 |
|
Придуманне кохання...
Записки кохання (2011-2012)
Записка №-0
Вузькі вулиці в’ються як вінок, кожен день
залишаючи після себе спогади випадкових прохожих.Дощ заб’є каплі у асфальт по яких ти пройдеш і не помітиш,
що небо стало сірим, тому що застрілилось Сонце, але до цього нікому немає
діла.
Бентежно та легко втікає вітер від шуму брудних машин, ховаючись у твоєму довгому волоссі, яке тобі так набридло щодня розчісувати. Ця стіна непотрібних думок зростає щодня, кладеться цеглина за
цеглиною. Вона перекриває шлях приємним снам, вона збиває тебе з пантелику. Але
тобі до цього немає ніякого діла…
Тільки ти ніяк не збагнеш, чому твоє серце так безжальнохоче вирватись з грудей. Ти як риба, на
гарячому сонці, яка мріє про ковток прохолодної води. Ти посміхаєшся кожному,
ховаючи за спиною своє минуле і тільки на самоті воно огортає тебе немов теплим
покривалом. І ця теплота завдає тобі болю. Але до цього нікому немає діла.
Зжирає день фальшиву ніч. Ця вулиця давно
кричить своїм хриплим голосом, закликаючи всіх, щоб хоть хтось звернув на неї
увагу, щоб хтось лише був поруч.Бути
одинокою – це завжди тобі вдавалось беззусиль. Тебе оточували прекрасні, хороші
та добрі люди. І варто тобі було довіритись їм, як тебе заводили в оману,
кидали твої почуття в болото, маніпулювали твоїми емоціями. Зробили тобі дуже
боляче. Але тепер тобі до цього немає діла…
Те що тебе болить, поховане в тобі, десьтам дуже глибоко. Але болить так ніби воно
перед очима кожну хвилину. Всі ці години ти блукаєш вулицями Львова у пошуках
тепла, у пошуках доброго слова, у пошуках тої людини, яка подарує тобі новий
світ, де ти будеш щаслива…
Цей вечір кине кілька зірок, він зіграє
кілька фальшивих нот.Штовхни на вістря
ці недоспані ночі, залиш собі тільки мене…
Записка №-1
"Окривавлене серце від жорстокості твоїх вчинків перестає стукати. Воно припиняє рух. Твоя суча байдужість охоплює все моє живе, перетворюючи його на сміття на наживу для простого люду. Твоє миле обличчя ріже очі, навіть коли я сплю і коли не хочу спати і коли не можу заснути. А так легко забрати в тебе всі твої мрії, всі твої досягнення. Так легко покалічити твою душу. Так легко зруйнувати твій світ. Це все так легко. Легко на словах.
Переповнена чаша моєї ненависті ледь не виливає всю ту гидоту, яку я до тебе почав відчувати,а стимулів то безліч. Безсмертне вічне моє кохання до тебе перетворилося у чудовий прикол. Краще насміхатися з цього, обливати це брудом, топити у безодні збочених думок.
Я втомився заходити у кімнату де замість чотирьох стін висять дзеркала. Все те саме, ті самі проблеми, нічого нового.
А ти стоїш, така байдужа. Посміхаєшся. Ну-Ну. Фатальний день розпочався.
Іноді в мене виникає бажання задушити тебе голими руками але повір мені, на таке ти аж ніяк не заслуговуєш. Тебе варто приголубити, пестити, влюбити в себе а потім нагло наплювати тобі у твою пусту душу і залишити тебе на самоті із твоїми спогадами. Щоб ти плака, рвала на собі волосся, дзвонила своїм друзям і казати, що тобі дуже погано, що в тебе депресія. Ти просто егоїстична хитра сука, яка думає, що все так легко повернути. "
Записка №-2
Немає тебе більше. Зникла. Померла. Втекла. Втопилась. Розбилась. Ти тепер не існуєш для мене...
Ще швидше колотить серце. Йдіть до біса пусті минулі дні. В пеклі вам і місце. А я залишуть тут. Ще стільки треба багато тобі сказати..Але краще промовчу.
