 |
|
Велика ріка мого народу
Боже як багато у світі краси! Яке небо! А Ддніпро синій..синій чистий. Брате мій Ддніпре батьку мій дорогий і пре..расний! Скіл..ки радос..ті скіл..ки гл..боких най..дорожчих почут..ів пр..несли моеєму сер..цю рід..ні твої води! Скіл..ки людс..кої краси відкрилося мені на твоеєму урочистому б..резі! Які великі подарунки приніс ти мені н..езабут..ній і безмірно глибоко любий! Скіл..ки ласки у вітрах над тобою у син..ому небі що диви..ся у твої води й вічно милує..ся тобою! Скіл..ки жит..я і зворушливої поезії у твоїх прозорих дж..релах! Ти сонце ніжне й щедре якому я поклоняюс.. і поклонятимус.. усе жит..я річко моя дорога й в..лика!
В..лика ріка народу мого!
Прийми мою любов і б..змежну подяку що родився я на твоїх б..регах що пив твою м..яку і чисту воду що воскрес я душею біля тебе і що вся душа моя сповняє..ся твоеєю красою. І очі мої і мій слух -усі почут..я заспокоєені біля тебе оповиті тобою красо моя моє с..вято щастя моє. Як багато добра подарував ти мені! Любов..ю наповнив моє сер..це надихнув мене на розумін..я великого.
(167 слів) За О. Довженком
Моя Ччернігівщина
Багата й прекрасна Ччернігівщина славна своеєю історією чарівною природою і люд..ми що зсвеличують її своеєю працею творчіст..ю.
Ця земля рідна для мене бо саме тут я народився тут бігав луками милувався казковими краеєвидами. З дитинства як і біл..шіст.. моїх ровесників пізнав селянс..ку працю з її споконвічними турботами і проблемами які не..допоможе вирішити ніхто хіба що тіл..ки власні руки й голова. Ці прості істини як і перші уроки про землю..годувал..ницю яку треба любити й шанувати про хліб насущшний почув я в..перше від свого дідуся.
Піз..ніше у шкіл..ні роки учител.. історії на простих прикладах пояснював що таке любов до своєї землі. Запам..ятайте говорив він Ввітч..зна починає..ся з берізски поса…женої своїми руками з прозорої водиці зі струмочка що протікає поруч з вашим домом... Коли я йшов служити в армію учител.. вручив мені торбинку із землею. Де б не був сказав пов…ртайся до..дому на малу батьківщину.
Глибоко в душу запали мені його слова допомагают.. нести любов до рідного краю через усе жит..я поглиблююч.. і примножуюч.. її.
(163 слова) За М. Тищенком
Згадтка
Не..легка емігран…с..ка доля занесла родину онука Ммиколи Ааркаса до Ффранції а потім до Ссполучених Шштатів Аамерики. Звідти він писав зЗгадую благословен..у Ффранцію де ми жили в справжн..ому селі серед лісу у якому водилося багато диких свиней і оленів. Але такої природи як в Уукраїні не..має ніде.
Я пр..ріс сер..цем до тієї Уукраїни коли херсонс..кі степи хвилювалися ще тирсою коли терпко пахло полином коли в простеньких але ч..пурнен..ких хатках у..вечері блимало світло каган…ця коли скрипів журавель коли лунала наша піс..ня сзкомпонована душоею народу може п..ятсот літ тому.
Я пам..ятаю поважний благовіст Ммиколаївс..кого Ссобору який котився по повені Ббугу й чувся за двадцять верст од міста у нашому маєтку. Я пам..ятаю храмові свята квітник дівчат і парубків коло церкви процесії співучі й виблиски наперс..ного хреста пан..отця.
Я пам..ятаю сліпців..кобзарів і сліпців..лірників. Я пам..ятаю вулицю на селі й себе під..парубка у вишитій соро..ці синіх шароварах чоботах з рипом і малиновому поясі барва нашого села. Я пам..ятаю розмови з простолюдом мудрим виснаженим працеою але бад..орим духом.
