Главная | Обратная связь

Психологія вищої школи

8. Психологія педагогічно! взаємодії викладача зі студентами

8.4. Протиріччя педагогічної взаємодії і бар'єри

в педагогічному спілкуванні, їхні причини

та шляхи регулювання

Поважаємо наших суперників

за ту саму чесність мотивів,

на яку претендуємо самі.

М. Ганді, діяч визвольного руху Індії

Чи існують у взаєминах викладача і студента протиріччя? Звичай­но так. Причинами їх можуть бути відмінності у віці, досвіді, поглядах, оцінках, смаках, навіть у ставленні до чогось. І це закономірно, адже про­тиріччя в педагогічній взаємодії є одним із видів нескінченної низки про­тиріч, з яких побудовано світ і наше життя (добро - зло, сила - слабкість, мрія - реальність, любов - ненависть, молодість - старість тощо). У цій низці протиріч є також протиріччя у сфері міжособистісних взаємин лю­дей, які є носіями унікального за своїм внутрішнім змістом життя.

У філософському розумінні протиріччя- взаємодія протилежних, взаємно-зворотних сторін і тенденцій предметів та явищ, які водночас перебувають у внутрішній єдності й взаємопроникненні та є джерелом саморуху й розвитку об'єктивного світу та його пізнання. У психологіч­ному розумінні - це вияв протилежних інтересів, поглядів і думок, не­згода з чимось тощо.

Протиріччя - рушійна сила розвитку, наприклад, коли педагогічні ви­моги випереджають можливості студента їх виконати. А чи є випадки в педагогічній взаємодії, коли протиріч не виникає? Так, це тоді, коли «Я» студента пригноблене або коли індивід свідомо їх приховує, зовні не ви­являє, не вважає за потрібне це робити. Коли студент - суб'єкт діяльнос­ті, він не тільки усвідомлює протиріччя, а й намагається їх вирішувати (наприклад, «хочу - не можу - повинен!»)

Суперечності містяться в самій природі педагогічної взаємодії, суб'єк­ти якої відрізняються за соціальним статусом і реалізують різні соціальні функції. Так, більшість викладачів (86%), за результатами нашого дослід­ження, мають потребу в особистісній взаємодії зі студентами, що досить часто не знаходить відгуку у студентів (лише 21%). Якщо ж ініціатива виходить переважно від викладача, то взаємодія проходить непродуктив­но й не завжди досягає поставлених цілей через неузгодженість інтере­сів її суб'єктів. Нормативність взаємин задається зазвичай викладачем, який прагне репрезентувати передусім себе. Тому вони сприймаються студентом як примусові, позбавлені «вільного самовираження». Якщо ж потребу у взаємодії реалізує студент, зміст її пов'язується переважно

з навчально-професійною діяльністю («Інколи маю потребу у взаємодії з викладачем. Особливо, якщо такі стосунки сприяють вирішенню на­вчальних проблем, наприклад, позбутися академзаборгованості»; «Ні, не маю такої потреби. Хіба що коли йду на практику й готую конспек­ти»; «Здебільшого ні. Хіба якщо з предмета щось не зрозуміло і то не завжди» тощо). Таким чином, спілкування особистісного характеру ви­никає зрідка, хоча потреба в ньому в студентів існує («Маю потребу в стосунках із викладачем як людиною, а не просто як з викладачем того чи іншого предмета»).

Викладачі прагнуть до особистісного спілкування з тими студентами, які «скуто почуваються у групі», бо під час такого спілкування «студен­ти більше розкриваються перед викладачем». Викладачі отримують ін­терес і задоволення від таких стосунків зі студентами, проте інколи скар­жаться на брак часу для нього.

У чому ж причина таких розбіжностей у позиції студентів і виклада­чів стосовно особистісної взаємодії між ними? Одну з причин знайдемо, проаналізувавши характер труднощів, яких зазнають студенти і викла­дачі у взаєминах між собою. Результати дослідження показують, що ли­ше 39% викладачів усвідомлюють труднощі взаємин зі студентами, з них 64% усю вину за ці труднощі «покладають» виключно на студентів («Об­ражає небажання студентів навчатися», «Стикаюся з байдужістю, невихованістю студентів», «Труднощі в їхній нещирості, замкнутості» тощо). Лише 14% опитаних викладачів розуміють взаємини як двосто­ронній процес і труднощі пов'язують з обома суб'єктами взаємодії («Не завжди розуміємо один одного», «Розбіжність у поглядах і морально-етичних нормах поведінки викладачів і студентів», «Вимагаєш від сту­дентів виконувати те, що самій не подобається» тощо).

Водночас дослідження виявило, що лише 7% студентів не зазнають ніяких труднощів у взаєминах. Зміст і характер наявних труднощів та­кий: 55% студентів труднощі педагогічних стосунків пов'язують лише з особливостями викладачів («нерозуміння студентів», «нав 'язування сво­єї думки», «грубий тон» тощо), 16% студентів вважають, що труднощі містяться в них самих («нерішучість, страх», «залежність від викладача» тощо), 29% студентських труднощів залежать від обох учасників («не­розуміння один одного», «немає довіри», «відсутня взаємодопомога, вза-ємопідтримка» тощо).

Переважання позиції «обвинувача» і у студента, і у викладача створює нездоланний бар'єр взаємин між ними: відмінність соціально-рольових статусів («викладач» і «студент»), нерозуміння важливості або небажання викладача сприймати студента з позиції «Ти - майбутній викладач», «Ти -мій майбутній колега» та ін. Це може створювати критичну ситуацію, коли вчинки студента, породжені його «Я-образом», вступають у суперечність з