Главная | Обратная связь

Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами

викладача завоювати дешевий авторитет у студентів, що суперечить ви­могам педагогічної етики. Поява цього стилю спілкування викликана, з одного боку, намаганням молодого викладача швидко налагодити кон­такт зі студентами, потребою бути визнаним студентською групою, ви­кликати до себе симпатію, а з іншого - відсутністю необхідної загальної психологічної і комунікативної культури, умінь і навичок педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування безпосередньо впливає на атмосфе­ру емоційного благополуччя студентів під час лекції, семінарського за­няття або екзамену, що суттєво позначається на результативності їхньої навчально-професійної діяльності. Через це в основі спілкування викла­дача і студента мають бути такі мотиви: професійний обов'язок, інтерес до особистості студента, бажання його зрозуміти, допомогти тощо. Ви­кладачеві треба вміти будувати міжособистісні зв'язки також для форму­вання студентського колективу, налагоджувати з ним стосунки, знаходи­ти засоби гармонізації колективних та індивідуальних інтересів.

Професіоналізм викладача (куратора) полягає в переборенні об'єк­тивних труднощів педагогічного спілкування зі студентами через різни­цю в рівні їхньої підготовленості, у розвитку здібностей і особливостей характеру тощо, у допомозі кожному студентові набути впевненості в на­вчанні й спілкуванні. Роль куратора провідна, тому кожне його слово, по­гляд, звернення до студента має підпорядковуватися завданню виховання у студентів високої культури спілкування. Одночасно педагогові слід до­тримуватися загальної вимоги - поважати почуття особистісної гідності кожного студента, виявляти бажання і допомагати йому стати освіченою і культурною людиною-інтелігентом.

Вивченню психологічних особливостей розвитку професійної кому­нікативної компетентності у майбутніх фахівців різного профілю (учите­лів, практичних психологів, редакторів, перекладачів, менеджерів, ліка­рів, курсантів та ін.) приділили значну увагу українські дослідники (Л.В. Власенко, В.А. Лівенцова, О.О. Рембач та ін.). Незалежно від суті та ви­дів професійного спілкування фахівців різних спеціальностей, існують загальні вимоги та умови його ефективності: комунікативна підготовка студентів, розвиток культури спілкування та комунікативних здібностей. Так, наприклад, визначено, що рівень емпатійних здібностей студентів позитивно корелює з конформізмом, сенситивністю, комунікабельністю, рефлексивністю; негативно- із замкнутістю, конфліктністю, агресив­ністю, емоційною нестабільністю, тривожністю, заниженою самооцін­кою (О.М. Юдіна). Особистісною детермінантою формування стильових особливостей спілкування майбутніх фахівців є самооцінка (компонент «Я-концепції»), рівень самоактуалізації особистості та особистісна зрі­лість (Ю.В. Уварова).