Главная | Обратная связь

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Основи кадастру

Практична робота № 1

Аналіз планово-картографічної документації об'єкта дослідження

 

Виконала студентка 4 курсу групи ГГ-41	Янченко А.І.
Перевірив доцент	Роганін Ю.В.

 

 

Харків 2013

АНАЛІЗ КАРТОГРАФІЧНО-ПЛАНОВИХ МАТЕРІАЛІВ

Об'єкт дослідження – Фрунзенський район м.Харків.

Із картографічних матеріалів, на якому зображено об'єкт дослідження, є два аркуша топографічних карт масштабу 1: 100 000 (М-37-073 та М-37-061) та супутниковий знімок території.

Рис.1. Фрагмент топографічної карти масштабу 1:100 000 (М-37-073) із зображенням Фрунзенського району (обведено червоним кольором)

Рис.2. Фрагмент топографічної карти масштабу 1:100 000 (М-37-061) із зображенням північної частини Фрунзенського району (обведено червоним кольором)

Рис.3. Космічний знімок Фрунзенського району

Рис.3. Зображення Фрунзенського району на аркушах топографічних карт

 

Координати крайніх точок:

- на півночі: 50˚ 00ʼ 39ʼʼ пн. ш., 36˚ 24ʼ 40ʼʼ сх. д.;

- на півдні: 49˚ 56ʼ 15ʼʼ пн. ш., 36˚ 20ʼ 20ʼʼ сх. д.;

- на сході: 49˚ 59ʼ 00ʼʼ пн. ш., 30˚ 25ʼ 20ʼʼ сх. д.;

- на заході: 49˚ 57ʼ 47ʼʼ пн. ш.; 36˚ 17ʼ 50ʼʼ сх. д..

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Загальні відомості. Район було сформовано Указом Президіуму Верховної Ради Української РСР від 12 квітня 1973 року із частини територій Московського, Орджонікідзевського та Комінтернівського районів.

Створенню Фрунзенського району значною мірою посприяв інтенсивний розвиток промисловості та соціально-культурної сфери, будівництво нових житлових комплексів, будівництво таких великих об'єктів, як Поліграфічний комбінат, Інститут проблем машинобудування, нові корпуси турбінного заводу тощо.

Площа району (після розширення меж міста) становить 22,29 км². Чисельність населення – 142 тис. осіб.

Географічне положення. Фрунзенський район розміщений у південно-східній частині м.Харків. На півночі район межує з Московським районом, на північному сході – із Харківським сільським районом, на сході і південному сході – з Орджонікідзевським районом, на заході – з Комінтернівським районом.

 

Рис. 4. Розміщення Фрунзенського району

Рельєф.Харків розміщений на південь від Середньоросійської височини і являє собою сильно порізану річковими долинами, ярами і балками рівнину. Місто розміщене на п’яти долинах річок і п’яти пагорбах. Річки поділяють місто на три частини, що є майже рівними за площею, але різними за характером рельєфу. Низовинні ділянки висотою від 90 до 105 м над рівнем моря становлять 45,5 % від загальної площі міста (це переважно долини річок Харків, Лопань, Уди); середні (105 – 166 м) – 48,2 % і високі – (166-192 м) – 4,3 % (це вододіли між річками Харків та Лопань). Вододіл має форму трикутника, що розширюється та підвищується на північ.

Характерними елементами рельєфу Харкова є різні за віком і розміром балки та яри. Довжина сучасних балок не перевищує 2— З км, давніх — більше 10 км; глибина — від кількох до десятка метрів.

Геологічна будова. У тектонічному відношенні територія знаходиться в межах північно-східного борту Дніпровсько-Донецької западини й характеризується поступовим підняттям докембрійського кристалічного фундаменту, який знаходиться на глибині 2000—3000 метрів. Виходи найбільш давніх порід на території міста спостерігаються удолині р. Харків.

Підстилаючі породи Фрунзенського району м.Харків відносяться до неогенової системи кайнозойської ери. У геоморфологічному відношенні район розміщений в межах акумулятивної рівнини, а саме – Берегівсько-Березанської тераси.

