Главная | Обратная связь

Психологія особистості та дія л топі викладача вищої школи

діяльності студентів; визначення найближчої і віддаленої перспекти­ви особистісного розвитку й професійного становлення майбутніх фа­хівців;

• конструювальна функція: структурування лекції та семінарського за­няття, відбір навчального матеріалу і розробка пізнавальних завдань; удосконалення методики викладання і запровадження новітніх педа­гогічних технологій;

• організаторсько-практична функція: реалізація задумів у педагогіч­ному процесі (забезпечення викладу навчального матеріалу на лекції, виконання плану семінарського заняття, організування власної пове­дінки й навчально-професійної діяльності студентів, здійснення ви­ховних впливів та ін.);

• комунікативна функція: налагодження педагогічної взаємодії у сто­сунках зі студентами, володіння необхідними для цього комунікатив­ними вміннями, професійне спілкування з колегами й керівництвом вищого навчального закладу;

• діагностична функція: використання методів психолого-педагогічної діагностики, щоб вивчити особистість студента й особливості акаде­мічної групи, виявити рівень розвитку, психологічних змін суб'єктів педагогічного процесу;

• естетичний компонент: імідж викладача, його естетична та емоційна привабливість, самопрезентація (уміння себе подавати);

• рефлексивний компонент: самопізнання, самооцінка, самоконтроль науково-професійної діяльності, її саморегулювання. Забезпечити всі ці функції (компоненти) педагогічної діяльності на

рівні сучасних вимог можна, якщо викладач враховує досягнення пси­хології та педагогіки вищої школи і забезпечує «входження» студентів у свій навчальний предмет, навчає їх методам самостійного здобування знань. У зв'язку з цим потрібен педагог-координатор, оскільки відсоток часу, що дається на аудиторну роботу, не перевищує третини від загаль­ної кількості годин на вивчення навчальної дисципліни і тим самим ніве­люється роль педагога як унікального транслятора знань.

Педагог-координатор не повідомляє студентам готові знання, а вчить їх навчатися самостійно, стежить за ходом виконання самостійних на­вчальних завдань, ретельно контролює й оцінює їхню роботу, керує їхнім самостійним творчим пошуком. У зв'язку з цим студент має стати повно­правним суб'єктом навчального процесу, який має змогу самостійно ре­гулювати хід свого учіння, контролювати результати і оцінювати якість освіти, яку він здобуває. «Хороше викладання - це акт щедрості, чудасія мінливої музи, мистецтво, якому можна навчитися згодом, і завжди ри-зикова справа. Відверто кажучи — це таємниця, яка живе в особі викла­дача й може звести з розуму» (Паркер Дж. Паллір).

Однією з таких дивовижних таємниць є педагогічний професіоналізм, професіоналізм діяльності викладача і професіоналізм його як особис­тості.

Професіоналізм діяльності - висока професійна кваліфікація і компе­тентність, володіння ефективними професійними вміннями і навичками, алгоритмами і способами успішного розв'язання професійних завдань, поміж ними й творчих. Професіоналізм діяльності забезпечує бездоганне виконання відповідних функцій науково-педагогічної діяльності, доско­нале володіння сучасними дидактичними технологіями вищої школи.

Професіоналізм діяльності викладача вищої школи передбачає опти­мальне поєднання суто педагогічної діяльності з науково-дослідною та навчально-методичною роботою. Викладач - учений у галузі науки, яку викладає студентам. Він не тільки ґрунтовно володіє своїм навчальним предметом, а й самостійно проводить дослідження конкретної наукової проблеми, збагачує навчальний курс новими теоретичними висновками й науковими положеннями, бере участь у роботі наукових конференцій і семінарів, публікує наукові статті й монографії тощо.

Гармонійне поєднання наукової та педагогічної роботи в діяльності викладача підвищує ефективність викладання, посилює пізнавально-творчий його аспект. Відомий український учений і педагог М.І. Пирогов говорив: «Відокремити навчальне від наукового в університеті немож­на. Але наукове без навчального все-таки світить і зігріває. А навчальне без наукового, якою б не була приваблива його зовнішність, — лише бли­щить».

Науково-педагогічна діяльність викладача - це принципово інша фі­лософія професійної життєдіяльності. СІ. Гессен писав: «Вища науко­ва школа чи університет є... неподільною єдністю викладання і дослід­ження. Це є викладання через дослідження, яке здійснюється на очах тих, хто навчається». Видатними вченими і блискучими педагогами бу­ли М.В. Ломоносов і М.В. Остроградський, МЛ. Пирогов і К.А. Тіміря-зєв, історики Т.Н. Грановський і В.О. Ключевський, психологи Д.Б. Ель-конін, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьев, Д.Ф. Ніколенко та ін.

Професіоналізм діяльності визначається високим рівнем розвитку фахового (предметного) і педагогічного мислення. Мислення за алгорит­мом підказує викладачеві методика викладання навчального предмета, проте викладання останнього вимагає також і дивергентного мислення, застосування евристичних прийомів, виявлення чутливості до педагогіч­них проблем (уміння їх вирішувати, формулювати гіпотези, робити при­пущення та перевіряти їх). Наприклад, як зробити пояснення складного навчального матеріалу зрозумілим для студентів, як інтегрувати худож­ній (або музичний) твір відповідно до їхніх вікових та індивідуальних психологічних особливостей, а також за велінням часу? Потрібна висока

2ЭО