 |
|
Розвиток міст промислового періоду. Проблеми містобудування.
В цей час відбулися корінні зміни в будівельній техніці, в типах будівель,
змінився ряд стильових течій і зародилися передумови для створення нової архітектури.
Розвиток торгівлі, міст, фабрик, залізниць зумовлює попит на абсолютно нові споруди.
Особливо високий темп розвитку крупної капіталістичної промисловості в Росії та Європі
був у кінці XIX – поч. XX ст.
На розвитку крупних міст гостро позначилися суперечності, властиві всім містам
капіталістичних країн: стихійний їх розвиток, приватна власність на землю, неорганізоване
розміщення промисловості, житлова криза. Важливим чинником розвитку міст разом з
промисловістю був транспорт, що сполучав віддалені райони країни.
Швидкий розвиток міст при майже повній відсутності регулівного чинника призвів у
кінці XIX ст. до порушення їх цілісності. Промислові підприємства займали, як правило,
кращі території, незважаючи; на інтереси міста. Заводи і фабрики, причали часто будувалися
уздовж берега річки, що призводило до антисанітарного стану водних і повітряних басейнів
міст, а будівництво залізниць під'їзних шляхів до заводів порушувало зручності життя
населення і забруднювало місто.
З сер. XIX – поч. XX ст. посилювалася транспортна криза. Перша криза виникла після
появи залізних шляхів і друга після винаходу двигуна внутрішнього згорання. Новий
транспорт вимагав розширення вулиць і більш раціонального їх планування. Все це було
суттєвим мотивом для зміни планування міст. Нові вимоги життя примушують архітекторів
також ставати на шлях новаторських пошуків, особливо в галузі функції і конструкції,
боротися проти застарілих традицій і канонів у архітектурі.
Розвиток промисловості сприяв будівництву споруд нового типу: багатопролітних, що
освітлюються верхнім світлом за допомогою ліхтарів, з'явилися такі будівлі, як біржі, банки,
кінотеатри, цирки, комплекси виставок. З'явилися і нові типи будівель для торгівлі – пасажі з
середніми проходами, що мали освітлювання зверху, криті ринки і універсальні магазини з
великими залами в декількох поверхах. Будувалися такі нові типи будівель, як народні будинки,
що об'єднували в собі театр, аудиторію, бібліотеку-читальню, клубні кімнати і чайну.
Деякі будівлі, що мали перекриття великих прольотів, мінімальний перетин опор і
дуже великі розміри вікон, неможливо було побудувати засобами будівельної техніки
минулого століття. Серйозної вагомості в будівництві набуває залізобетон і метал. Їх
упровадження мало величезне значення в розвитку естетичної виразності архітектури.
У XIX ст. відбулися суттєві зміни в самому розвитку інженерно-будівельної науки.
Потреба в будівництві залізничних мостів вельми вплинула на пошуки нових
конструктивних рішень і будівельних матеріалів. В кінці VIII ст. у будівництві широко
застосовувався чавун. Тому металеві конструкції першої половини XIX ст. переважно
зводилися з чавуну або зі сплаву чавунних і залізних елементів. Виплавка заліза набула
великого промислового масштабу лише тоді, коли були винайдені способи виплавки сталі в
мартенівських печах (1865).
З середини XIX ст. почалося вивчення нового будівельного матеріалу – залізобетону.
Проте легкі ажурні конструкції з малою кількістю стержнів тривалий час викликали
недовіру. Коли у Франції відкрилася Всесвітня виставка 1889 р., легкість металевих
конструкцій, що перекривали величезний об'єм Палацу машин, справила на сучасників
сильне враження і вселила тривогу. Трьохшарнірні арочні ферми заввишки 45 м
перекривали проліт 115 м. Обидві металеві споруди виставки – Палац машин і Ейфелева
башта довели високий рівень досягнень як в галузі будівельної техніки, так і в сфері
вивчення будівельних матеріалів – заліза і сталі. З появою залізобетону виникли ребристі
залізобетонні конструкції, а також монолітні системи, що набули значного поширення в
каркасах цивільних і промислових споруд.
Упровадження в будівництво металу і залізобетону мало величезне значення і для
розвитку естетичної виразності архітектури. Наприклад, принцип металевих висячих,
каркасних або залізобетонних безбалочних конструкцій мусив мати відповідне тектонічне і
просторове вираження. Метал, скло і залізобетон дозволили інженеру і архітектору
знайти такі прийоми, які позбавляли нові архітектурні споруди від внутрішніх опорних
колон та стель, дозволили значно збільшити прольоти перекриття, запровадити компактне
планування будівель з верхнім освітленням приміщень і т.п.
Досягненням будівельної техніки, що знайшло своє відображення на архітектурі,
були також нові матеріали, облицювальна цегла і плитка, спеціальні види штукатурок і
різноколірна майоліка, які набули широкого розповсюдження з початку XX ст. Значно
частіше, ніж раніше, застосовували скло великого розміру у вітринах магазинів.
Швидкий розвиток будівельної техніки із пошуками стилю в архітектурі наприкінці XIX –
початку XX ст., виявив проблему взаємозв'язку будівельно-технічних і естетичних чинників
архітектури, а також освоєння нових будівельних матеріалів і конструкцій, що позначилися,
перш за все, в безпосередньому прояві будівельної техніки та в архітектурних формах