(162 слова) За В. Жадьком
У Карпатах
Одне що Ббогдану втішало це прогулянки лісом. Кожну віл..ну хв..лину вона намагалася проводити в лісі насолоджуюч..с.. остан..іми теплими днями. Чула себе дитиною ц..ого гірс..кого краю. Вітдчувала гл..боку спорідненіс..ть із любим сер..цю пра..лісом. Саме тут відчула вона не..бувалу повноту жит..я.
Саме звідси з висоти Ккарпатських гір зсмогла по..іншому поглянути на далекий тепер Ккиїв як не..дивно полюбити його. Звідси він бачився не новіт..нім Ввавилоном що вражав гл..биною пр..рви дно якої здавалос.. росзч..нилося в самій безод..ні між велич..ю своєю і вбогіс..тю а пр..красним з дитинства вимріяним містом..лицарем містом..воїном над яким і досі витає дух могут..нього Ссвятослава. Навіть Ззамкова Ггора яка колис.. так розсчарувала Ббогдану виховану на історичних романах постала тепер перед внутрішнім її зором у не..проминущому світлі слави Ккняжої доби. Дівчині було не..ймовірно хороше на душі від ц..ого свого відкри..тя. Коли чуєш подих справжнос..ті не..можеш лукавити. Чим довше блукала вона горами тим біл..ше, здавалося світ довкола відкривав їй свою справжніс..ть.
Богдана зупинилася на в..ршечку Ллисої скелі. Віднедавна це місце стало улюбленим.
(160 слів) За О. Рижко.
Рідна ріка
Я дивлюся на сіро..синій Ддніпро слухаю плескіт хвил... Ні..чого дорошжчого у світі не..має для мене. Я не хочу і ні..защо не..розлучуся з моєю рікою. І якщо судилося мені зсробити щос.. красиве й в..лике в жи..ті то тільки на її берегах ласкавих і чистих...
Ні..коли ще я так не…відчував жит..я і не..був так п..р..повнений любов..ю до свого народу і не…почував такого безсмежно радісного зв..язку з ним.
Як багато хочет..ся меніз сказати про любов до ріки моєї рідної ясної. Річко моя. Жит..я моє де і чому я забарився чого так пізно прийшов до твого берега теплого і чистого? На твої ясні води на урочисті зорі що дивля…ся в тебе з неба? Люблю я воду твою ласкаву живо..творяіцу. І б..реги твої чисті і всіх людей простих що трудя…ся, живуч… на твоїх б..регах.
Кланяюс.. тобі за ласку за багатс..во що дала моєму серцю за..те що дивляч..сь на тебе роблюс..я добрим людяним і щасливим що можу любити тебе все жит..я річко моя душе мого народу.
(166 слів) За О. Довженком
Спогади
З моря повівав вітерець… повітря було вологе, наносне гіркими млосними запахами лавра та м..яти що піднімали з дна пам..яті давно забуті спогади дитинства. Пам..ять сягала кудис… глибше у минулі поколін…я де подзвонювала ясна не..лукава сталь кин..жалів поцокували точені копита вороних коней і лунав звабливий трохи погордливий дівочий сміх.
Це було його повітря і гори за спиною його і в серці народжувалися тихі сплески яких він не..міг пояснити але від яких йому ставало неймовірно приємно. Зненац…ка він подумав про те що міг би жити тут повсяк..час безсбоязно блукати б..регом моря де, неначе з..лені вітри..ьники стоят.. старі ще до..історичні реліктові сосни біл..ше таких сосен не..ає ні..де в цілому світі.
Понуро таємниче шумить самшитовий також реліктовий гай у який він заходив тіл..ки два рази в юнос..ті а ще далі кострубатят..ся кущі шипшини та ожини. Поміж ними пасуться корови ополудні вони заходят.. у воду й стоят.. камін..о, проводжаюч.. в..ликими добрими очима білі пароплави на овиді. Так само вони проводжали колись смугасті вітрила грец..ких аргонавтів які пливли сюди по золоте руно.
