Що ж таке держава і що означає бути громадянином своєї країни?

Я — громадянин України

На Дельфійському храмі було викарбувано: «Пізнай самого себе». Саме із самопізнання й починається визначення мети життя. Поняття «Я» дуже складне. Кожна людина бачить себе по-різному. Тому розрізняють «реальне Я» — те, якою уявляє себе людина; «динамічне Я» — те, якою людина хоче стати; «фантастичне Я» — якою вона бачить себе у мріях; «майбутнє Я» — якою вона може стати.

Досвід людства показує, що по-справжньому пізнати себе і стати краще змогли лише ті люди, що діяли на благо інших людей. Щоб отримати ту долю, якої ви прагнете, треба уважно вивчати і свідомо формувати свій характер. Формується характер під впливом трьох умов: спадковості (того, що відрізняє людину від народження від інших людей); суспільного середовища, самовиховання. Характер проявляється у звичках, манерах людини, ставленні до навколишньої дійсності.

Кожен член суспільства є представником тієї чи іншої соціальної групи, тієї чи іншої нації. Всі ми, хто живе в нашій країні, незалежно від соціальної і національної приналежності, — громадяни своєї Вітчизни, своєї держави.

Що ж таке держава і що означає бути громадянином своєї країни?

У сучасному світі існує багато держав. Всі вони пройшли шлях історичного розвитку. Українська держава має свою історію. Сьогодні наше суспільство і держава переживають важкі часи. Триває становлення української незалежної держави. Давно відомо: щоб держава добре виконувала свої завдання, захищало права громадян, необхідні 3 гілки влади. У нинішній Конституції нашої країни закріплено принцип поділу влади. Законодавча влада належить Верховній Раді. Функції виконавчої влади покладено на Кабінет Міністрів України. Самостійність і право діяти незалежно від інших гілок влади визнаються і за органами судової влади. Президент України є главою держави.

Громадянство — це стійкий політичний правовий зв’язок людини з державою. Бути громадянином — значить користуватися певними правами і нести необхідні обов’язки по відношенню до своєї держави. Ці права та обов’язки визначено в Основному Законі країни — Конституції. З-поміж найважливіших прав людини — право на життя, свободу, особисту недоторканність, на вільну працю, відпочинок, на освіту, вільну участь у культурному житті суспільства, право на свободу думки, совісті і релігії.

Конституція України наділяє громадян широкими правами і свободами. Громадяни нашої країни рівні перед законом незалежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії.

До того громадянина, що не виконує свої обов’язки, держава застосовує різні заходи впливу, які можуть бути дуже суворими або відносно м’якими. Свідоме та сумлінне виконання своїх обов’язків, засноване на розумінні їх необхідності, вміння правильно користуватися своїми правами не на шкоду оточуючим, активна й осмислена участь у політичному житті країни, готовність відстоювати демократичний правопорядок — ось ті громадянські якості, які так необхідні сьогодні кожному члену нашого суспільства.

У Загальній декларації прав людини записано: «Кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого громадянства або права змінити своє громадянство». Ці положення увійшли в нову Конституцію України.

Життя сьогодні швидко змінюється. Україна стала на демократичний шлях розвитку, на шлях створення правової держави, яка визнає за кожною людиною особисту недоторканність, свободу, незалежність, здатність самостійно вирішувати, що для неї важливо, цінне, вигідне.

Зв’язок людини з суспільством і державою чудово описує давнє словосполучення — «громадянин Батьківщини». Отже, як бачимо, держава також повинна підкорятися законам, володіти встановленими законом правами, а також нести відповідальність перед громадянином.

Люди давно зрозуміли величезні переваги порядку і страшну, руйнівну силу безладу. Важко позначаються на долях людей розбрат, сварки, нетерпимість, що переростають у нескінченні війни, революції, міжусобиці. Людям завжди був необхідний

Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

(стаття 13, п.1 Загальної Декларації прав людини).

На питання, де саме я народився, я можу з гордістю відповісти – на Землі! Адже кожен з нас усе своє життя проживає тільки на цій планеті і поки що не має змоги перебратися на іншу. Щодо мене, то особисто я вважаю, що вже сам факт мого народження на голубій планеті автоматично робить мене громадянином світу.

Сьогодні будь-яка людина має право отримати громадянство і ніхто не може позбавити його довільно або змінити без нашого дозволу. За визначенням тлумачного словника С. Ожегова громадянином вважається «особа, що належить до постійного населення даної держави, користується її захистом і наділена сукупністю прав і обов’язків, визначених законодавством цієї держави».