Кліматичні особливості. На клімат міста значно впливає антропогенний вплив (асфальтове покриття у якості підстилаючої поверхні,характер забудови, наявність «зелених зон», орієнтація вулиць тощо) і тому він характеризується зменшенням притоку сонячної радіації, ослабленням сили вітру та зміною його напрямку, підвищенням температури повітря, збільшенням запиленості атмосфери порівняно із передмістям тощо.

Інтенсивність прямої сонячної радіації у місті, починаючи з січня, поступово зростає, досягаючи максимуму у червні-липні - 1,08 кал/кв.см*хв. Із липня по грудень спостерігається поступове її зменшення до мінімуму у грудні (0,28 кал/кв.см*хв. ).

У Харкові, за даними багаторічних спостережень, кількість годин сонячного сяйва складає 1887 год. У рік із максимумом годин у липні (290) та мінімумом – у грудні (28).

Сонячна радіація ослаблена внаслідок значного запилення атмосфери, оскільки місто окутує пелена туману, пилу і диму, що ї є наслідком ослаблення сонячної радіації на 10-17 %.

Найвища середньомісячна температура міста характерна у липні (+20,5˚ С), а найнижча – у січні (-7,1˚ С). Середньорічна температура повітря - 6,9˚С. Температура повітря у межах міста є вищою, ніж у передмісті. Але вона є також неоднаковою і у різних частинах міста – у парках вона є нижчою, ніж на вулицях.

У Харкові в середньому за рік випадає 522 мм опадів. Найбільша кількість опадів (352 мм) випадає у теплий період року, із квітня по жовтень з максимумом у липні; менше – за холодний період (170 мм) із листопада по березень. Мінімум опадів випадає у лютому.

Сніговий покрив лежить із другої половини листопада до кінця березня. Завдяки специфічним особливостям підстилаючої поверхні (асфальтове покриття) сніговий покрив у місті з’являється пізніше, а руйнується раніше.

Середня річна швидкість вітру в межах міста – 2,7 м/сек. Найбільші швидкості вітру притаманні для зимового періоду із максимумом у лютому. А мінімум швидкості вітру припадає на червень. У зимовий період найчастішу повторюваність мають східні вітри, влітку – західні і північно-західні, а весною – південно-східні.

У місті можна виділити 5 мік­рокліматичних районів: централь­ний і північно-західний (праве узбе­режжя р. Лопані) — більш теплі, з низькою відносною вологістю повітря райони. Північно-східний (житловий масив Салтівський) і південний — більш холодні, із значною швидкістю вітру райони. Південно-східний район характеризується зниженням швид­кості вітру.

Водні об'єкти.Гідрографічні об'єкти цієї території належать до басейну ріки Сіверський Донець.

Найбільшою рікою, яка протікає у межах міста, є Уди, яка впа­дає в р. Сіверський Донець. Довжина ріки складає 164 км, площа водозбору 3894 км². Ріка Уди має багато притоків, серед яких най­більшими є Лопань (довжина 96 км, площа басейну 2000 км²) із притоком Харків (74 км, 1160 км²).

У басейнах вищезазначених рік є природні і штучні водойми. Невелика кількість озер розташована у заплавах річок; ставки, як правило, — у балках; кар'єри — у заглибинах відпрацьованих піщаних кар'єрів, які заповнились джерельною водою.

У межах Фрунзенського району протікає р.Немишля, що є лівою притокою р.Лопань. У межах заплав річки розташовано кілька озер. Також на південному сході району протікає невеликий струмок.

Ґрунтовий покрив. У нагірній частині міста верхній шар ґрунту — чорноземи; підви­щені місцевості Харкова вище Харківського державного політехніч­ного університету розташовані на корінних породах — зеленувато-сірому ґлауконітовому пухкому або твердому глинистому піщанику. Інші, низинні райони, — сучасні наносні, намивні річкові утворен­ня — оголені сипучі піски; є і болотяно-перегнійні ґрунти з глинистим підґрунтом.

Рослинний світ. За даними геоботанічного районування м. Харків належить до Лівобережного лісостепу із липово-дубовими лісами. Рослинний і тваринний світ, як один з важливих компонентів міського ланд­шафту, зазнали значного антропогенного впливу. Рослинний світ Харкова представлений такими найтиповішими породами дерев, як дуб, каштан, липа, береза, верба, тополя, клен.