Главная | Обратная связь

Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

• Якщо треба захистити свою точку зору, власні переконання, для пере­конування студента потрібно використати вагому аргументацію.

• Слід уникати силового вербального тиску, якщо треба щось доводити студентам.

• Не треба постійно чинити опір і обмежувати співрозмовника у свобо­ді вибору, нав'язувати йому власні думки - це тільки значно знизить їхню привабливість.

• Якщо помилковість погляду студента очевидна, не треба поспішно це відкидати, бо в нього може підвищитися значущість свого захоплення і він намагатиметься відстоювати свою помилку.

• Ваші погляди будуть прийняті студентами краще, якщо будуть актив­но їх обговорювати: дайте всім можливість висловити власні аргумен­ти «за» і «проти».

• Що цікавіша ідея та оригінальніша точка зору, то більше шансів на їхнє обговорення, бо тривіальні ідеї не мають заперечень.

• Якщо ситуація проблемна, зберігайте стійкість і толерантність, уни­кайте образливості й вразливості, коли висловлюєте власну думку щодо її вирішення.

• Коли хочете порадити студентові, уникайте фраз «Ти повинен», «Я то­бі раджу»; краще утаємничуйте його власними думками, не робіть поспішних висновків, категоричних оцінок, зневажливих зауважень.

• Не виявляйте самовпевненості, безапеляційності, нетактовності, без­церемонності.

У педагогічній взаємодії викладача зі студентами треба розрізняти ро­льове спілкування та міжособистісне спілкування. Рольове спілкування залежить від рангу суб'єктів, їхніх соціальних ролей (викладач - студент). Міжособистісне спілкування - вільне, не пов'язане з рольовими регуля­торами і залежить від індивідуальних особливостей, характеру взаємин викладача і студентів, а також конкретних ситуацій спілкування.

Важливою соціально-психологічною умовою ділових взаємин ви­кладача зі студентами є сприятливі особисті стосунки членів студент­ської групи. Тому викладачеві треба намагатися налагодити добрі кон­такти з групою, привертати прихильність групи до себе, створювати й підтримувати хороший груповий настрій, коригувати ділові й міжосо-бистісні стосунки студентів. Для цього потрібно навчитися діяти швид­ко й упевнено.

Отже, ефективність педагогічної взаємодії залежить від комунікатив­них здібностей викладача, умінь і навичок успішного спілкування з людь­ми. Професійність спілкування викладача виявляється, зокрема, у виборі ним тону висловлювання і у специфічних реакціях на дії студента - парт­нера по спілкуванню. Одночасно викладачеві слід пам'ятати, що у всіх випадках особистість - найвища цінність, а тому «стався до студента

так, як би ти хотів, щоб він ставився до тебе» (християнська заповідь), «приймай студента таким, яким він є» (настанови психологів-гуманіс-тів). Це саме правило стосується і студента стосовно своїх викладачів.

8.3. Характеристика педагогічних позицій викладача у спілкуванні зі студентами

Добре слухати і добре відповідати -це одне з найбільш бездоганних ознак, які тільки можливі в розмові. Ф. Ларошфуко, французький письменник

Організаційно-управлінською основою комунікативної педагогічної взаємодії є педагогічна позиція викладача. У ній поєднується його про­фесійна свідомість і професійна діяльність. Але одночасно це також осо-бистісно-суб'єктивна позиція, тобто викладач вступає в міжособистісні стосунки зі студентом. Охарактеризуємо три головні педагогічні позиції викладача у спілкуванні (за І.Д. Бехом):

Перша позиція -розуміння студента («Велике щастя, коли тебе ро­зуміють»). Кожна людина хоче, щоб її розуміли за будь-яких умов. Ро­зуміння дає змогу в адекватних поняттях визначити психологічний стан співрозмовника, конкретизувати можливі дії щодо нього, встановити емоційний контакт на основі емпатії («Ви стурбовані?», «Вас щось бен­тежить?», «Ви схвильовані?» тощо).

Проте одразу зрозуміти іншого буває нелегко. Найчастіше перша ре­акція на повідомлення про те, що трапилося з людиною, є у вигляді оцін­ки («Погано вчинив», «Це неправильно», «Це безглуздя» тощо). Але при такій поспішній оцінці зовсім не враховуються наміри, почуття людини, не аналізується ні сам учинок, ні емоційний стан людини («Чому саме так вона вчинила?», «Як вона сама ставиться до того, що трапилося?», «Як оцінює свої дії?» тощо)

У зв'язку з цим розуміння викладачем студента потребує наявності в нього і педагогічної спостережливості, і емпатії, і психологічної про­никливості у внутрішній світ людини, а то можливі серйозні помилки в оцінці вчинків. Треба не поспішати з оцінкою, а вислухати співрозмов­ника, зуміти стати на його точку зору, намагатися зрозуміти мотиви його вчинку. Адже між мотивом і вчинком існують неоднозначні зв'язки. Ви пам'ятаєте, що вчинки є не тільки свідомими, обміркованими (як у кіно­фільмі «Дорога Олено Сергіївно!»), а й імпульсивними, мимовільними, з непередбаченими результатами. Тому й не треба поспішати з оцінкою вчинку, а краще вислухати людину, зрозуміти її.