Главная | Обратная связь

Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи

ЗОЇ

Велике значення особистісні характеристики викладача мають ще й тому, що мета підготовки майбутнього фахівця з вищою освітою перед­бачає формування в нього професійно значущих особистісних якостей. Проте життєві цінності та смисли не можуть передаватися студентові так само, як знання, уміння і навички. Єдиним шляхом розвитку духовності, формування ціннісних орієнтацій і життєвих смислів у студентів є духо­вність і моральна культура викладача (його емоційний світ), що вияв­ляється через його ставлення до навколишнього світу, подій, студентів і самого себе. Якраз ці якості викладача визначають його педагогічний імідж.

Імідж- створений у свідомості людей навколо емоційно-забарвле­ного образу індивіда, що відображає їхні соціальні очікування. Імідж викладача здійснює великий вплив на його взаємини зі студентами, на ефективність їхньої сумісної праці. Імідж набуває рис символу особис­тості викладача, стає його візиткою, рисою його характеру та формує ставлення студентів і до нього, і навіть до навчального предмета, який він викладає. У зв'язку з цим згадаємо А.С. Макаренка, який казав: «Ви­значальним чинником навчально-виховного процесу завжди залишається прекрасна особистість педагога».

Індивідуальність викладача насамперед виявляється в його зовніш­ності, яка спрямована на інших людей. Емоційна виразність, спосіб і си­ла виявлення хвилювань і почуттів визначають як експресивність. Вид і форма експресії значною мірою впливає на динаміку й особливості між-особистісних взаємин викладача і студентів. Через це серед особистіс­них якостей викладача визначають педагогічний артистизм - здатність управляти собою, виявляти весь арсенал своєї експресивної виразності. Артистизм викладача виконує такі функції:

• мотиваційну (викликає інтерес студентів до особистості викладача і до предмета, який він викладає);

• мобілізаційну (викликає в студентів налаштування на позитивну до­мінанту, наприклад, сприймання інформації);

• атракційну (приваблює, притягує інших до своєї особи);

• стимулювальну (викликає активну роботу студентів);

• фасилітаторську (полегшує педагогічну взаємодію, сприяє організа­ції уваги студентів, сприяє виявленню у них здібності до вивчення предмета).

Усе це свідчить про те, що викладач вищої школи повинен демонстру­вати не тільки зразки науково-педагогічної діяльності, а й певні якості особистості, які мають таке саме важливе значення, як і його професій­ні знання і вміння. Цим пояснюється підвищення вимогливості до про­фесіоналізму особистості сучасного викладача. Можна сказати, що ви­кладач повторює себе у своїх студентах. Вони переймають від нього не

тільки професійно-наукові знання, а й уроки життя, професійний досвід, моральні й життєві цінності, погляди та переконання, манери поведінки, спосіб мислення, окремі звички тощо.

Особистісне, переконливе, захоплююче ставлення викладача до на­вчального матеріалу посилює його вплив на студентів, викликає у них інтерес до нього. Через це до зовнішніх складників іміджу викладача від­носять також виконання ним вимог педагогічного спілкування, дотри­мання правил поведінки, норм етикету у процесі сумісної професійної діяльності (форма звертання, манера спілкування і навіть форма ділового одягу - все це є нормами ділового етикету).

Зовнішній складник іміджу викладача не повинен розходитися з вну­трішньою стороною - рівнем його духовного розвитку, який виявляється у системі цінностей (загальнолюдських, національних, громадянських та ін.), до яких належать і такі педагогічні цінності:

1) Безумовна пріоритетна цінність -людина (дитина, учень, студент), її життя, фізичне й психічне здоров'я. У викладача ця цінність має ви­являтися в любові до студента, проте це не лише і не стільки позитивна емоція, скільки поважне ставлення до людини, віра в її розсудливість і благородство, надія на її майбутнє, здатність перейматися її хвилюван­нями, бути чутливим до її проблем тощо. Це відповідає відомій педаго­гічній позиції викладача — розуміти, визнавати, приймати студента, на­магання створити всі умови для реалізації ним своїх творчих потенцій. Педагогічна віра виявляється також у прагненні зробити того, кого вчиш, центром свого життя і служіння. Віра в іншу людину виявляється через глибокі й достовірні гуманітарні знання, які дають змогу усвідомлювати межі власної компетентності, своїх творчих сил. Саме тому для виклада­ча дуже важливо бути освіченою людиною з психологічного боку.

2) Цінності знання - орієнтація на систематичне поповнення і вдоско­налення професійних знань як необхідної умови професійно-педагогіч­ної діяльності й педагогічної творчості, професійного зростання загалом. «Учитель живе доти, доки він учиться. Як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель», - говорив К.Д. Ушинський.

3) Ціннісно-мотиваційна настанова на розвиток своїх творчих потен­ційних можливостей, прагнення до самореалізації та саморозвитку - це цінність особистісного зростання у професійній сфері.

4) Цінності - ставлення, які відображають ставлення педагога до са­мого себе як суб'єкта діяльності, його «Я-концепцію», а також динаміку цього ставлення (почуття честі, гідності). Зі зміною самоставлення змі­нюється також ставлення до своєї професійної діяльності. Тому й важли­во для викладача мати постійне прагнення до професійного зростання, намагання ставити й вирішувати все нові й нові завдання, постійно під­вищувати свою педагогічну й наукову кваліфікацію.