Главная | Обратная связь

Психологія особиаоеті та діяльності викладача вищої школи

 

Для перцептивно-рефлексивного рівня педагогічних здібностей ха­рактерні такі ознаки:

• Особлива чутливість до об'єктів дійсності, які спричинюють інтелек­туальний та емоційний відгук у суб'єкта педагогічного впливу, сильне почуття емпатії, що виявляється у швидкій, порівняно легкій проник­ливості у психологію вихованця («відчуття об'єкта»).

• Особлива чутливість до змін, які відбуваються в об'єкті педагогічної діяльності під впливом різноманітних засобів педагогічного впливу, та причин, які викликали ці зміни («відчуття міри»).

• Особлива чутливість до переваг та недоліків своєї педагогічної діяль­
ності, які виявляються під час взаємодії з вихованцями.
Проективний рівень педагогічних здібностей пов'язаний із вироблен­
ням стратегії педагогічного впливу і також виявляється в особливій чут­
ливості:

а) до конструювання способів педагогічного впливу;

б) до організації педагогічної дії;

в) до комунікації з вихованцями;

г) до аналізу причин успіхів і невдач під час здійснення педагогічної
діяльності.

Умовно всі педагогічні здібності можна поділити на три групи: осо-бистісні (є якостями, властивостями особистості), дидактичні (пов'язані з передачею інформації іншим), організаційно-комунікативні (пов'язані з організаторською функцією і спілкуванням).

Розглянемо ці педагогічні здібності стосовно викладача вищої школи (за Н.В. Кузьміною).

/. Особистісні здібності:

1) Прихильність до студентів - це основа у структурі педагогічних здібностей. Йдеться про любов до студентів, прихильне ставлення до них, бажання спілкуватися та працювати з ними. Студенти вельми спо­стережливі і тонко це відчувають. Зазвичай вони відповідають взаємніс­тю, якщо відчувають прихильність до себе.

2) Витримка та самоконтроль. Для викладача важливо у будь-якій непередбаченій ситуації володіти собою, управляти власними емоціями, не втрачати контролю над своєю поведінкою. Велике значення має зді­бність швидко орієнтуватися, вирішувати, як потрібно поводитися в кон­кретних умовах.

3) Важливою здібністю викладача є здібність постійно перебувати на занятті в оптимальному для студентів психічному стані. Щоб не трапилося, викладач завжди повинен заходити до аудиторії оптимістич­но налаштованим, у хорошому настрої, стримуючи негативні емоції. Це надзвичайно важливо, адже психічне самопочуття студентів залежить від настрою викладача, який є сильним психогенним чинником. Якщо

викладач зайшов до аудиторії похмурим, незадоволеним - це відразу не­сприятливо позначається на емоційно-вольовій сфері студентів, гальмує їхню пізнавальну активність на занятті. II. Дидактичні здібності:

1) Здібність пояснювати - це здібність зрозуміло доносити власну думку до іншого. Такий викладач робить зміст навчального процесу до­ступним, дохідливо пояснює теоретичний матеріал або дає уявлення про суть наукової проблеми, викликає інтерес до навчального предмета й на­уки, стимулює студентів до активного самостійного мислення, виявляє методичну винахідливість. Педагог уміє, якщо потрібно, важке для ро­зуміння зробити легким, складне для опанування- простим, основою для цього є настанова на обов'язкове врахування психологічних особли­востей студентів, рівня їхнього інтелектуального розвитку і попередньої підготовки (що вони вже знають і чим ще не опанували, а що вже могли забути), передбачає та запобігає їхнім можливим пізнавально-інтелекту­альним труднощам. Досвідчений викладач може уявити себе на місці сту­дентів, зрозуміти та прийняти їхні погляди.

2) Експресивно-мовні здібності - це здібність дохідливо, чітко та пра­вильно висловлювати власні думки та виявляти почуття за допомогою грамотної літературної мови, емоційно забарвленого та мімічно виразно­го мовлення.

3) Академічні здібності у певній галузі науки і відповідного навчаль­ного предмета. Це наукова ерудиція та фахова компетентність викладача, який аналізує результати досліджень інших учених, вивчає педагогічний досвід своїх колег, запозичує все цінне, але ніколи сліпо не копіює їхню роботу, сам активно займається наукою, розроблює навчально-методичні комплекси вивчення дисципліни.

III. Організаційно-комунікативні здібності:

1) Організаційні здібності, які виявляються, по-перше, у здібності ви­кладача організувати навчально-пізнавальну діяльність студентів, роботу академічної групи, згуртування студентського колективу, надання йому достатньої ініціативності й самостійності. По-друге, у здібності виклада­ча організувати свою науково-педагогічну діяльність, що передбачає усві­домлення мети і чіткість завдань, послідовність їхнього виконання, умін­ня правильно планувати свою роботу і здійснювати самоконтроль. Так, наприклад, у досвідчених викладачів виробляється своєрідне «відчуття часу» - уміння «вкладатися» на занятті в заплановані часові інтервали.

