 |
|
Куліш, Костомаров, Шевченко як представники романтизму України.
Український романтизм охоплює період 20 — 60-х років XIX століття. Романтики утвердили в укр. літературі нові жанри: баладу, історичну й ліро-епічну поему, думу й медитацію, трагедію й драму, громадянську й інтимну лірику. Укр. романтизм висунув геніального Тараса Шевченка. Його заслуга — у відкритті народної поезії України, її минулого. Романтизм П. Куліша визначається і його своєрідною хутірською філософією. Це філософія буття, яка формується в типових і цілком природних обставинах повсякденної діяльності українців господарської, розумової та духовної, визначаючи їхній національний характер. На думку П. Куліша, українська нація, за самою природою є селянською, але не в класовому, а в духовному розумінні. Крім того, основними рисами українського етносу є почуттєвість та глибока релігійність. Символом духовного розвитку українського народу, як вважав Куліш, є хутір, де живуть люди, свіжі душею, чисті серцем. Це — Україна, яку треба, як і своєї рідної мови, і свого рідного звичаю, вірним серцем держатися. Чорна рада — це яскравий зразок укр. романтизму. В ньому автор подає живий повнокровний образ України середини XVII ст. Він намагається зрозуміти укр. минуле як життя широке, всеохопне, прагне осягнути дух змальовуваної доби, її неповторність, місце в укр. історії. У Костомарова сильніше озивається – ідеологія слов’янофільська. Невелику групу віршів Костомарова, складають його філософсько-романтичні вірші («поезія ночі», що розвиває романтичну думку протилежності між «вічною», але до людини «байдужою», природою та мінливим, але високим своєю свідомістю, світом людини). Мова Костомарова - це спроба витворити „мову освіченого товариства” . Костомаров широко використовує словник та фразеологію народної пісні. Він переспівує народну казку, наслідує мову пісень у любовних віршах. Поруч із цим зустрічаємо переспіви цілих пісень, у них мало «цитат», але є наслідування духу пісень. Ранній Шевченко — поет-романтик. Це романтизм протесту проти існуючої дійсності, в основі якого — мрії поета про кращу долю народу й утвердження його права та права окремої людини на свободу. Романтичний герой раннього Шевченка — це насамперед борець за волю — Тарас Трясило Тарасова ніч, Іван Підкова, Гонта, Залізняк, Ярема Гайдамаки. Ці романтичні герої є виразниками прагнень і сподівань маси. Балади Причинна, Тополя, Утоплена являють собою зразки романтичної поезії. В основі кожної з них лежить конфлікт між прагненням людини до щастя і перешкодами на шляху до нього. Саме від ранньої творчості бере початок характерне для художньої системи зрілого Шевченка органічне злиття романтичного й реалістичного начал.Художня система зрілого Шевченка була відкритою й багатоваріантною, у ній синтезувалися романтизм і реалізм, елементи просвітительського класицизму й сентименталізму. Романтичне світовідчуття, органічно поєднуючись із реалістично-тверезим, аналітичним ставленням до дійсності, було взагалі властиве його творчій натурі. Звернення Шевченка-засланця до тем минулого України й романтичне їх трактування зумовлені й ностальгією поета, і його роздумами про долю батьківщини, й особливо тим, що він тоді гостро відчував потребу внесення активного, героїчного начала в літературу.
№15