Психологія вищої школи

1)Вічні студенти: високий рівень професіоналізму й інтелекту, завжди в пошуках нового, добре розуміють проблеми студентів і поважно до них ставляться, з ними легко спілкуватися та можна дискутувати на різні теми.

2) Військові: авторитарні, встановлюють армійську дисципліну (ко­манди, накази), нав'язують свою точку зору, не беруть до уваги поглядів студентів, суворо контролюють і запроваджують систему покарань.

3) Викладачі, які лише відбувають свої обов 'язки: формально викону­ють свою роботу, студентам дозволяють робити все, аби ті їм не заважали.

Типологія викладачів за результатами наукових досліджень: Ціннісний тип (70%). Такі викладачі схильні управляти педагогічним процесом, у них переважає вербальний інтелект, вони володіють грамот­ною і багатою мовою, проте виявляють емоційну відчуженість від сту­дентів, педантизм і мають великі соціальні претензії.

Гедоністи (15%), мета гедоністичного життя яких- вищі блага. Це викладачі-виконавці, які поширюють знання, мають розвинутий інте­лект. Вони відповідальні, соціально рефлексивні та здатні до емоційної співпраці зі студентами.

Реалісти (3%): мають розвинутий вербальний інтелект, але часто емо­ційно дискомфортні.

Творчі (12%): здатні генерувати ідеї, гармонійно гнучкі, активні, ма­ють високий інтелектуальний потенціал і здатність до емоційної співт­ворчості зі студентами.

А які викладачі (за типологією) працюють у зарубіжних університе­тах? Це цікаво, адже Україна, як відомо, підписала Болонську декларацію, що відкриває перспективу українським студентам навчатися, а виклада­чам працювати за кордоном. Для прикладу наведемо моделі поведінки і діяльності викладача, які виокремив американський психолог М. Талон:

Модель 1: «Сократ» - викладач із репутацією любителя дискусій, су­перечок, які навмисне сам провокує в аудиторії. Він часто бере на себе роль «адвоката диявола», який обстоює непопулярні погляди. Йому влас­тиві високий індивідуалізм, відсутність систематичності в навчальному процесі. Через постійну конфронтацію, що нагадує перехресний допит, студенти активно відстоюють власні позиції.

Модель 2: «Керівник групової дискусії», який головним у своїй діяль­ності вважає досягнення згоди і забезпечення співробітництва між сту­дентами. Одночасно собі відводить роль посередника, для якого пошук демократичної згоди важливіший за результат дискусії.

Модель 3: «Майстер» - це викладач, який є зразком для наслідування, який студент повинен обов'язково копіювати не стільки в навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі.

Модель 4: «Генерал», який уникає будь-якої двозначності, підкресле­но вимогливий, жорстко домагається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому має рацію, а студент, як армійський новобранець, пови­нен беззаперечно виконувати його накази.

Модель 5: «Менеджер». Цей стиль поширений у радикально орієн­тованих університетах і пов'язаний з атмосферою ефективної педагогіч­ної діяльності, індивідуальним підходом до студентів, заохоченням їх­ньої ініціативи й самостійності. Такий викладач прагне до обговорення з кожним студентом змісту його навчального завдання, забезпечує якісний контроль за його виконанням і об'єктивно оцінює кінцевий результат.

Модель 6: «Тренер», атмосфера спілкування якого в аудиторії пройня­та духом командної належності. Студенти є членами єдиної команди, не мають значення як індивідуальності, але разом вони можуть «зрушити гори». Викладачеві відведена роль натхненника групових зусиль, голов­ним для нього є кінцевий результат, вагомий успіх, блискуча перемога.

Модель 7: «Гід» - втілений образ «ходячої енциклопедії», лаконічний, точний і стриманий. Відповіді на всі запитання (як і можливі запитання) йому відомі заздалегідь. Технічно бездоганний, і саме тому дуже часто відверто нудний.

зов