 |
|
Президент України та виконавча влада
За Конституцією України Президент є главою держави і не очолює жодну з гілок влади. Але він має ряд функціональних та кадрових повноважень щодо виконавчої гілки влади.
До функціональних повноважень Президента належать:
— зупинення дії актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності (п. 15 ч. 1 ст. 106);
— скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим (п. 16 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
— акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених окремими пунктами ст. 106 Конституції України (призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, очолення Ради національної безпеки і оборони України, прийняття у разі необхідності рішення про введення в Україні або на окремих її територіях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих територій України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України, утворення судів у визначеному законом порядку), скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (ч. 4 ст. 106 Конституції України);
— очолення Ради Національної безпеки і оборони України, яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у цій сфері. До складу Ради за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони, Голова Служби безпеки, міністри внутрішніх справ і закордонних справ (ст. 107 Конституції України);
— Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом у межах, передбачених Конституцією (ч. 2 ст. 113 Конституції України).
До кадрових повноважень Президента належать:
— внесення за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції (п. 9 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
— внесення до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України (п. 10 ч. 1 ст. 106 Конституції України);
— внесення до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п. 14 ч. 1 ст. 106 Конституції України).
Співвідношення "державного управління" і "виконавчої влади"
Це питання протягом тривалого часу обговорювалося в науковій літературі є достатньо дослідженим. Варто приєднатися до думки В. Б. Авер'янова, що частина функцій державного управління реалізується за межами виконавчої влади, і водночас, частина функцій виконавчої влади може реалізовуватись за межами державного управління.
На його думку, сфера державного управління визначається тим, що воно здійснюється:
1) у межах діяльності органів виконавчої влади, а саме:
— під час реалізації їхніх повноважень щодо керованих об'єктів зовнішнього суспільного (економічного, соціального та ін.) середовища;
— під час виконання місцевими державними адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування, делегованих відповідними місцевими радами, при тому, що власне виконавчій владі ці повноваження первісно не належать;
— під час керування вищими органами виконавчої влади діяльністю нижчих органів;
— під час керування роботою державних службовців всередині апарату кожного органу виконавчої влади;
2) поза межами діяльності органів виконавчої влади, а саме:
— всередині апаратів будь-яких інших (крім органів виконавчої влади) органів державної влади — з боку їх керівників щодо інших службовців (наприклад, в апаратах парламенту, судів, органів прокуратури тощо);
— всередині державних підприємств, установ і організацій — з боку їх адміністрацій щодо решти персоналу;
— з боку тих чи інших уповноважених державою суб'єктів у процесі управління державними корпоративними правами;
— з боку різноманітних дорадчо-консультативних органів, утворюваних державними органами (наприклад, Президентом України), в частині виконання наданих їм організаційно-розпорядчих повноважень щодо інших органів, посадових осіб.
Сфера здійснення виконавчої влади визначається наступними рисами:
1. Не всі напрями реалізації виконавчої влади опосередковуються у вигляді власне державно-управлінської діяльності (державного управління), що підтверджується відсутністю в цих напрямах іманентних рис поняття "державне управління": крім наведених вище прикладів, під час оцінювання кожного конкретного такого напряму слід виходити з характеру закріплених за органами виконавчої влади функцій і повноважень.
2. Навіть у тих випадках, коли здійснення виконавчої влади відбувається у формі управлінської діяльності, слід ураховувати, що в демократичній державі функції та повноваження виконавчої влади можуть реалізовуватись не тільки виключно суб'єктами державної влади, а й недержавними суб'єктами. Зокрема, ці функції та повноваження:
— можуть бути делеговані державою органам місцевого самоврядування;
— можуть бути делеговані державою деяким іншим недержавним інституціям (наприклад, окремим громадським організаціям).
Виконавчо-розпорядча діяльність державних органів поділяється на дві частини. Перша частина, пов'язана з реалізацією владного впливу державних органів на всі інши суб'єкти, належить до державного управління, а іншу частину, пов'язану з реалізацією суб'єктивних прав різних суб'єктів, можна визначити як публічно-сервісну діяльність.