 |
|
Психологія вищої школи
8. Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами
Таблиця 8.2 Емпіричні невербальні індикатори прояву ставлення студента до викладача
| Переважно позитивне (прихильне) ставлення | Переважно індиферентне або негативне ставлення |
| Висока інтелектуально-комунікативна активність студента на заняттях (запитання до викладача, участь в обговоренні, власні судження тощо); ініціатива в ширших соціальних контактах із педагогом (вибір курсової і дипломної роботи, консультування у викладача, участь у роботі конференції тощо) | Комунікативної активності на заняттях не виявляє, відповіді ініціюються лише запитаннями викладача; уникає неформального спілкування і розширення соціальних контактів із педагогом (соціальна прихованість -«не потрапляти на очі») |
| Намагання скоротити дистанцію спілкування (вибір найближчого місця в аудиторії) з викладачем від соціальної до персональної і навіть особистісної | Прагнення збільшити дистанцію спілкування від соціальної до публічної (найчастіше займає найдальше місце в аудиторії); під час індивідуальної розмови - підсвідоме намагання уникнути її (робить руками й ногами рухи «втечі») |
| Підтримання зорового контакту з викладачем під час спілкування - обличчям до співрозмовника | Відводить погляд під час спілкування з викладачем, уникає прямого зорового контакту з ним, погляд «наскрізь» |
| Чутливість до емоційної реакції викладача, позитивний афективно-експресивний відгук на зустріч із ним (усміх, радісний вираз обличчя, неформальне вітання тощо) | Неадекватність переживань емоційним реакціям викладача; під час випадкової зустрічі «не помічає» викладача, якщо вітається, то формально-емоційно (байдуже обличчя, примружені очі) |
| Стабілізація емоційного стану (стан спокою, умиротвореності) у присутності педагога, зниження реактивної тривожності в ситуації випробування (наприклад, на педагогічній практиці) | У присутності педагога виявляє роздратування, острах. Спостерігається підвищення рівня реактивної тривожності, нервовість (постійно щось крутить у руках) |
| Щирість, безпосередність під час спілкування з викладачем | Замкнутість, закритість, надмірний внутрішній самоконтроль за спілкуванням із педагогом. Жести оборонного характеру (схрещені кисті, руки перед грудьми, уникає погляду), створення фізичних бар'єрів, блокування себе руками, книгами, кріслом |
| Наявність інтересу на заняттях (плечі на нормальному рівні, нахил тіла вперед, рухи рук і вираз обличчя змінюються залежно від змісту інформації, голова трохи нахилена) | Слухає викладача без інтересу (опущені плечі, відсутність адекватного виразу обличчя, похилена голова, зіщулені плечі) |
Знання цих та інших невербальних емпіричних індикаторів прояву ставлення студента до викладача дає можливість останньому орієнтуватися у визначенні стану педагогічної взаємодії під час заняття (або після нього) зі студентами.
Протиріччя сприяють виникненню бар'єрів спілкування, коли вони спричиняють взаємонепорозуміння, відчуженість один до одного, небажання спілкуватися. Це може виявлятися у некоректному ставленні викладача до студента і навпаки. Прикладом цього може бути таке судження викладача: «Як завжди - не готові. У роботі одні помилки», а з боку студента - регулярне запізнення, невиконання завдань та ін.
Для забезпечення повноцінної діалогічної взаємодії суб'єктів педагогічного процесу важливо долати бар 'єри професійно-педагогічного спілкування. Назвемо найбільш типові «бар'єри», які трапляються переважно у викладача-початківця:
• «Бар'єр» невідповідності настанов і мотивів: викладач приходить на заняття з творчими цікавими задумами, захоплений роботою, а група байдужа, студенти неуважні, що дратує, нервує педагога.
• «Бар'єр» побоювання групи: викладач-початківець непогано володіє навчальним матеріалом, добре підготувався до заняття, однак думка про безпосередній контакт зі студентами «відлякує» його, пригнічує творчу ініціативу.
• «Бар'єр» відсутності контакту: викладач заходить до аудиторії і замість того, щоб швидко й оперативно організувати взаємодію зі студентами, починає діяти автономно (наприклад, пише тему лекції на дошці).
• «Бар'єр» звуження функцій педагогічного спілкування: педагог реалізовує лише інформаційно-комунікативну функцію педагогічного спілкування, нехтуючи соціально-перцептивною, ціннісно-регулятивною, організаційною та ін.
• «Бар'єр» негативної настанови на академічну групу, яка інколи може формуватися апріорно на основі думки інших викладачів, що працюють із цими студентами або є наслідком минулого негативного досвіду педагогічного спілкування з цією групою.
• «Бар'єр» побоювання педагогічних поміток виникає тоді, коли викладач не може відповісти на «каверзне» запитання студента або вагається, чи правильно оцінює роботу студентів (наприклад, під час іспиту гортає залікову книжку студента, орієнтуючись на оцінки колег).
• «Бар'єр» наслідування: молодий викладач намагається копіювати манери спілкування, стиль діяльність авторитетного педагога, не враховуючи індивідуальні психологічні особливості.
Також можуть виникати бар 'єри педагогічного спілкування, які притаманні будь-якій комунікативній взаємодії. Найбільш типовими серед них є такі: