 |
|
Критерії оцінювання індивідуальної роботи
Студентів
| БАЛИ | ПОЯСНЕННЯ |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; на високому рівні сформовані необхідні практичні навички та вміння; всінавчальні завдання, передбачені планом заняття, виконанів повному обсязі. Під час заняття продемонстрована стабільна активність та ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань ґрунтується на глибокому знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні у повному обсязі; в основному сформовані необхідні практичні навички та вміння; всіпередбачені планом заняття навчальні завдання виконанів повному обсязі з неістотними неточностями. Під час заняття продемонстрована ініціативність. Відповіді на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, висловлення власної думки стосовно дискусійних питань переважно ґрунтується на знанні чинного законодавства, теорії та правозастосовної практики. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, у цілому засвоєні; практичні навички та вміння мають поверхневий характер, потребують подальшого напрацювання та закріплення; навчальні завдання, передбачені планом заняття, виконані, деякі види завдань виконані з помилками. | |
| Теоретичні питання, винесені на розгляд, засвоєні частково, прогалини у знаннях не носять істотного характеру; практичні навички та вміння сформовані недостатньо; більшість навчальних завданьвиконано, деякі з виконаних завдань містять істотні помилки,які потребуютьподальшого усунення. | |
| Студент не готовий до заняття, не знає більшої частини програмного матеріалу, з труднощами виконує завдання, невпевнено відтворює терміни і поняття, що розглядалися під час заняття, допускає змістовні помилки, не володіє відповідними вміннями і навичками, необхідними для розв’язання професійних завдань. | |
| Індивідуальна робота не виконана |
Шкала оцінювання: національна та ECTS
| Сума балів за всі види навчальної діяльності | ОцінкаECTS | Оцінка за національною шкалою | |
| для екзамену, курсової роботи, практики | для заліку | ||
| 90-100 | А | Відмінно | зараховано |
| 83-89 | В | добре | |
| 75-82 | С | ||
| 68-74 | D | задовільно | |
| 60-67 | Е | ||
| 35-59 | FX | незадовільно з можливістю повторного складання | не зараховано з можливістю повторного складання |
| 0-34 | F | незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни | не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
Питання для підготовки до підсумкового контролю
1. Поняття кримінально-виконавчої політики, її основні принципи.
2. Поняття, предмет і структура кримінально-виконавчого права.
3. Кримінально-виконавче право як галузь наукових знань, її предмет, метод і завдання.
4. Кримінально-виконавче право у системі права України.
5. Джерела кримінально-виконавчого права.
6. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України.
7. Правовий статус засуджених.
8. Види органів і установ виконання покарань.
9. Державна виконавча служба.
10. Кримінально-виконавча інспекція.
11. Військові частини, гауптвахти.
12. Арештні доми.
13. Виправні центри.
14. Дисциплінарний батальйон.
15. Виправні колонії.
16. Виховні колонії.
17. Застосування до засуджених заходів медичного характеру.
18. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань.
19. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.
20. Виконання покарання у виді штрафу.
21. Виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
22. Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
23. Виконання покарання у виді громадських робіт.
24. Виконання покарання у вид виправних робіт.
25. Виконання покарання у виді службових обмежень для військовослуж-бовців.
26. Виконання покарання у виді конфіскації майна.
27. Виконання покарання у виді арешту.
28. Виконання покарання у виді обмеження волі.
29. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі.
30. Умови праці засуджених до обмеження волі.
31. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі.
32. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі.
33. Соціально-виховна робота із засудженими до обмеження волі.
34. Заходи заохочення, що застосовуються до засуджених до обмеження волі.
35. Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених до обмеження волі.
36. Порядок виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.
37. Режим у дисциплінарному батальйоні.
38. Праця засуджених військовослужбовців.
39. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених військовослужбовців.
40. Порядок визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії.
41. Переміщення засуджених до позбавлення волі.
42. Залишення у слідчому ізоляторі чи направлення до виправної колонії максимального рівня безпеки засуджених до позбавлення волі для роботи з господарського обслуговування.
43. Порядок прийняття засуджених до позбавлення волі у виправні та виховні колонії.
44. Структурні дільниці виправних і виховних колоній.
45. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці карантину, діагностики і розподілу.
46. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці ресоціалізації.
47. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці посиленого контролю.
48. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної адаптації.
49. Тримання засуджених до позбавлення волі в дільниці соціальної реабілітації.
50. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі.
51. Режим у колоніях та його основні вимоги.
52. Технічні засоби нагляду і контролю.
53. Оперативно-розшукова діяльність у колоніях.
54. Режим особливих умов у колоніях.
55. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї.
56. Права і обов’язки засуджених до позбавлення волі.
57. Придбання засудженими до позбавлення волі продуктів харчування та предметів першої необхідності.
58. Побачення та телефонні розмови засуджених до позбавлення волі.
59. Короткочасні виїзди за межі виправних і виховних колоній.
60. Одержання засудженими до позбавлення волі посилок (передач) і бандеролей.
61. Листування засуджених до позбавлення волі.
62. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових переказів.
63. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі.
64. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі.
65. Виконання примусового лікування.
66. Умови та оплата праці засуджених до позбавлення волі.
67. Відрахування із заробітку або іншого доходу засуджених до позбавлення волі.
68. Пенсійне забезпечення засуджених до позбавлення волі.
69. Основні напрями, форми і методи соціально-виховної роботи із засудженими до позбавлення волі.
70. Організація загальноосвітнього і професійно-технічного навчання засуджених до позбавлення волі.
71. Самодіяльні організації засуджених до позбавлення волі.
72. Богослужіння і релігійні обряди в колоніях.
73. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до позбавлених волі.
74. Злісний порушник встановленого порядку відбування покарання.
75. Посадові особи, які застосовують заходи заохочення і стягнення, обсяг їх повноважень.
76. Виправні колонії мінімального рівня безпеки.
77. Виправні колонії середнього рівня безпеки.
78. Виправні колонії максимального рівня безпеки.
79. Відбування покарання засудженими вагітними жінками, матерями-годувальницями і жінками, які мають дітей віком до трьох років.
80. Проживання жінок, засуджених до позбавлення волі, за межами виправної колонії.
81. Виконання та відбування кримінального покарання неповнолітніми.
82. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених неповнолітніх.
83. Порядок і умови виконання та відбування покарання у виді довічного позбавлення волі.
84. Підстави для звільнення від відбування покарання.
85. Порядок дострокового звільнення від відбування покарання.
86. Соціальна адаптація та допомога особам, які звільнені від відбування покарання.
87. Нагляд і контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
88. Основні міжнародні стандарти поводження з засудженими.
Завдання для підготовки до підсумкового контролю
Тема 1 Кримінально-виконавча політика і кримінально-виконавче право України
1. Кримінально-виконавче право – це:
1) самостійна галузь права;
2) комплексна галузь права;
3) складова частина кримінального права;
4) складова частина кримінального та кримінально-процесуального права;
5) складова частина кримінології.
2.. За змістом система курсу кримінально-виконавчого права поділяється на частини:
1) Загальну та Спеціальну;
2) Загальну та Особливу;
3) Загальну, Особливу та Спеціальну;
4) Особливу та Спеціальну;
5) не поділяється взагалі.
3. Суб'єктом формування політики у сфері виконання покарань виступає:
1) Верховна Рада України;
2) Президент УкраЇни;
3) КМ України;
4) Державна пенітенціарна служба України;
5) Міністерство внутрішніх справ України.
4. Структурно КВК України складається з:
1) розділів і глав;
2) розділів;
3) параграфів;
4) розділів параграфів;
5) параграфів і пунктів.
5. За формою норми КВП поділяються на:
1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;
2) матеріальні, процесуальні;
3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;
4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;
5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.
6. За характером встановленого правила норми КВП поділяються на:
1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;
2) матеріальні, процесуальні;
3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;
4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;
5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.
7.Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:
1) звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль та нагляд;
2) здійснення матеріальної допомоги сім’ям засуджених;
3) відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;
4) розкриття та розслідування злочинів;
5) допомога засудженим в отриманні загальної середньої освіти.
8. Кримінально-виконавчий кодекс України має:
1) розділів V; глав 24; статей 181;
2) розділів Х; глав 26; статей 130;
3) розділів VIII; глав 24; статей 166;
4) розділів ХI; глав 23; статей 170;
5) розділів V; глав 26; статей 166.
9. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):
1) А – 25.12.91 р.; В – 25.01.92 р.;
2) А – 25.02.2002 р.; В – 01.01.2004 р.;
3) А – 11.07.2003 р.; В – 01.01.2004 р.;
4) А – 23.12.70 р.; В – 01.06.71 р.;
5) А – 23.12.2003 р.; В – 01.06.2004 р.;
10. Суб'єктом реалізації політики у сфері виконання покарань виступає:
1) Верховна Рада України;
2) Державна пенітенціарна служба України;
3) Міністерство юстиції України;
4) Міністерство внутрішніх справ України;
5) Верховний Суд України.
11. Основним методом правового регулювання у кримінально-виконавчому праві є:
1) диспозитивний;
2) заохочувальний;
3) імперативний;
4) порівняльно-правовий;
5) історичний.
12. За соціальним призначенням норми КВП поділяються на:
1) регулятивні, правоохоронні, спеціальні;
2) матеріальні, процесуальні;
3) зобов’язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;
4) регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;
5) матеріальні, процесуальні, регулятивні.
Тема 2 Органи та установи виконання покарань
1. Установами виконання покарань є:
1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;
2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;
3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи, кримінально-виконавча інспекція;
4) підприємства, установи і організації різних форм власності;
5) органи державної влади та місцевого самоврядування.
2. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді:
1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
2) арешту і позбавлення волі на певний строк;
3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
4) позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі;
5) штрафу і конфіскації майна.
3. Органами виконання покарань є:
1) Державна пенітенціарна служба України, її територіальні органи управління, кримінально-виконавча інспекція;
2) арештні доми, кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи;
3) органи внутрішніх справ, органи прокуратури, судові органи;
4) кримінально-виконавча інспекція;
5) виправні центри.
4. Слідчі ізолятори виконують функції:
1) виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;
2) виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені для роботи з господарського обслуговування;
3) виправних колоній мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання;
4) виправних центрів;
5) виправних колоній середнього рівня безпеки.
5. Виправні колонії виконують покарання у виді:
1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;
3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
5) конфіскації майна, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.
6. Кримінально-виконавчі установи поділяються на:
1) кримінально-виконавчі установи трьох рівнів безпеки;
2) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії);
3) кримінально-виконавчі установи з правом вибору місця проживання і кримінально-виконавчі установи без права вибору місця проживання;
4) кримінально-виконавчі установи із полегшеними умовами тримання і кримінально-виконавчі установи із загальними умовами тримання;
5) виправні та виховні колонії.
7. Державна пенітенціарна служба України є:
1) складовою частиною МВС України;
2) складовою частиною Збройних Сил України;
3) центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом;
4) складовою частиною Міністерства юстиції України;
5) складовою частиною Генеральної прокуратури України.
8.На центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань покладається завдання:
1) забезпечення фінансування органів та установ виконання покарань;
2) здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;
3) контроль за діяльністю установ виконання покарань;
4) здійснення адміністративного нагляду за особами звільненими з місць позбавлення волі;
5) працевлаштування осіб, що звільнились з місць позбавлення волі.
9. Державна виконавча служба виконує покарання у виді:
1) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
2) штрафу;
3) штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
4) штрафу і конфіскації майна;
5 конфіскації майна.
10. Виправні центри виконують покарання у виді:
1) позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
2) арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк;
3) арешту, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
4) обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;
5) обмеження волі.
Тема 3. Кримінально-виконавчі правовідносини
1. Кримінально-виконавчі правовідносини - це:
1) врегульовані нормами кримінального, кримінально-виконавчого та інших галузей права суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань;
2) врегульовані нормами кримінально-виконавчого права суспільні відносини, які виникають між органами й установами виконання покарань і засудженими з приводу виконання та відбування кримінальних покарань;
3) врегульовані Конституцією, КК і КВК України суспільні відносини, які виникають під час призначення і виконання кримінальних покарань;
4) врегульовані нормами КК і КВК України суспільні відносини, які виникають між органами і установами виконання покарань, судами, прокуратурою та громадськими організаціями з приводу виконання та відбування покарань;
5) врегульовані чинним законодавством суспільні відносини, які виникають між їх суб’єктами та іншими учасниками з приводу виконання та відбування покарань.
