Здавалка
Главная | Обратная связь

КРИТЕРІЇ І СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗА РІВНЕМ ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТУ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Контроль склада­ється з таких компонентів:

— перевірка, яка спрямована на виявлення рівня знань, умінь та навичок;

— оцінювання, що полягає у вимірюванні рівня знань, умінь і навичок;

— облік, що передбачає фіксацію результатів у вигля­ді оцінок у журналі.

До найголовніших функцій контролю належать:

— освітня (навчальна). Перевірка є корисною для всього учнівського класу чи студентської групи. Слухаю­чи відповідь товариша, учні, студенти звіряють із нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє по­глибленню і систематизації їх знань;

— діагностична. У процесі контролю виявляють успі­хи та недоліки в знаннях, уміннях та навичках учнів (сту­дентів), встановлюють причини і шляхи їх усунення, ви­значають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;

— стимулююча. Схвалення успіхів сприяє розвитку в молодої людини мотивів до навчання;

— оцінювальна. Об'єктивна оцінка знань, умінь і на­вичок сприяє кращому навчанню;

— розвивальна. У процесі перевірки розвивається ло­гічне мислення учнів, студентів, зокрема вміння аналізу­вати і синтезувати, порівнювати й узагальнювати, абстра­гуватися і конкретизувати, класифікувати та системати­зувати, а також мовлення, пам'ять, уява, увага;

— управлінська. На основі контролю визначають стан ус­пішності, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

— виховна. Полягає в очікуванні перевірки, спонукає учня, студента регулярно готуватися до занять.

Компоненти, функції контролю реалізуються завдяки використанню різноманітних його видів.

ВИДИ КОНТРОЛЮ

За місцем у навчальному процесі розрізняють попередній, поточний, періодичний (тематич­ний), підсумковий контроль.

 

Попередній контроль. Здійснюють його переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів (студентів) з предмета, щоб намітити ор­ганізацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

 

Поточний контроль. Використовують його у повсяк­денній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні педагога за діяльністю учнів (студентів) на навчальних заняттях.

 

Періодичний (тематичний) контроль. Він перед­бачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів (студентів), засвоєних за кілька попередніх занять, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи | відповідають ці знання вимогам програми

 

Підсумковий контроль. Має на меті перевірку рівня засвоєння знань і вмінь учнів (студентів) за триваліший період навчання — семестр, рік, на час завершення курсу навчання.

 

Заліки, як правило, проводять без білетів і оцінок у формі бесіди педагога з учнями (студентами).

 

Іспити здебільшого складають за білетами, зміст яких відомий учням (студентам).

 

Контроль є ефективним тоді, коли педагоги дотримують­ся певних вимог до його проведення.

1. Індивідуальний характер контролю успішності пе­редбачає виявлення знань кожного учня (студента), його успіхів, невдач; рівня самостійності у пізнавальному про­цесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомо­ги потребує; використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів (студентів) та ін.

2. Систематичність контролю виявляється у спону­канні учнів (студентів) до постійної підготовки до занять, систематичному опитуванні їх шляхом використання са­мостійних міні-завдань, особливій увазі до слабших, за­охоченні їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах за­няття тощо.

3. Достатня кількість даних для оцінки означає, що мри виставленні оцінки слід враховувати передусім зміст відповіді учня (студента) на запитання, а також його до­повнення до відповідей інших на поточному і попередніх уроках.

4. Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань передбачає виставлення оцінки тільки за фактичні знання. На оцінку не повинні впливати суб'єктивні фактори, зок­рема ставлення педагога до учня (студента). Кожну оцінку педагог має мотивувати, що запобігає невдоволенню осіб, схильних до переоцінки своїх знань.

5. Єдність вимог до оцінювання знань учнів означає недопущення педагогами надмірної вимогливості чи по­блажливості.

6. Оптимізація контролю успішності учнів полягає у використанні такої методики контролю, яка б передбача­ла мінімум затрат зусиль і часу педагога та учнів (студе­нтів) для отримання необхідних відомостей.

