Театр соціальних тем

Епічний театр

Експериментальний театр

Фе́нтезі (англ. fantasy — фантазія) —літературний жанр, в якому магія та інші надприродні явища є головними елементами сюжету, теми чи місця дії. Багато історій цього жанру відбуваються у вигаданих світах, де магія є звичною справою. Як правило, від наукової фантастики і літератури жахів фентезі відрізняється відсутністю (псевдо)-наукових та макабричних тем, хоча усі три жанри мають багато спільного.

Grand Guignol

Історичний театр

Імпровізаційний театр

Мейнстрім театр

Мета-театр

Музичний театр

Натья

Пантомі́ма (від грец. παντόμῑμος — мімічний актор) —вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється за допомогою міміки, жестів, пластики тіла тощо.

Політичний театр

Народний театр —термін, який має декілька близьких значень:

- Театр, заснований на матеріалі усної народної творчості (скоморохи, вертеп, балаган, петрушка).

- Непрофесійний театр в козацькій Україні та Російській імперії.

- Тип театру в СРСР. Звання народного театру присвоювалося з 1959 року успішним самодіяльним театрам з постійною трупою, великим репертуаром і залом для регулярних вистав. Таким театрам виділялося державне фінансування. На 1974 рік в СРСР було понад 2 тисячі народних театрів, включаючи 50 музичних народних театрів.

- Професійний театр «для народу» (бульварний театр).

- Державний народний театр — український театр, що працював в Києві у 1918–1922 роках.

Маріоне́тка(через посередництво французької мови фр. marionnette запозичено з італійської італ. marionnette , яке утворене від пестливої форми Marion до імені Maria – спочатку назва невеликих фігур євангельської діви Марії в середньовічній ляльковій містерії (виставі)) –

В ляльковому театрі лялька, яку приводить у рух за допомогою ниток, шнурів актор-ляльковод, схований від глядача. Інша назва такої ляльки – фантоші.

переносне значення Людина, держава, уряд, що є слухняним знаряддям у чужих руках.

Радіопостановка —одна з форм художнього радіомовлення, передача по радіо запису п'єси або інсценування літературних творів. Створено також ряд оригінальних творів для радіо. Різновидом радіопостановки вважають радіодраму (або радіоп'єсу).

Рок-опера —музично-драматичний жанр, основою якого є рок-музика, а коріння пов'язане з мюзиклом. Подібно до класичної опери, рок-опері характерні різні номери: арія, монолог, хор, розмовні діалоги, танцювальні епізоди зі специфічною пластикою, найрізноманітніші прийоми звукового оформлення та світлові ефекти. Музична мова рок-опер пов'язана з використанням рок-ансамблю, а також класичного оркестрового складу або їх поєднання. Манера виконання наслідує різні види рок-музики, використовує елементи музичної мови інших шарів культури — від фольклору і бароко до джазу і авангарду.

Театр соціальних тем

Театр абсурду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. Найбільш повно принципи абсурдизму були втілені в драмах «Голомоза співачка» (The Bald Soprano, 1950) французького драматурга Ежена Йонеско і «Чекаючи Годо» (Waiting for Godot, 1953) ірландського письменника Семюеля Беккета, чи п'єса "Святкування у садочку" написана Вацлавом Гавелем, чеським драматургом, в 1963 році.

Особливості жанру

Театр абсурду заперечує реалістичні персонажі, ситуації й всі інші відповідні театральні прийоми. Час і місце невизначені й мінливі, навіть найпростіші причинні зв'язки руйнуються. Безглузді інтриги, діалоги, що повторюються, й безцільна балаканина, драматична непослідовність дій, все має одну мету — створення казкового, а можливо й жахливого, настрою.

Траге́дія(грец. tragoedia, буквально: козлина пісня) — драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свої творчі потенції, з об'єктивною неможливістю їх реалізації.

Трагікомедія— вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії.

Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях.

Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.

У давній українській літературі відома трагікомедія Феофана Прокоповича «Володимир».