2. Кримінально-виконавчі правовідносини складаються з таких елементів:
1) суб’єкти, об’єкти правовідносин;
2) суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин;
3) суб’єкти, зміст правовідносин;
4) об’єкти, зміст правовідносин;
5) суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин, юридичні факти.
3. Суб`єктами кримінально-виконавчих правовідносин є:
1) фізичні особи;
2) юридичні особи;
3) фізичні та юридичні особи;
4) засуджені;
5) засуджені, органи і установи виконання покарань.
4. Об`єктами кримінально-виконавчих правовідносин можуть виступати:
1) правомірна поведінка персоналу ОУВП;
2) правомірна поведінка засуджених під час відбування покарання;
3) правомірна і протиправна поведінка засуджених;
4) матеріальні і нематеріальні блага засуджених і персоналу ОУВП;
5) продукти духовної творчості засуджених.
5. Виникнення кримінально-виконавчих відносин пов`язують з:
1) рішеннями Верховної Ради України;
2) декриміналізацією діяння;
3) комплексом юридичних фактів (юридичних складів);
4) Указом Президента України про помилування;
5) Постановами Пленуму ВС України.
Тема 4 Правовий статус засуджених
1. Що з нижчепереліченого забороняється засудженим до позбавлення волі:
1) здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови;
2) брати участь у роботі самодіяльних організацій;
3) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;
4) одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;
5) зберігати літературу і періодичні видання.
2. Що з нижчепереліченого дозволяється засудженим до позбавлення волі:
1) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;
2) грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
3) вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
4) придбавати і зберігати продукти харчування;
5) зберігати і використовувати гроші.
3. Ресоціалізація засудженого - це:
1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;
2) процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;
3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання в законослухняного громадянина;
4) відшкодування збитків потерпілим;
5) примирення засудженого з потерпілим.
4. Не є підставою виконання і відбування покарання:
1) вирок суду, який набрав законної сили;
2) інші рішення суду;
3) закон України про амністію;
4) акт про помилування;
5) рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.
5. Виправлення засудженого - це:
1) свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;
2) процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;
3) процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання в законослухняного громадянина;
4) відшкодування збитків потерпілим;
5) примирення засудженого з потерпілим.
6. Не є одним з основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених:
1) відшкодування засудженим збитків від вчиненого ним злочину;
2) встановлений порядок виконання та відбування покарання;
3) суспільно корисна праця;
4) соціально-виховна робота;
5) громадський вплив.
7. Не є одним з основних прав засуджених:
1) отримання інформації про свої права і обов'язки;
2) вибір місця відбування покарання;
3) гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості;
4) охорона здоров'я;
5) соціальне забезпечення.
8. Не є одним з основних обов’язків засуджених:
1) залучатись без оплати праці до роботи по благоустрою колоній;
2) виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України;
3) виконувати законні вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань;
4) ввічливо ставитися до інших засуджених;
5) з'являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.
9. Розпорядком дня засуджених у виправних колоніях має бути передбачено безперервний сон довжиною:
1) шість годин;
2) сім годин;
3) вісім годин;
4) дев’ять годин;
5) десять годин.
10. Перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених до позбавлення волі мають проводитись з періодичністю не менше як:
1) один раз на тиждень;
2) один раз на два тижні;
3) один раз на місяць;
4) один раз на три місяці;
5) один раз на шість місяців.
Тести до тем №№ 5-8
1. Громадські роботи повнолітніми особами виконуються не більш, як:
1) дві години на день;
2) три години на день;
3) чотири години на день;
4) п’ять годин на день;
5) десять годин на день.
2. Стосовно засудженого до виправних робіт, який став непрацездатним після постановлення вироку суду, КВІ вносить подання до суду про заміну виправних робіт:
1) громадськими роботами;
2) позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
3) штрафом;
4) арештом;
5) обмеженням волі.
3. Громадські роботи неповнолітніми особами виконуються не більш, як:
1) одна година на день;
2) дві години на день;
3) три години на день;
4) чотири години на день;
5) шість годин на день.
4. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту поряд з КВК України регламентує:
1) Положення про спостережні комісії;
2) Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань;
3) Державна програма соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;
4) Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;
5) Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі.
