 |
|
Поняття культури. Культура як система: походження, динаміка, основні функції.
Культу́ра— сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил всередині соціуму для його збереження та гармонізації. Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво ,мораль, уклад життя та світогляд. Слово «культура» — латинського походження, яке буквально означало обробку, догляд, поліпшення. Трудова теорія походження культури. Найдокладніше підхід до культури розроблений у марксистській традиції. Марксизм вбачає відмінність людини від тварини насамперед у здатності до цілеспрямованої й доцільної діяльності. Передбачається, що походження соціального й культурного безпосередньо пов'язане зі становленням людської праці, яка й зробила мавпу людиною, гурт - суспільством, а природу - культурним середовищем. Людина - творець культури, розумна, уміла й суспільна істота. Діяльність людини породила культуру. Символічна концепція походження культури. Ця версія походження культури належить австрійському філософові Ернсту Кассіреру (1874-1945)1. На думку філософа, людське буття протікає в символічних формах. Б. Кассірер відзначав, що кожен біологічний вид живе у своєму особливому світі. Людина також є біологічним організмом, але в неї є одна особливість соціально-культурно спрямована діяльність. Людина змогла пристосуватися до навколишнього середовища внаслідок своєї здатності створювати якісно нову реальність за допомогою символізації. Людина існує немов у двох світах: фізичному й символічному. Отже, походження культури пов'язане з працею, з народженням символу. Динаміка культури – поняття, яке характеризує процеси змін в середині культури і у взаємодіях культур, а також типової моделі взаємодії людей у суспільстві, яким притаманні такі риси, як цілісність, наявність упорядкованих тенденцій і спрямований характер трансформації. Традиційна теорія лінійногопрогресу (прогресивного), тобто цілеспрямованого поступального руху культурних форм. Цей тип культурної динаміки отримав назву фазового, або етапного. концепція формаційного розвитку культури утверджувала основним чинником зміни у способі виробництва.Циклічний тип культурної динаміки виходить з уявлення про те, що зміни у світі підпорядковані закону повторюваності, оборотності. Зміни в рамках циклу виявляються повторюваними, суспільства рухаються за подібними траєкторіями протягом багатьох поколінь. Ще одним типом соціокультурної динаміки називають інверсію, якаописує зміни, які рухаються не по колу, а здійснюють маятникові рухи - від одного полюса культурних значень до іншого і назад. Такий тип динаміки виникає у суспільствах, де не склалося стійке культурне ядро, "золота середина" або міцна структура. Культура як суспільно-історичне явище характеризується поліфункціональністю. Серед її функцій виділяються такі:
1. Адаптивна- полягає у забезпеченні пристосування людини до зовнішнього середовища. Для того, щоб вижити, людина створює культурне середовище.
2. Пізнавальна- культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу. Через культуру, людина пізнає світ і саму себе.
3. Комунікативна- суть функції культури зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьми. Цю функція зберігає досвід поколінь в словах, поняттях, формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметах споживання.
4. Інтегративна- виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – в світову цивілізацію.
5. Регулятивна- пов'язана з визначенням (регуляцією) різних сторін, видів суспільної і особистої діяльності людей. Регулятивна функція культури спирається на такі нормативні системи, як мораль і право.
6. Аксіологічна- дає можливість виробити ціннісні орієнтації людини, коригувати норми поведінки та ідентифікувати себе у суспільстві.
7. Соціалізації- культура це найважливіший засіб включення індивідів у соціальне життя, засвоєння ними соціального досвіду, знань цінностей, норм поведінки, які відповідають даному суспільству соціальної групи і соціальної ролі.