 |
|
Колонізація нових земель. Культура Лівобережжя, Слобожанщини кінця ХVІІ - першої половини ХVІІІ століття.
Починаючи із другої половини XVI століття, на Слобожанщині існували два потоки колонізації: з півночі йшла московська колонізація, пов'язана з будуванням військово-оборонних ліній для охорони Московської держави (з півдня від Криму, й з південного заходу від Польсько-Литовської держави); з заходу — українська, викликана, за одними версіями, польсько-шляхетською неволею й визиском, за іншими — силою промислово-добувних інтересів населення Наддніпрянщини.Культура.Розвиток української культури в другій половині XVII—XVIII ст. відбувався за досить складних умов. Національно-визвольна війна середини XVII ст. й відродження Української держави сприяли піднесенню творчого духу народу. Важливим чинником розвитку духовного життя була культурницька політика гетьманів, спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва. Найяскравіше така політика виявилася за гетьманування Івана Мазепи. Водночас розвиток української культури стримувався розчленуванням українських земель та неоднаковими умовами їх розвитку.Освіта. На Лівобережжі, в Києві і Слобожанщині існували православні школи. Найголовніше місце належало Києво-Могилянській школі.. були школи на Лівобережжі, засновані представниками церковної влади на зразок київської. Так, архієпископ Лазар Баранович засновує школу в Новгород-Сіверському, яку в 1689 р. було перенесено до Чернігова. В 1727 р. білгородський єпископ Єпіфаній Тихорський засновує Харківську колегію. До відкриття Харківського університету (1805) це був головний освітній центр Слобожанщини. Яскравим символом культурного єднання Гетьманщини й Слобідської України став великий український філософ Григорій Сковорода, діяльність і творчість якого була глибоко пов'язана з Слобідською Україною. Ревізійні полкові книги показують, що в 1740—1748 pp. на території 7 полків старої України — було 866 шкіл. На Лівобережжі друкарство було запроваджено архієпископом Лазарем Барановичем із заснуванням ним близько 1675 р. у Новгород-Сіверську друкарні, яку в 1679 р. було переведено до Чернігова. У ХVІІІ ст. на музичну столицю Лівобережжя перетворився Глухів. Тут була відкрита перша музична школа в Україні, де оволодівали вокалом, грою на скрипці, флейті, гуслях, арфі.Архітектура. саме в автономній Гетьманщині і пов'язаній з нею Слобідській Україні вироблявсь оригінальний варіант барокової архітектури, який називають українським, або «козацьким» бароко. Фундаторами його були передові гетьмани, козацька старшина, а також багатії і вище духовенство. Вони споруджували дерев'яні і кам'яні церкви, прикрашали їх іконостасами та настінними розписами. З усіх меценатів української культури Іван Мазепа (1644—1709) найбільшою мірою зумів залишити на ній печать своєї глибокої індивідуальності. Самостійна творчість українських майстрів цього стилю розпочинається у другій половині XVII ст., сягаючи найбільшого розквіту в добу гетьмана Івана Мазепи. Поряд із спорудженням нових Мазепа обновлював старі храми. Наприкінці XVII ст. інтенсивно розбудовуються Київ, Чернігів, Переяслав, Суми, Стародуб, Ніжин, Харків. Непомітний Батурин в 1669— 1708 pp. стає резиденцією гетьманів на Лівобережжі. по всій Лівобережній Україні у другій половині XVII — початку XVIII ст. було споруджено ряд монастирів з храмами, дзвіницями, оборонними мурами і баштами. Всього за кошти Мазепи було споруджено 14 будівель церковних храмів і 20 реконструйовано.
№2