Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами
Допомагає розумінню людини активне слухання. Невербальним складником активного слухання є постава, вираз обличчя, звернення погляду на того, хто говорить та ін. Своїм уважним слуханням ми допомагаємо партнеру сформулювати свою проблему, вербалізувати почуття, бути максимально відвертим. Активне слухання вимагає певних навичок та уміння слухати, а саме: - візуальний контакт; - розуміння не тільки тексту, а й почуттів; - емпатії, поваги до співрозмовника. Уміння слухати полягає в здібності вислуховувати іншу сторону, з повагою ставитися до іншої точки зору: «Існує лише один спосіб стати хорошим співрозмовником - уміти слухати» (К. Морлі). У тому, як ми слухаємо, відображається наша особистість, наш інтерес до співрозмовника, повага до нього. Уміння слухати - велике мистецтво. На слухання ми витрачаємо 45% часу, і лише 10% людей уміють слухати (дані П.Ю. Сухова). Бар 'єри сприймання нової інформації викликають у нас бажання чути те, що хочемо чути. Ми буваємо неуважні, якщо зміст інформації не торкається наших інтересів. Для ефективного слухання потрібний інтерес до партнера, спрямування уваги на сприймання його мови, виразу обличчя. Ще важливий момент - треба стримувати потік свого мислення, узгоджувати його з темпом мовлення того, хто говорить, спрямувати його на розуміння того, про що розповідають. Деякі прості вміння, в яких виявляється поважне ставлення до розповіді іншої людини: • уміння запитувати; • уміння надихати партнера до пояснення власної думки, пропозиції, поведінки; • уміння чути і зрозуміти те, що мав на увазі партнер; • усвідомити те, про що партнер не зміг висловитися (почуття, мотиви тощо); • передати партнеру, що його почули, зрозуміли; • уміння знімати емоційну напругу при розмові. Для прояву такої поваги до людини, активного ставлення до співрозмовника ми застосовуємо нерефлексивне та рефлексивне слухання (форми активного слухання). Так, якщо співрозмовник сам говорить багато, емоційно, можна застосувати нерефлексивне слухання. Воно полягає в умінні мовчки підтримувати співрозмовника (позою, поглядом, мімікою тощо) або словами «Розумію, так, я слухаю...». Це допомагає підтримувати бесіду, у партнера виникає бажання висловитися до кінця. Прийоми нерефлексивного слухання: • стримувати себе у спробах перервати співрозмовника; • дати можливість (час) вільно висловитися партнеру;
• не відвертати увагу від співрозмовника і теми розмови; • заздалегідь не налаштовувати себе на нецікаву бесіду; • зосередитися на розумінні того, про що говорять; • спокійно реагувати на висловлювання співрозмовника. Коли людина хоче почути нашу думку, оцінку, отримати підтримку, тоді застосовуємо рефлексивне слухання. У цьому разі ми висловлюємо своє розуміння проблеми, запитаннями намагаємося уточнити те, що почули, висловлюємо співрозмовнику співчуття, поділяємо його точку зору. Рефлексивне слухання передбачає такі дії: • уточнення думок того, хто говорить; • перефразування висловлення, зберігаючи первинний його смисл; • резюмування - зробити короткий висновок із розповіді; • повторення останньої фрази розмови. Під час рефлексивного слухання у викладача має бути настанова на емпатійне слухання (співчувати переживанням того, хто розповідає). Коли людина відчує, що її розуміють, вона розкриває своє потаємне, приховане. Активне слухання - це розшифрування смислу повідомлення, розкриття його реального значення. Воно передбачає такі навички: • контроль постави, виразу обличчя, тону мовлення; • говорити самому і небагато, і немало; • розуміти невербальні сигнали партнера (постава, міміка, жести); • уміння знімати емоційну напругу При активному слуханні доцільно запитувати, щоб уточнити думку співрозмовника. Техніка запитування може бути такою: • Відкриті питання: «хто?», «що?», «де?», «коли?», «навіщо?», «як?», «чому?» • Закриті питання, які вимагають однозначної відповіді: «Коли Ви зможете здати роботу?», «Я правильно Вас зрозуміла?» тощо. • Альтернативні питання: «Чи так?» або «Інакше, Ви хочете зробити..?» • Запитання не повинні містити звинувачення: «Ви ще не зрозуміли мене?», «Ще довго Ви будете мовчати?» тощо. • Не можна через запитання докоряти або осуджувати: «Коли Ви вже станете розумнішими?» або «Коли Ви вже перестанете запізнюватися?» Таким чином, активне слухання розширює зміст повідомлення співрозмовника, виявляє його реальне значення. Таке спілкування особливо ефективне тоді, коли у студента є емоційна проблема (виснажений, обурений, зазнав невдачі тощо), тоді треба висловити розуміння цієї проблеми і співчуття йому. Заважають активно слухати такі негативні комунікативні прийоми: накази, команди, вказівки; погрози, застереження; повчання, нотації; ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|