2) Комунікативна здібність - це здібність викладача вибирати пра­вильний стиль педагогічного спілкування і модель взаємин зі студентами (групою або окремим студентом), враховуючи їхні вікові та індивідуальні психологічні особливості. У цьому разі викладачеві необхідно втриму­ватися від двох крайнощів. Не слід поблажливо-відчужено ставитися до

Психологія вищої і

10. Психологія особиаості та діяльності викладача вищої школи

 

студентів, постійно підкреслювати різницю соціального статусу, тримати їх «на дистанції». Проте не потрібно припускатися й протилежної помил­ки - дозволяти псевдодружні стосунки зі студентами, стирати будь-яку соціально-психологічну межу між собою та ними.

3) Соціально-перцептивні здібності - це педагогічна спостережли­вість, здібність проникати у внутрішній світ студента. Соціально-пер-цептивна проникливість пов'язана з тонким розумінням особистості сту­дента та його тимчасового психічного стану. Здібний викладач за ледве помітними ознаками, незначними проявами поведінки і діяльності сту­дента помічає найдрібніші зміни у його внутрішньому світі, правильно інтерпретує, що означають ці зміни.

4) Сугестивна здібність - це здібність ставити педагогічні вимоги і домагатися їхнього виконання шляхом вольового емоційно-інформацій­ного впливу на студентів. Сугестивна здібність залежить від розвитку волі викладача, великої впевненості в собі, почуття відповідальності за навчання та виховання студентів.

5) Педагогічний такт - виявляється у здібності викладача знаходи­ти найдоцільніші міри впливу на студентів, зважаючи на їхні вікові та індивідуальні психологічні особливості, та залежно від конкретної педа­гогічної ситуації. Суть педагогічного такту полягає в умілому поєднанні поваги до студента та вимогливості до нього, довіри та систематичного педагогічного контролю.

6) Для успішного здійснення викладачем педагогічної діяльності важ­ливе значення мають також його предметні професійні здібності: музич­ні, художні, математичні тощо (відповідно до предмета викладання).

Рівень розвитку педагогічних здібностей викладача визначається ре­зультативністю його педагогічної діяльності (заН.В. Кузьміною):

1) Репродуктивний рівень: викладач, який перебуває на цьому най­нижчому рівні, вчить інших так, як вчили його (або за відомою методи­кою викладання предмета).

2) Адаптивний рівень: викладач розпочинає передавати свій досвід із деякими перетвореннями, щоб зробити його доступнішим для інших.

3) Локально-моделювальний рівень: викладач володіє стратегіями на­вчання студентів з окремих розділів навчального курсу, вміє формулю­вати педагогічну мету, передбачати результат і створити систему та по­слідовність включення в навчально-пізнавальну діяльність тих студентів, хто хоче і може навчатися.

4) Системно-моделювальний рівень: викладач володіє стратегіями формування потрібної системи знань, умінь і навичок студентів зі свого предмета загалом.

5) Системно-реалізаційний діяльність і поведінку рівень: викладач володіє стратегіями перетворення свого навчального предмета в засіб

формування особистості студента як майбутнього фахівця, задоволен­ня його потреби в професійному самовихованні, самоосвіті та самороз­витку.

Однією з обов'язкових передумов ефективності професійно-педаго­гічної діяльності викладача є високий рівень його психологічної компе­тентності, якого він може досягнути у процесі засвоєння певного обсягу психологічних знань і оволодіння технологією педагогічного управління, зокрема удосконалюючи психолого-педагогічні впливи навчально-вихов­ного змісту.

Психологічна компетентність - це біль-менш стала подструктура професійно-педагогічної свідомості й самосвідомості особистості пе­дагога, яка складається із взаємопов'язаного комплексу психологічних новоутворень, єдність функціонування якого забезпечує оптимальне (успішне) здійснення викладачем професійно-педагогічної діяльності. Вона відіграє надзвичайно важливу роль у процесі становлення особис­тості викладача як суб'єкта педагогічного управління, що виявляється, наприклад, у змісті і формах психолого-педагогічних впливів, які він здійснює на студента як суб'єкта навчально-професійної діяльності.

У дослідженні О.В. Полуніної виявлені базові складники структури психологічної компетентності викладача вищого педагогічного навчаль­ного закладу, показниками яких є уміння викладача психологічно осмис­лювати й вирішувати педагогічні ситуації, його активність в інноваційній діяльності, емпатійність (емоційна, когнітивна, дійова), рефлексивність, інтернальність, мотивація досягнення, схильність до професійно-психо­логічного саморозвитку. Важливе значення до того ж відіграє висока мо­тивація педагога до оволодіння психологічними знаннями. Досягнення вищого рівня психологічної компетентності викладача є передумовою активізації й фасилітації ним процесу учіння студента, розвитку його на­вчальної рефлексії і формування позитивних мотивів навчання та здіб­ності до професійної самоосвіти.

Проявом психологічної компетентності викладача є педагогічна уява, яка виражається у передбаченні ним наслідків своїх педагогічних дій, у проектуванні особистішого розвитку студентів. Вона пов'язана з уявлен­ням про те, що зі студента буде в майбутньому та за яких умов це можли­во, прогнозуванням розвитку тих чи інших його якостей.

Викладач високого рівня педагогічної майстерності може розподіля­ти увагу між декількома об'єктами або видами педагогічної діяльності. Так, наприклад, під час лекції він уважно стежить за змістом навчального матеріалу, який викладає студентам, висловлює власні думки, водночас тримає в полі зору всю групу, реагує на ознаки її втомленості, неуваж­ності, нерозуміння і, зрештою, слідкує за власною поведінкою (мовою, поставою, жестами, мімікою).