Однак, на мій погляд, повністю належати будь-якій одній країні неможливо, як не можливо повністю належати і будь-якій іншій людині. Це б у прямому і переносному сенсі позначало потрапляння в рабство і повну втрату свободи. Прикладом такого громадянського рабства може стати Германія часів правління фашистського режиму, коли Гітлер намагався з кожного німця, незважаючи на його політичні та суспільні погляди, виховати «справжнього патріота». Як відомо з історії, з часом такий підхід до прав людини привів Германію до краху, перед цим зробивши німців невільниками свого фюрера. Це призвело до незвичайної жорстокості, ненависті до величезної кількості людей, що не належали до «чистої» арійської раси, ненависті навіть по відношенню до тих, хто мав неправильну, з точки зору фашистських пропагандистів, форму черепа.

Я повністю згоден з висловом Оскара Уайльда, який колись сказав про патріотичні почуття так; «Патріотизм – це релігія скажених». Усе повинно бути в міру, в тому числі і патріотичні почуття. Адже патріотизм, усвідомлення себе громадянином з величезними правами, наданими наймогутнішими державами, досить часто стає причиною нескінчених чвар, військового протистояння і конфліктів по всьому світі. Та з кожним днем все більше людей шукають щастя не на батьківщині, а на далекій незнайомій чужині. Що тягне цих людей вдалину від рідної землі, залишається загадкою. Але, на мою думку, це не тільки бажання побачити світ і усі його принади, але й бажання відчути себе по-справжньому вільною людиною, справжнім громадянином світу.

Цікавий той факт, що деякі прогресивні представники людства вже не задовольняються життям на рідній планеті і купують ділянки на Місяці. Хоча мені це не зрозуміло, адже Місяць не є чиєюсь власність і після того, як на ньому буде можливо жити, перебратися туди отримає змогу кожний бажаючий. На жаль, у сучасному світі досить розмиті такі поняття, як патріотизм, громадський обов’язок та громадське право. Відносно недавно була створена Загальна Декларація прав людини, яка була складена в якості головної мети, до якої повинні прагнути всі держави і громадяни всіх країн світу. І щоб найшвидше досягти цієї гуманної глобальної мети, не слід постійно ділити світ на шматки та нескінченно його перерозподіляти. Достатньо кожному з нас виробити в собі почуття члену великої багатомільярдної сім’ї, виробити адекватні почуття громадянина своєї країни. Лише за таких умов кожен з нас отримає змогу вважати себе громадянином планети Земля і відчути єдність усього народу, який проживає на нашій прекрасній планеті. Особисто я не можу сказати, що я ярий патріот своєї країни. Я знаю і ціную культуру та традиції України, знаю і ціную українську мову, пишаюся своїм народом і своєю Батьківщиною, але в такій же мірі я знаю і ціную свободу, яку надає мені рідна країна і в повній мірі вважаю себе громадянином світу такий регулятор поведінки, який допоміг би їм спокійно домовитися щодо найгостріших проблем. Норми права внесли в життя суспільства елементи загальної угоди, громадянського миру, діалогу, домовленості.

Взаємозв’язок права і свободи чудово описав Еммануїл Кант у своєму категоричному імперативі: роби так, щоб свобода твоїх вчинків була сумісна зі свободою кожного й із загальними законами. Всі наші права точно визначені й записані в правових документах, прийнятих ООН, зокрема, Загальній Декларації прав людини, Міжнародній хартії прав людини, а також у Конституції та інших юридичних паперах, що стосуються прав людини.

Наша Конституція включає в себе певний набір цінностей, у тому числі й моральні:

віра в добро і справедливість;
цінності демократії: стверджувальні права і свободи людини; цінності патріотизму: вшанування пам’яті предків; цінності міжнародного співробітництва: усвідомлення себе частиною світового співтовариства;
цінності соціального світу: ствердження громадянського миру і злагоди.

У переліку цивільних прав, проголошених у Загальній Декларації прав людини, одним із вихідних є право на свободу переконань. У людини в процесі життя формуються особисті погляди на світ, людей, самого себе. Жорсткі погляди називаються переконаннями. Переконання утворюються внаслідок роботи нашого розуму. Кожен громадянин з часом формує особисті переконання та за умови дотримання законів і моральних норм обирає згідно з цими переконаннями ту чи іншу лінію поведінки.

Хто рухається вперед у знанні, але відстає у моральності, той більше прямує назад, ніж вперед.Арістотель