На коліна?! Йди до біса! Це тільки перед Богом. Тільки перед сином та дочкою. Перед коханою. Перед батьками. А ти проста наволоч. Ти болото, яке наповнене брудними п'явками, як і твоя душа.
Що? Що ти хочеш мені сказати?. О, та, я жзабув. Ти ж ніколи нічого не говорила мені. Бо ти не могла нічого сказати. Це я говорив з тобою та оберігав тебе. Дякую що ти в мене є.
Шипи. Я стискав ці квіті зі всієї сили. Каплі крові падали на мокру землю від дощу. Я чекав тебе, а ти так і не прийшла. Жаль , що я ще не зустрів тебе...
Розчленована ніч. Вона розрізана навпів. Вона кричить. А я не сплю. А ти заснула. Як я хочу зробити тобі боляче...
Кохання...це все насмішка просто. Гібрид щастя. Я вже не люблю тебе. Я просто порву твою душу на шматки.
Хлопець без серця, дівчина без душі...це початок нової ери...
Записка №-3
Всі двері закриті на залізні замки. Всі шляхи протоптані минулим. Ковтне на світанку сонце ранньої роси. Зазнає поразки смерть. Душа знайде свій спокій у тихому куточку зоряної ночі, яка накрила мене немов одіялом,де так тепло і так безпечно. І тут ніхто не зможе розгледіти мене всього, ніхто не зможе дізнатись що мене турбує, що я хочу, кого кохаю, чого я прагну.
Я перестав вірити тим, хто говорить про любов. Вони що пишуть різну нісенітницю про тих, хто їм не байдужий, кого вони хочуть добитись, а іноді і добивають. По вістрію ножа пробіжиться кілька рядків цього вірша, який колись присвятив тобі. Ти була для мене всім. Але досить про це. Хватить. Втомився таке писати, це вже давним давно таке не цікаво.
Невловимі думки, немов дим розчленовували мене із середини. Я не до чекався цієї жаданої миті. Натомість прийшла холодна зима. Сніжинки падали на твої руки, утворюючи краплі води. І ти тішилась у цей самий час. Про себе ж такого сказати я не міг. Я стояв над прірвою, яку з роками знайшов. І я був ладен стрибнути, лиш би все забути та не повернутись.
Безкорисливий день. Ніби вдала посмішка на обличчі. І тепер я вже готовий це все змінити на краще.
Записка №-4
Різні куточки невідомих планет вкриті снігом. І лише час від часу тут падає дощ. А тут у нас на землі падає брехня. На лайливі вуста падає солодка брехня. Одинокий вітер шукає свою родину у безодні, прозорої, як кришталева вода. Заморожені тіла чекають свого часу. МР3 плеєр повторює лише одну пісню вже кілька століть поспіль. Народжується нова дитина, мати посміхається та цілує її в чоло і плаче. Ці сльози мають цілющу силу. В останню путь проваджають мерця, цілують його в лоб.
Народжується нова година, тоді хвилина. Чужі постать, сміттєзвалище непотрібних думок. Все як завжди. І тільки я один на самоті зі своїми мріями, тиху курю, лаюсь, на щось сподіваюсь...
Фальшивий спогад
Як часто крається серце. Як часто б’є по обличчі минуле. Але не стирається ця посмішка з лиця. Ці безкрайні простори, цей прекрасний день перетвориться вкотре на фальшиву ніч. І вона буде нині моєю богинею. І нехай піде дощ, змиє усю цю брехню з уст . Погасить вогонь у душі, і мабуть мені стане хоч на хвилинку легше. ЇЇ холодні руки дарували тепло, яке не може дати Сонце. Це тепло ангела , білого прекрасного ангела який живе у Львові. Її довге чорне волосся пахло ароматом весни. Її посмішка дарувала щастя на віки. День у день блукав вітер пустими вулицями таємничого міста, шукаючи її двері. Але так і не знайшов. Я казав тобі, що буду оберігати твоє серце, вибач але я збрехав. І ця брехня, немов гострим ножем розрізала наші стосунки. Я більше не шукаю твоїх очей. Я не сплю. Я просто не хочу спати. Я хочу кричати, хочу вити на цей одинокий місяць. Він мене зрозуміє, але одразу піде геть. Йому теж набридло плакати. … Ми зруйнували ці мости, по яких би мали ходити наші діти. Ми не змогли зупинити цю хвилю печалі, яка накрила нас і потопила немов кораблі. А ті три червоні рози, зів’януть за наші гріхи і більше нічого не воскресне, навіть наші взаємні погляди. Все це померло назавжди. Іноді так хочеться втікти. Втікти на мить, втікти на вічність. Залишитись на самоті. Пустити сльозу, щоб її ніхто не бачив. А в тій сльозі було сховане те кохання, яке додавало нам сили для життя. І колись при зустрічі ти посміхнешся мені, а я вдам вигляд що посміхаюсь теж. І ця твоя посмішка візьме у полон моє хворе серце ще на кілька безсонних ночей. І так буде завжди…
Придуманне кохання...
