 |
|
Періодизація та загальна характеристика української культури ХІХ століття.
Згідно концепції української історіографії процес культурно-національного відродження тривав 130 років – від кінця козацької держави до першої світової війни. Всю добу культурно-національного відродження ділять на три основні періоди: 1) шляхетський або дворянський (1780-1840 рр.); 2) народницький (1840-1880); 3) модерністський (1890-1914). Перший період мав вузьку соціальну базу серед дворянської інтелігенції.(1825 р. книга «Історія Русі» - укр..народ має право на свою мову, природні права; 1805р. у Харкові створений унів., 1798 р. «Енеїда» Котляревського). В другому періоді виступає демократична інтелігенція, яка своєю метою ставить завдання «служіння народові». У цей час виробляється концепція про Україну як «етнічну національність», яку не зумів знищити російський імперський шовінізм. (Т.Г.Шевченко, романтизм-гостра реакція на класицизм, худ. твір оцінювався завдяки ідейній спрямованості. На третьому етапі український національно-культурний рух проникає у середовище народних мас. Колоніальний стан України, політика царського уряду, спрямована на асиміляцію українців, знищення останніх особливостей національного життя, призвели до руйнування культуротворчої еліти нації. Період зародження нової української культури характеризується виникненням посиленого інтересу до історичної минувшини рідного народу, його побуту і мистецьких здобутків. Із необхідності задоволення число практичного інтересу лівобережної старшини до історії своїх родів виникає широкий рух за вивчення історії козацької України. Найвизначнішим твором цієї доби була “Історія русів”, яку О.Глобулін назвав “вічною книгою незалежності українського народу”. Першим університетом на Східній Україні був Харківський (1805), створений за приватною ініціативою на кошти харківської громадськості. Українську літературу започаткував поемою “Енеїда” Іван Котляревський (1769-1838).. І.Котляревський показав, як можна на основі українського побуту та фольклору створити літературний шедевр, який привернув увагу до героїчного минулого нашого народу, збудив інтерес до народного життя, додав оптимізму в складних умовах колоніального поневолення. На початок ХІХ ст. припадає зародження українського світського театру у формі кріпацького та османського.. Українське архітектурне мистецтво першої половини ХІХ ст. продовжувало утверджувати свою самобутність, вириваючись із-під чужих впливів. Кращим представником українського малярства першої половини ХІХ ст. був Тарас Шевченко. Вихований на традиціях класицизму, він поступово переходить до реалізму, одним із перших починає змальовувати життя та побут селянства. Пантелеймон Куліш (1819-1897) - поет, прозаїк, журналіст, історик, мовознавець, стає визнаним лідером українського письменства, після смерті Т.Шевченка береться продовжити його роботу. На першу половину ХІХ ст. припадає також становлення української національної музики. Цінну епоху в розвитку української музичної культури складає творчість Миколи Лисенка (1842-1912), талановитого композитора, піаніста, диригента, музикознавця, педагога та громадського діяча, творця національного напрямку української музики, який вивів її у коло світового музичного мистецтва. Отже, укр. культура ХІХ ст. розвивалася у складних соціальних, економічних і політичних умовах, але, незважаючи на це, вона виступала рушійною силою в боротьбі народу за соціальну свободу й національне визволення.
№11