7. Гласність контролю передбачає повідомлення про результати перевірки рівня знань, пояснення оцінки, пе­реваг і недоліків відповіді.

8. Всебічність контролю — це перевірка та оцінювання не тільки теоретичних знань, а й здатності застосовувати на практиці уміння та навички, отримані під час навчання.

9. Тематична спрямованість контролю передбачає обо­в'язкове визначення, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь і навичок підлягають оцінюванню.

10. Дотримання етичних норм спонукає педагога віри­ти в можливості учнів (студентів) навчатися і перекону­вати їх у цьому; пояснювати труднощі у засвоєнні навча­льного матеріалу і допомагати у їх подоланні; дотримува­тися педагогічного такту (доброзичливості і делікатності, відчуття міри в заохоченні та покаранні тощо).

11.Головне — контроль повинен допомогти молодій лю­дині пізнати себе, повірити у свої можливості, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не притлумлювати її пізнавальну і відтворювальну можливість.

 

КРИТЕРІЇ І СИСТЕМИ ОЦІНЮВАННЯ

 

Оцінювання знань визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог навчальних програм.

 

До таких критеріїв належать:

Обсяг (повнота) знань, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, що передбачає навчальна програма.

Глибина знань характеризується кількістю усвідомлених учнем (студентом) істотних зв'язків і відношень у знаннях.

Міцність знань — це збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що відтворюється повністю, тривалий час, легко і безпомилково.

Оперативність знань передбачає вміння використати знання у стандартних однотипних умовах.

Важливими критеріями є також уміння викласти знання в усній, письмовій і графічній формах та якість умінь і навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути:

—репродуктивним (знання є свідомо сприйнятою, зафіксованою в пам'яті та відтворюваною об'єктивною інформацією про предмети пізнання);

—реконструктивним (знання виявляються у готов­ності і вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах);

— творчим (учні чи студенти можуть продуктивно застосувати знання і засвоєні способи дій у нетипових ситуаціях).

 

Відповідно до 12ти бальної системи оцінювання виділяють чотири рівні навчальних досягнень.

 

I рівень (1—3 бали) — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фрагментарна, свідчить про початкові уявлення про предмет вивчення.

 

II рівень (4—6 балів) — середній. Учень відтворює ос­новний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, має елементарні вміння.

 

 

III рівень (7—9 балів) — достатній. Учень знає істотні ознаки явищ, закономірностей, а також самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях. При цьому він демон­струє здатність до аналізу, абстрагування, узагальнення то­що, робить висновки, виправляє допущені помилки. Відпо­відь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча йому бракує власних суджень. Учень може самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

 

IVрівень (10—12 балів) — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяль­ність має дослідницький характер. Він самостійно оцінює різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і від­стоює особисту позицію.

 

У вищих навчальних закладах збереглася чотириба­льна система оцінювання знань, умінь і навичок, що має чотири оцінки: «незадовільно», «задовільно», «добре»,«відмінно».

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Такі студен­ти неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додат­кових занять із відповідної дисципліни.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхід­ному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань та ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. її виставляють студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті та при виконанні екзамена ційних завдань, але продемонстрували спроможність ви­правити помилки.

Оцінку «добре» виставляють студентам, які виявили повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли ре­комендовану програмою основну літературу. Як правило, оцінку «добре» отримують студенти, які продемонструва­ли системні знання з дисципліни, здатні до їх самостійно­го поповнення й оновлення у подальшій навчальній роботі та професійній діяльності.

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив все­бічні, системні і глибокі знання з навчально-програмного матеріалу, правильно виконує завдання, передбачені програ­мою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінку «відмін­но» виставляють студентам, які засвоїли систему основних понять дисципліни, а також виявили творчі здібності в ро­зумінні і використанні навчально-програмного матеріалу.





©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.