Серце ніби в пеклі. Душа в клітці. Почуття на ржавому замку, а на обличчі завжди сіяє посмішка для всіх оточуючих. Та доводиться всім брехати про те що турбує погана погода, а не про ту, яка померла для мене. Доводиться брехати собі, щоб нормально заснути. Жаль, що людина не може жити без серця.
Хтось сказав, що кохання це невиліковна хвороба. Скоріш це втома, це солодкий бруд, який тече через душу в серце.
Було багато в житті сенсу, а залишилась лише вона.
Серце не спить віками
Хижак у клітці сидить
Життя наповнене сльозами
Душа від болю до нестями кричить.
Нічого такого не було. Це я сам придумав. Я сам це будував стільки років і зруйнував все в один день, в одну мить, кількома словами. Але я пишаюсь тобою, що ти стільки болю мені завдала, зробила мене дійсно щасливим і так легко пішла з мого життя. Але ти ніяк не хочеш втікти з мого серця...
Кохання віками не спить
Душа у пастці сидить
Загубилась чарівна мить
У грудях серце болить...
Ти пробач, за те що я це все придумав. Це мій власний хрест, на якому мене розіпнуть. Це мій власний ліс, у якому вовком я буду блукати цілу ніч. Вирвати б тебе із своїх думок та змішати це все з болотом. Але ж я тебе люблю. А цього так не хочеться. І вже сам не знаю чого я хочу. Не варто боротись за те,чого ніколи не було...
Примітивні вірші про любов. Примітивні думки, які заважають заснути. Порожні обіцянки, пусті слова у яких немає жодного сенсу. Передбачувана поведінка, той самий лякливий погляд перед улюбленими очима, а насправді немає нічого...
"Ще вчора я був богом, а зараз..." (частина 1)
Ще вчора я був богом...
Ці слова хотіли зірватись з моїх уст, немов скажені собаки та розірвати кожного, хто б тільки посмів її скривдити. Ці слова були смертельною зброєю. От і вони розпочали цю війну, на якій я ніколи не помру, а вічно буду блукати пораненим десь у степу. Буду надіятись, що хоча б на хвилину зійде сонце з небес та землю охопить крига. І тоді помруть від холоду ці почуття.Щоб на хвилину я став від тебе вільний…
Її душа сидить у клітці. Її серце не належить нікому. Просто так випадково сталось, що один, хтось із її знайомих закохався в неї. Руйнується день, за ним ще кілька тижнів. І все починає втрачати сенс.Вона не розуміє, що він здатен заради неї на все. Ладен життя віддати. Вона просто це все давно знає. Але їй це не потрібно. Ця її байдужість його просто розриваєна шматки.
Показать полностью..
Коли він без її дозволу милується її прекрасною посмішкою, вона навіть не здогадується що його серце немов горить у вогні,який ніяк не погасне. Вона не здогадується, що він не спить ночами, де у снах бачить саме її, а коли прокидається – тремтять руки, покидає хороший настрій. Настає темрява . Кажуть, історію пишуть переможці але він все одно продовжує писати ці безсмертні та насичені, до болі насичені коханням вірші, які ніколи не привернуть її увагу. І вже ніколи вона не засне у нього на плечі, і він не буде пестити її довге чорняве волосся…
Вона любить собак, вона ненавидить коли її обманюють, але понад усе вона ненавидить людей.