5. Засуджені до арешту мають право:
1) установлювати зв'язки з особами, які тримаються в інших камерах;
2) придбавати, виготовляти, уживати і зберігати предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено;
3) продавати, дарувати чи відчужувати іншим шляхом на користь інших осіб предмети, вироби і речовини, які перебувають в особистому користуванні;
4) користуватися настільними іграми;
5) наносити собі або іншим особам татуювання.
6. Засудженим до обмеження волі дозволяється:
1) придбавати вогнепальну зброю;
2) зберігати холодну зброю;
3) вживати пиво;
4) мати при собі гроші та цінні речі;
5) пересуватись територією житлової зони в час, відведений для сну.
7. Час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт:
1) зараховується в загальний стаж роботи за умови сумлінного ставлення до праці під час відбування покарання;
2) не зараховується в загальний стаж роботи;
3) зараховується в загальний стаж роботи;
4) зараховується половина строку;
5) зараховується третина строку.
8. Засудженому до громадських робіт забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі:
1) населеного пункту;
2) району;
3) області;
4) України;
5) такі заборони не встановлені.
9. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф після набрання вироком суду законної сили у строк:
1) три дні;
2) десять днів;
3) два тижні;
4) один місяць;
5) два місяці.
10. У разі несплати засудженим штрафу у встановлений строк несплачена сума:
1) стягується примусово Державною виконавчою службою;
2) невиплачена частина штрафу розстрочується судом;
3) замінюється судом на громадські роботи;
4) замінюється судом на виправні роботи;
5) вирішується питання про кримінальну відповідальність засудженого.
11. Із суми грошового забезпечення засудженого до виправних робіт провадиться відрахування у розмірі:
1) до 10 %;
2) від 5% до 15 %;
3) від 15 % до 25 %;
4) від 10 % до 20 %;
5) від 10 до 40 %.
12. Не є ухиленням від відбування покарання у виді виправних робіт:
1) невиконання встановлених обов'язків;
2) порушення порядку та умов відбування покарання;
3) вчинення проступку, за який його притягнуто до адміністративної відповідальності;
4) поява на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
5) допущення протягом місяця одного прогулу або порушення трудової дисципліни.
13. Засуджені у виправних центрах мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі:
1) користуватись грішми без обмеження;
2) до 75 відсотків мінімального розміру заробітної плати;
3) до 80 відсотків мінімального розміру заробітної плати;
4) до 90 відсотків мінімального розміру заробітної плати;
5) до 100 відсотків мінімального розміру заробітної плати.
14. Покарання у виді виправних робіт відбувається :
1) у виправних центрах;
2) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи засудженого;
3) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності не за місцем роботи засудженого;
4) в спеціалізованих кримінально-виправних установах;
5) в арештних домах.
15. Покарання у виді конфіскації майна виконує:
1) прокуратура;
2) міліція громадської безпеки;
3) кримінально-виконавча інспекція;
4) суд, який постановив вирок;
5) Державна виконавча служба.
16. Виправні колонії поділяються на колонії:
1) загального, посиленого, суворого та особливого режимів;
2) мінімального, спеціального і максимального рівнів безпеки;
3) мінімального, середнього і максимального рівнів безпеки;
4) загального, посиленого, суворого та особливого рівнів безпеки;
5) загального, посиленого, суворого рівнів безпеки та тюрьми.
17. Не є підставою застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї стосовно засуджених до позбавлення волі:
1) вчинення фізичного опору персоналу колонії;
2) невиконання законних вимог персоналу колонії;
3) злісне невиконання законних вимог персоналу колонії;
4) проявлення буйства;
5) участь у масових заворушеннях.
18. Засудженим в місцях позбавлення волі дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок:
1) шість разів на рік;
2) дванадцять разів на рік;
3) двадцять чотири рази на рік;
4) не дозволяється листування;
5) без обмеження їх кількості.
19. Не є підставою звільнення від відбування покарання:
1) закон України про амністію;
2) акт про помилування;
3) закінчення строків давності виконання обвинувального вироку;
4) рішення спостережної комісії;
5) тяжка хвороба.
20. Адміністративний нагляд здійснює:
1) державна виконавча служба;
2) кримінально-виконавча інспекція;
3) адміністрація виправного центру;
4) прокуратура;
5) міліція.