 |
|
Генеза та особливості національної культури. Джерела та складники української культури.
Генеза. Український народ формується протягом пізнього середньовіччя (кінець 15- початок 16 ст.) на тлі давньоруського субстрату, ввібравши в себе окремі неслов’янські елементи. Тому витоки укр. культури це - культ історичних предків укр. народу (від неоліту) та укр. національна культура(з пізнього середньовіччя). Культура історичних предків поділяється на 2 періоди: етап первісної та архаїчної культури що формуються в сучасних укр. землях; процеси формування слов’янського етносу і розквіт першої слов’янської цивілізації у період Київської Русі. Згідно з цивілізаційно-культурною моделлю історії української культури початок розвитку власне української національної культури пов'язано з пізнім середньовіччям. Розвиток української національної культури розподіляється на наступні стадії: староукраїнська доба 1)консолідація ядра української нації, поха відродження в українських землях(кін 16- поч 17ст); 2)державно-культурне самоствердження, культура українського бароко( 17 перша пол. 18 століття); 3)формування надетнічної загальноімперської культури, просвітництво, від бароко до класицизму(друга пол 18- поч19 стол); класична українська культура 1) оформлення та ствердження класичної культури; 2)укр. романтизм (кінець 18 перша половина 19 століття); 3)динамічний розвиток класичної укр. культури та її розгортання в усіх площинах духовного життя, Кирило-Мефодіївське товариство, Тарас Шевченко, просвітництво східне і західне (40-80 19 століття); 4)модерністичне оновлення національної культури (90ті рр. 19 ст.- 1923р); 5)період розпаду та штучного викорінення традицій класичної культури при штучній консервації у діаспорі (20 ті -40 ві роки 20 ст.); новоукраїнська культура 1)періоду етнокультурного розвитку за умов стабілізації України в межах макросоціальної системи СРСР (40- 80 роки 20 стол); 2)період вибору та ствердження адекватності (1991 рік поч. 21 стол). Джерелами національної культури є явища, що допомагають з’ясувати її становлення та особливості; складовими — її основні сфери у конкретний історичний період. Найважливіші її джерела — це 1. пам’ятки матеріяльної культури; 2. пам’ятки духової культури, зокрема мова; 3. іст. джерела. Що стосується витоків української культури на сьогодні існує декілька гіпотез етногенезу українців: 1) теорія “споконвічності” - українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30-40 тис. до 2-3 млн. років; 2) теорія автохтонності (М.Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців становило населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання; 3) теорія “єдиної колиски” (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30-80-і рр. XX ст.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності; 4) теорія “незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів”, тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом. Як у кожній нац. культурі, так і в укр. можна виділити окремі складники. В основному можна виділити такі головні складники укр. культури: 1.доіндоевропейські, 2.індоевропейські, 3.праслов’янські, 4.україно-балканські, 5.іранські, 6.алтайські, 7.античні, 8.германські, 9.візантійські, 10.зах.-европейські. Злиття перших шести складників можна вважати базою укр. культури, чотири останні характеризують і культурні епохи, що їх переживала укр. культура.