Одного разу вона гуляла з своїм другом, який на її думку мав стати для неї коханим хлопцем.Тільки цей хлопець виявився останнім покидьком та боягузом. Все що було між ними, він власноруч затоптав ногами, він кинув її ніжне серце в брудне болото.І коли йому було погано, він писав до неї, але хто захоче з таким спілкуватись?
Така як вона вже не існує. Дівчина-ангел, яка дійсно посміхається чистою усмішкоюсвоїм друзям. Дівчина-бог, у якої серце гарячіше за сонце. І буде дійсно той щасливий, хто торкнеться її холодних рук та зігріє їх своїм теплом. Бо не можливо її не любити, не можливо не тонути в її очах, не можливо її не кохати. Коли вона плаче, хочеться обійняти її та заплакати разом з нею. Йому просто невідомо що це за щастя, мати таку дівчину, яка посміхається крізь солоні болючі сльози…
Цей його вчинок був для неї немов ніж у серце. Але пройшло багато часу, і він знає, що вона йому не пробачить, але знає що хоче це зробити. Просто боїться, що він знову її обманить. Вона занадто швидко звикає до людей, які на жаль приносять їй біль. Тому їй легше спілкуватись з тваринами. Але ніхто не знає, що їй дійсно потрібно. Ніхто не знає, як подарувати для неї справжнє щастя. І він нікому не розкриє ці секрети, адже кохає її. І бачить сам Бог, що ця історія ще не добігла свого кінця…
Одного разу, можливо він і вона зустрінуться поглядом, який закінчиться палким поцілунком.
Але зараз просто все не так…
***********************************
Одного разу ти мені сказала ,що ніколи не пробачиш мені. Що ти мене ненавидиш. Що я для тебе
помер. Що ти навіть не знала, що я таким можу бути. Ти стала мене боятися, не
спілкуватись зі мною, мене уникала. Ти не спала ночами, переживала, плакала
своїй мамі, буквально рвала на собі волосся. Навіть одного дня прийшла занадто п’яна
та впала передсвоїми батьками. Зранку від тебе навіть втікав твій улюблений кіт.
І тобі стало соромно. Ти дивилась на свій мобільний телефон і коли знайшла мій
номер, видалила його. Але тобі не допомогло. При нашій наступній зустрічі ти перша до мене
привіталась, привітавшись у відповідь, я просто пішов геть, пішов своєю
дорогою. Але я відчув всім своїм еством , що саме в той момент тобі хотілось плакати. Мені це
завдало самовпевненості на цілий день. Пройшло десять хвилин та почалась пара.
Ти завалила важливий семінар. У своїх власних гарячих думках ти ненавиділа мене
всім своїм серцем, ти звинувачувала мене у всьому. Я був твоєю єдиною
проблемою. Просто не треба було казати тобі цих слів, які підірвали отой наш
міст стосунків…
Ця рижа осінь просто втратила свою совість.Брехня
просочувалась в усі щилини, плакало небо і ці сльози ковтав соловей. Любов та
ненависть зійшли в танці самотності. А ми стояли на краю прірви та чекали поки
вийде розпечене сонце…
???????????????????????1.
Ковток свіжої води
Висохли до крові губи
Єдина моя - прости
За пусті слова та нестерпні муки ...
2.
Немов ангел мертвим падає з небес
Так ти розбив моє серце
Та я не в змозі сама донести цей хрест
Бо ти назавжди закрив для мене дверці...
Будувати свій власний не потрібний нікому світ, щоб себе трохи заспокоїти, щоб не думати, щоб не бачити, навіть щоб не чути. Втікати від того, що буде завжди перед тобою - це немає сенсу. Але іноді себе подобається обманювати...
1.
Дощем змиє слова кохання
Згорить твій образ у думках
Любов стала розчаруванням
Коли з'явився страх...
2.
Ця душа народилась у в'язниці
А серце розірвали на шматки
В небі орел напав на синицю
Як ти затоптав мої шляхи...