Главная | Обратная связь

Психологія виховання студентської молоді

 

Якщо йдеться про особу, яка повністю глуха до гуманістично орієн­тованих соціальних впливів, у цих умовах можливий також метод по­карання. Проте є вимога - визначаючи форму і міру покарання, потрібно щадити особистість, не принижувати почуття власної гідності.

Ще одне завдання викладачів - спрямовувати виховну роботу на фор­мування у студентів суб'єктивної значущості самої морально-духовної вимоги. Морально-духовне виховання неможливе без відповідного ідеа­лу, за яким створюється модель особистості. Досягнення ідеалу вимагає від особистості цілеспрямованої роботи над собою, подолання внутріш­нього опору, який буває доволі сильним. Студент повинен максимально активізувати всі свої внутрішні резерви, спрямувати їх у річище практич­ного самовиховання.

Викладач мусить володіти поведінковими формами ставлень (що створені культурою) до світу навколо, до інших людей, до самого себе. Не можна недооцінювати також зовнішні форми поведінки (етикет) ви­кладача, інакше даремно сподіватися на культурну поведінку студента. Поведінка - ознака, яка говорить про ставлення суб'єкта до суб'єкта, це символічний образ ціннісного ставлення, тому вона нас хвилює, надихає, роздратовує, викликає образу тощо.

Визначимо головні підходи у виховній роботі зі студентами, що спрямовані на формування особистості на моральній, гуманній основі (за І.Д. Бехом):

1) Створення умов для вільного розвитку індивідуальності кожного студента.

2) Позбавляння студентів від утриманства, зневажання культури, норм моралі.

3) Завдання студента - знайти смисл свого життя, виховати в собі са­мостійність.

4) Підвищувати мотивацію морального розвитку і самовдосконален­ня. Навчальний процес повинен орієнтуватися на моральне й духовне оновлення особистості, на розвиток внутрішньої свободи, почуття влас­ної гідності, самоповаги, здатності до об'єктивної самооцінки і саморе­гуляції.

5) У навчальному процесі посилювати акценти на розвитку інтелек­туального, морального і культурного потенціалу особистості студента, допомагати йому зрозуміти самого себе й мотиви власної поведінки, реа­лізувати свої творчі можливості у майбутньому житті.

6) Забезпечувати тісний взаємозв'язок професійного і морального виховання студентів, готувати їх до виконання соціальних функцій у нових суспільних умовах, формувати у майбутніх фахівців повагу до правової культури, до принципів і норм демократичного громадянського суспільства.

Вищий навчальний заклад - завершальний етап не тільки інтелекту­ального, а й соціального інтегрування молодої людини в систему соці­альних відносин. Саме тому перед сучасною вищою школою стоять такі практичні виховні завдання:

• активізувати національно-громадянське виховання студентів, засвоєн­ня ними духовно-моральних цінностей українського народу, залучен­ня їх до збереження і примноження національної культури;

• відродити військово-патріотичне і фізичне виховання;

• стимулювати діяльність органів студентського самоврядування, сту­дентських наукових і громадських організацій, клубів за інтересами, трудових об'єднань;

• підвищити ефективність культурно-просвітницької діяльності та ро­боти соціально-психологічної служби;

• утверджувати здоровий спосіб життя і культуру проведення дозвілля молоді.

Виховна робота у вищому навчальному закладі повинна оцінюватися за такими критеріями:

а) зміст концепції виховної роботи у ВНЗ, за розробку і реалізацію якої
відповідає проректор із виховної роботи;

б) рівень відображення цієї концепції у планах і звітах із виховної робо­
ти ВНЗ, інститутів, кафедр, викладачів;

в) розробка для реалізації концепції виховної роботи інструкцій, рекомен­
дацій дирекції, кураторам, органам студентського самоврядування;

в) конкретна робота адміністративних і громадських структур, які від­повідають за виховну роботу зі студентами (куратори груп, викладачі, органи студентського самоврядування), її зміст і результативність. Отже, можна зробити такі загальні висновки:

1) Цінності (абсолютні, національні, державні, громадянські, родин­ні, особисті) - виявляють, приймають, збуджують хвилювання, привлас­нюють, стають власним ставленням людини до навколишньої дійсності, до людей навколо, до себе.

2) Норми - проголошують, роз'яснюють, аргументують, у їхній необ­хідності переконують, доводять до розуму і серця.

3) Правила- пропонують, засвоюють, виконують. Людина набуває навички, звички поводитися певним чином у конкретних життєвих умо­вах відповідно до прийнятого етикету.

4) Почуття - хвилюють, відображають суб'єктивне емоційне став­лення кожної особи до людей і самої себе, сприяють емоційній ідентифі­кації індивіда з певною соціальною спільнотою (уподібнення смислово-ціннісних орієнтирів, критеріїв оцінювання).

5) Вчинок- розумово-емоційно-вольова дія, складник поведінки, є реалізацією моральної свідомості.

Психологія вищої школи