Здавалка
Главная | Обратная связь

Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами





 


Допомагає розумінню людини активне слухання. Невербальним складником активного слухання є постава, вираз обличчя, звернення по­гляду на того, хто говорить та ін. Своїм уважним слуханням ми допо­магаємо партнеру сформулювати свою проблему, вербалізувати почуття, бути максимально відвертим. Активне слухання вимагає певних навичок та уміння слухати, а саме:

- візуальний контакт;

- розуміння не тільки тексту, а й почуттів;

- емпатії, поваги до співрозмовника.

Уміння слухати полягає в здібності вислуховувати іншу сторону, з повагою ставитися до іншої точки зору: «Існує лише один спосіб стати хорошим співрозмовником - уміти слухати» (К. Морлі). У тому, як ми слухаємо, відображається наша особистість, наш інтерес до співрозмов­ника, повага до нього. Уміння слухати - велике мистецтво. На слухання ми витрачаємо 45% часу, і лише 10% людей уміють слухати (дані П.Ю. Сухова). Бар 'єри сприймання нової інформації викликають у нас бажан­ня чути те, що хочемо чути. Ми буваємо неуважні, якщо зміст інформації не торкається наших інтересів. Для ефективного слухання потрібний ін­терес до партнера, спрямування уваги на сприймання його мови, виразу обличчя. Ще важливий момент - треба стримувати потік свого мислення, узгоджувати його з темпом мовлення того, хто говорить, спрямувати його на розуміння того, про що розповідають.

Деякі прості вміння, в яких виявляється поважне ставлення до розпо­віді іншої людини:

• уміння запитувати;

• уміння надихати партнера до пояснення власної думки, пропозиції, поведінки;

• уміння чути і зрозуміти те, що мав на увазі партнер;

• усвідомити те, про що партнер не зміг висловитися (почуття, мотиви тощо);

• передати партнеру, що його почули, зрозуміли;

• уміння знімати емоційну напругу при розмові.

Для прояву такої поваги до людини, активного ставлення до співроз­мовника ми застосовуємо нерефлексивне та рефлексивне слухання (фор­ми активного слухання). Так, якщо співрозмовник сам говорить багато, емоційно, можна застосувати нерефлексивне слухання. Воно полягає в умінні мовчки підтримувати співрозмовника (позою, поглядом, мімікою тощо) або словами «Розумію, так, я слухаю...». Це допомагає підтриму­вати бесіду, у партнера виникає бажання висловитися до кінця.

Прийоми нерефлексивного слухання:

• стримувати себе у спробах перервати співрозмовника;

• дати можливість (час) вільно висловитися партнеру;


 

• не відвертати увагу від співрозмовника і теми розмови;

• заздалегідь не налаштовувати себе на нецікаву бесіду;

• зосередитися на розумінні того, про що говорять;

• спокійно реагувати на висловлювання співрозмовника.

Коли людина хоче почути нашу думку, оцінку, отримати підтримку, то­ді застосовуємо рефлексивне слухання. У цьому разі ми висловлюємо своє розуміння проблеми, запитаннями намагаємося уточнити те, що почули, висловлюємо співрозмовнику співчуття, поділяємо його точку зору.

Рефлексивне слухання передбачає такі дії:

• уточнення думок того, хто говорить;

• перефразування висловлення, зберігаючи первинний його смисл;

• резюмування - зробити короткий висновок із розповіді;

• повторення останньої фрази розмови.

Під час рефлексивного слухання у викладача має бути настанова на емпатійне слухання (співчувати переживанням того, хто розповідає). Ко­ли людина відчує, що її розуміють, вона розкриває своє потаємне, прихо­ване. Активне слухання - це розшифрування смислу повідомлення, роз­криття його реального значення. Воно передбачає такі навички:

• контроль постави, виразу обличчя, тону мовлення;

• говорити самому і небагато, і немало;

• розуміти невербальні сигнали партнера (постава, міміка, жести);

• уміння знімати емоційну напругу

При активному слуханні доцільно запитувати, щоб уточнити думку співрозмовника. Техніка запитування може бути такою:

• Відкриті питання: «хто?», «що?», «де?», «коли?», «навіщо?», «як?», «чому?»

• Закриті питання, які вимагають однозначної відповіді: «Коли Ви змо­жете здати роботу?», «Я правильно Вас зрозуміла?» тощо.

• Альтернативні питання: «Чи так?» або «Інакше, Ви хочете зроби­ти..?»

• Запитання не повинні містити звинувачення: «Ви ще не зрозуміли ме­не?», «Ще довго Ви будете мовчати?» тощо.

• Не можна через запитання докоряти або осуджувати: «Коли Ви вже станете розумнішими?» або «Коли Ви вже перестанете запізнюва­тися?»

Таким чином, активне слухання розширює зміст повідомлення спів­розмовника, виявляє його реальне значення. Таке спілкування особливо ефективне тоді, коли у студента є емоційна проблема (виснажений, обу­рений, зазнав невдачі тощо), тоді треба висловити розуміння цієї проб­леми і співчуття йому.

Заважають активно слухати такі негативні комунікативні прийоми: накази, команди, вказівки; погрози, застереження; повчання, нотації;








©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.