Главная | Обратная связь

Девіантна поведінка студентської молоді, її причини та шляхи подолання

Девіантна поведінка – це поведінка, що відхиляється від норми. На сьогоднішній день найпоширенішими видами девіантної поведінки серед молоді є: злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція, токсикоманія, суїцид Особливості поведінки студентської молоді, в тому числі і відхиляється від норми, визначаються впливом наступних чинників:

1) віком;

2) транзитивність;

3) соціокультурним середовищем існування;

4) специфікою студентського колективу.

1. З точки зору соціального статусу, студентський вік (18-25 років) - це період інтенсивних пошуків покликання, початку трудової діяльності, вступу у шлюб. Зпсихологічної точки зору, студентам (як і молоді в цілому) властиві максималізм суджень, нетерпимість до думки інших, прагнення до радикальних дій, підвищена емоційність сприйняття. Багато в чому стиль життя, мислення молодих людей, зокрема студентства, визначаються наявністю своєї субкультури, яка формує норми, цінності, зразки поведінки. До віковими характеристиками студентства можна віднести і триваючий процес соціалізації, який у сучасній Росії має ряд особливостей: зниження ефективності виховної діяльності основних інститутів соціалізації (держави, сім'ї, освіти) і посилення впливу ЗМІ, яке можна охарактеризувати як негативне.

2. Транзитивність студентства виражається в його проміжному положенні між пасивним об'єктом турботи держави і активним учасником соціальної дії. «Проміжність» становища студентської молоді створює передумови для девіантності в її середовищі у зв'язку з тим, що, виступаючи в якості об'єкта опікидержави, студенти разом з тим вже відчувають якусь незалежність і намагаються її реалізувати в різних вчинках, не відчуваючи при цьому відповідальності за них . Поєднання незалежності і безвідповідальності породжує поведінка, що відхиляється.

3. Соціокультурне середовище існування студентства багато в чому визначається особливостями взаємодії студентів з іншими групами в системі освіти. На поведінку студентства (у тому числі і девіантна) можуть впливати особливості його структури. З точки зору структури студентство можна розділити на гуманітарну і технічну, бюджетне і контрактне. Передбачається, що для всіх цих груп будуть характерні різні установки, життєві пріоритети, поведінку.Відповідно, ступінь поширеності соціокультурних девіацій, а також їх види будуть різними для цих груп. Важливим соціокультурним чинником, що детермінують поведінку студентів, виступає їх місце проживання. У даному контексті поведінка міської молоді буде істотно відрізнятися від поведінки молодих людей, які приїхали з сільської місцевості.

4. Студентський колектив є по суті малої соціально організованою групою, відмінними рисами якої можна назвати тісна взаємодія суб'єктів, власну динаміку розвитку, засновану на загальних нормах, цінностях, що визначають поведінку кожного окремо члена групи. Е. Дюркгейм стверджував, що всередині однієї і тієї ж соціальної групи відбувається нівелювання свідомості, в силу чого всі думають і відчувають однаково. Особливо це актуально для студентського колективу, члени якого в силу свого віку схильні до наслідування.

Специфічні ознаки:

1. Багаторазові, специфічні порушення найважливіших норм суспільства

2. Поведінка не є наслідком кризової, нестандартної ситуації, а зумовлена загальною спрямованістю особистості.

3. Сама поведінка супроводжується різноманітними проявами соціальної дизадаптації, викликає негативну оцінку з боку інших людей.

4. Поведінка не ототожнюється з психічними захворюваннями.

5. Результатом поведінки є заподіяння реальної шкоди самій особистості чи оточуючим.

Доцільно використання трьох способів запобігання та корекції девіантної поведінки в студентському середовищі.

Перший спосіб полягає у створенні оптимальних умов для правової та громадянської соціалізації студентів і має на увазі активізацію виховної та профілактичної роботи у ВУЗі. В якості пріоритетного напрямку даної роботи має бути створення системи профілактики різних видів девіантної поведінки, що включає в себе цілісне забезпечення процесів соціалізації студентів, організацію їх дозвілля і «вторинної зайнятості», професійного самовизначення. Важливим аспектом тут виступає випереджаючий вплив на виключення причин виникнення девіантності, за допомогою впливу на ціннісні орієнтації студентів. У зв'язку з цим актуальним видається залучення студентської молоді в різні соціальні акції, благодійні заходи, що дозволяють виявити найкращі якості даної соціальної групи.

Другий спосіб запобігання та корекції девіантної поведінки в студентському середовищі пов'язаний з вдосконаленням соціальних норм та санкцій у вищих навчальних закладах. Як правило, соціальний контроль тут здійснюється з допомогою «жорстких» інституційних форм (іспити, заліки, ведення обліку відвідування) і припускає використання переважно негативних санкцій (догана, попередження про відрахування). З метою вдосконалення соціального контролю, передбачається переорієнтуватися з негативних санкцій на позитивні (матеріальне заохочення, подяка), які стимулюють інтерес до навчання, сприяють розвитку самоконтролю і тим самим перешкоджають виникненню специфічних девіацій.

Третій спосіб передбачає підвищення відповідальності всіх рівнів адміністрації ВНЗ. Це обумовлено специфікою діяльності адміністрації, яка встановлює багато норм і правил у ВУЗі, контролює їх дотримання, вводить санкції за їх невиконання. У кінцевому підсумку ця структура стежить за рівнем викладання у ВНЗ, оцінює поведінку студентів і несе відповідальність за їх виховне, освітнє та культурне вдосконалення.