Главная | Обратная связь

Психологія виховання студентської молоді

Отже, передумовою виховання майбутніх фахівців є наявність при­йнятних для цього гуманних міжособистісних взаємин, насамперед у системі «студент - викладач», до того ж сам викладач повинен бути носі­єм моральних цінностей і керуватися ними при організації педагогічного процесу. «Якщо ми чогось потребуємо, то це хороших учителів. Де та­ких людей бракує, там уся інша шкільна суєта в країні - п 'яте колесо у возі» (І. Г. Песталоцці).

//. Декларативний напрям - це вербалізація норм, роз'яснення сут­ності правил, аргументація їхньої значущості, доказовість необхіднос­ті їхнього виконання. Педагогічним методом для цього слугує переко­нання. У ВНЗ є курси педагогіки, етики, психології та ін., які повинні роз'яснювати та аргументувати студентам правила культури поведінки (наприклад, потрібно привітатися, коли входиш в аудиторію навіть із за­пізненням, хоча б кивком голови; під час лекції не заважати працювати однокурсникам і викладачеві; потрібно працювати чесно, не переписува­ти чужі конспекти тощо).

Може, декому треба також пояснити, чому саме так потрібно пово­дитися, навіщо існують норми і правила взаємин? Дехто з наших сту­дентів, на жаль, не знає ні норм, ні правил їхнього виконання (прикла­дом є ситуація, коли викладач змушений пояснювати студентам, хто кому повинен поступатися місцем у службовому ліфті). Через це викладачам доцільно проводити бесіди зі студентами на етичні теми, консультувати їх із психолого-етичних питань, аналізувати будь-яке порушення правил, на основі чого формувати культуру поведінки, вчити майбутніх фахівців моральності. Важливо також звертати увагу на культуру спілкування сту­дентів поміж собою, взаємини в академічній групі.

Не можна оминати грубі манери поведінки окремих студентів, ужи­вання ними під час неофіційного спілкування ненормативної лексики, відсутність у декого почуття власної гідності (це виявляється і в деяких сучасних дівчат). Стиль одягу, зміст спілкування і манери поведінки юна­ків і дівчат іноді не можна розрізнити вже при вході в університет, а це завтрашні вчителі - інтелігенція, яким вчити культурі наших дітей!

Аргументування, роз'яснювання - це альтернатива примусу або на­казу. Виховна сила аргументів вимірюється здібністю «похитнути» стару мотиваційну систему людини, що чинить опір новим зовнішнім впливам. Тактика викладача полягає в тому, щоб «звільнити» студента з його стій­кого ідейно-світоглядного кола і спрямувати в іншу сферу, де він, хоча і не буде одразу таким незворушливо впевненим, проте в нього можуть виникати якісь розвивальні особистісні зміни.

Виховна аргументація повинна спрямовувати особистість у її май­бутнє, у напрямку знань, яких для цього бракує. Метод переконань не за­вжди одразу викликає очікувані результати, бо є індивіди, які не чутливі до

зовнішніх (педагогічних) впливів або недбалі щодо творення власного об­разу «Я». Переконання (мовленнєве роз'яснення) підготовлює лише ґрунт для позитивних зрушень, а потім має почати діяти емоційне реагування пе­дагога стосовно внутрішнього стану студента, якому властиві такі риси. Пе­дагог емоційно бурхливо (яскраво) переживає емоцію жалю, журби, роз­пачу тощо, демонструє занепокоєння щоб пробудити у студента почуття сорому як передумови його самовиховання. Але таке почуття сорому має бути пов'язаним з дієвим ставленням викладача до студента - піклуванням про нього. Тільки тоді суб'єкт-суб'єктна взаємодія стає розвивальною, коли реалізується формула «зрозумів - перемлів душею - прийняв - зробив». Для цього студентові потрібно І) знати, як поводитися і коли; 2) розуміти, наві­що це потрібно; 3) уміти примусити себе діяти правильно (потрібна воля).

Щодо суб 'єкт-суб 'єктних стосунків, то вони відбуваються, на думку І.Д. Беха, у візуальному просторі (при зоровому безпосередньому сприй­манні однієї людини іншою). Але для морально-духовного розвитку ви­хованця такого контакту недостатньо. Суб'єкт-суб'єктні стосунки перед­бачають і корекцію поведінки, і підкріплення морально-духовних над­бань, і психологічний захист, і підтримку особистості студента.

Викладач розвиває у студента прагнення і вміння до духовної взаємо-присутності як найширшого діалогу. Таке спілкування на відстані благо­творне для нього. Студент повинен уміти формулювати запитання щодо проблем, які його хвилюють, які вже самі по собі вміщують і відповідь. Духовна близькість двох суб'єктів розвіює сумніви, надає душевну під­могу, мобілізує суб'єкта на досягнення життєвих цілей.

Умови ефективного переконання студента:

1) Знання індивідуального емоційного стану студента.

2) Забезпечення єдності думки, почуття та вольового стимулювання.

3) Переконання треба підкріплювати вправами (вчинками), які закріп­люють знання норм і правил поведінки. У зв'язку з цим потрібно ство­рювати умови для практичного виявлення студентом якості в реальному житті, інакше формуватиметься цинік, який знає моральні норми, проте не виконує їх. Працелюбність людини виховується працею, чесність-чесними вчинками, сміливість - переборенням страху тощо.

4) Переконати - це довести фактами, аргументами, власним утілен­
ням норм у життя. Форми переконання: бесіда, особистий приклад, віра
в істинність того, у чому переконуємо інших. Провідна роль у мораль­
ному вихованні студентів має належати методу дискусії на гіпотетичні
моральні теми. Це одна з найважливіших форм засвоєння «мови моралі»,
розрізнення добра від зла, розуміння поняття справедливості, свободи,
істини, поваги людської гідності та ін. У курсах гуманітарних наук ефек­
тивним є застосування методики ділової гри, що є поглибленням «тео­
рії дискусії» завдяки переміщення акценту на її організаційний момент.