширене негативне явище в студентському середовищі, як «шпаргалка».

Натомість, невимушене обговорення теоретичних і прикладних проб­лем науки і практики, надання студентам можливості висловлювати влас­ні думки, порівнювати і оцінювати різні підходи до вирішення наукових питань стимулює інформаційно-пізнавальну активність студентів на за­няттях, позитивно позначається на мотивації їхньої навчально-профе­сійної діяльності. Це, зрештою, сприяє підвищенню рівня академічної успішності майбутніх фахівців.

У зв'язку з цим ефективною є комунікативна модель навчання (Ш.О. Амонашвілі, А.С. Бєлкін, У. Глассер, С.Л. Рябцева та ін.), яка ґрунтується на особистісно-орієнтованих технологіях навчання і втілює


основні ідеї педагогіки співробітництва викладачів і студентів. Знання до того ж не привносяться в готовому вигляді, а народжуються безпосе­редньо у процесі навчання. Характер навчально-професійної діяльності студентів залежить не лише від особливостей комунікативно-методичної технології, а насамперед від ступеня входження студентів у цю діяль­ність, її відповідності тій навчальній дії, яка має бути засвоєна.

Відомий учений-педагог СІ. Гессен зауважував, що лекція у вищій школі вироджується, якщо вона зводиться до простого викладу деякої суми відомостей. Суть справжньої університетської лекції полягає у про­будженні активного ставлення студентів до науки, у породженні в них прагнення по-своєму опрацювати використаний на лекції матеріал, щоб самостійно перевірити ті висновки, які зробив професор. Така позиція педагога можлива тільки за умови позитивного ставлення викладача до студентів, наявності настанови щодо них як до здібних, розумних, кміт­ливих і здатних глибоко опановувати складності науки.

Чи є успішність студентів наслідком очікувань викладачів? Багато відомостей, отриманих методом спостереження, засвідчують, що очіку­вання педагогів щодо вихованців часто бувають неадекватними, що не­гативно відбивається на їхній успішності. Важливо враховувати також результати дослідження про те, що наявність у викладача позитивної «Я-концепції» сприятливо позначається не лише на його поведінці в аудито­рії, але й на успішності студентів, які спілкуються з людиною, впевненою в їхніх можливостях, і починають проявляти свої здібності повніше, на­бувають відчуття власної цінності. Сприятливі якості викладача надають усьому процесу навчання продуктивний імпульс (Р. Берне).

Важливим чинником успішності студента є індивідуальний стиль йо­го навчально-професійної діяльності, що виявляється у стійких способах її здійснення відповідно до індивідуально-психологічних особливостей (темп роботи, швидкість реагування, точність запам'ятовування та ін.) і наявних навчальних умінь і навичок. Одночасно важливо надавати сту­дентам право вибору форми самостійної навчальної роботи, способу контролю і періоду звітності за її результати, залучати їх до окреслюван­ня обсягу самостійних навчальних завдань.

6.7. Причини неуспішності студентів і шляхи

їх усунення

Наздоганяти тих, хто спереду, а не чекати тих, хто позаду. Аристотель

Успішність студентів визначається не лише рівнем організації на­вчального процесу у вищій школі, а й наявністю сформованих у студентів


1S2








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.