(167 слів) За ІО. Му шкетиком
Торжество любові
Усе минає і все проходить але продовжується жит…я джерело якого любов. І як навіть най…густіший дим не в силі заступити сонця так і най..чорніше зло не в силі подолати добро що виходить з любові. Не..вмирущим є все що здібне любити.
Ні Ммаксим з цієї землі ні..куди не…піде! Ні..на схід ні..на захід ні…на південь ні…на північ! Він буде на цій землі. І ні..хто його з неї не..зіпхне. Ні не…зіпхне! Можуть зітерти його тіло на порох але не..зможе ні..хто зітерти па порох його душі не..зможе зігнати її з цієї землі. Помиляют..ся ті хто вогнем і залізом пр..йшли йому диктувати свою волю.
Не..переможним є все що роджене для творчост, для радості для цвітін..я.
Відгримлят.. грози відшаліют.. страшні урагани залізні одбахкают… блискавки зла й не..згоди... Прол..ют..ся дощі громові і змиют.. очистять.. усе. І зацвіте рясним цвітом те чому цвісти належить що народжене цвісти й буяти.
І тоді високо в небо підіймет..ся сад чарівний буйно росзквітлий.
(160 слів) За І. Багряним
Виноградник
З..лене море листя грало всіма барвами від чорно..зеленої до жовто..зеленастої а з..гори вторувала тій мелодії барв безладна гармонія мідних дзвоників отари що паслась по горах та тужлива чабанс..ка сопілка.
Замфір дуже любив свій виноградник. Оця десяти..на з..млі густо..заса..жена росзкішними кущами від..ілена від гори століт..німи волос..кими горіхами д..лікатними жерделями та сіро..листими айвами дісталась йому від бат..ка. То була дідизна.
З виноградником цим пов..язано так багато споминів. Ще дитиною бігав там з утіхою смакуюч.. солотдкий виноград зазираюч.. під кожен кущ. Усе тут знайоме усе своє. Там під горіхами сходився він у с..вято зі стрункою чорноокою Ммаріорою. Там посадив на щастя якийс.. особливий ґгатунок винограду от як розріс..я тепер розкішно! а тут хазяїном уже завів молодняк.
Замфір пр..сідає під кущем об..режно росзгортає листя то д..лікатне ясно..зелене вкрите знизу білим пушком то темне бл..скуче наче полив..яне. Там під листям цілі купи росзкішних к..тягів так і обліпили кущ так і вгинають лозу під не..помірною вагою. Радісно б..єт..ся Ззамфірове серце а очі сміют..ся до здорових грон.
(161 слово) За М. Коцюбинським
Думка про хліб
Гінзбург ляснув віжками кін.. легко виніс ґгрин..жолята за с..ло на рівну ст..пову дорогу. Дзвінко рвав копитами збитий утоптаний спр..сований з..мовими морозами сніг а довкола застигли розіслалися безсмежними заметами поля.
Морозне повітря обдувало Ггінзбургові щоки холодило очі так що аж сл..ози виступали щипало за носа. Та він не..скулився не..ховався облич..ям в овечий комір кожуха а, випроставшись на..зустріч тугому пружному вітрові дихав на повні груди.
Щасливо й радісно дивився гГінзбург на немов викутий із застиглого полум..я захід що з остан..іх сил утримував на своїй вуз..кій та довгій долоні сонце яке в..ликою ртутною кулею намагалося скотитися до..низу.
Він задоволено думав що не..зважаюч.. на посушливу осінь вологи вистачить і люди будуть із хлібом. Бо за роки дитинства а потім і юності навчився Ггригорій поважати не..легку працю хліборобів оцих усіх дяд..ків які одвічно несуть на своїх плечах увесь рід людс..кий годуючи його напуваючи та зодягаючи і яким по злій іронії долі з..роду..віку не..вистачало місця за велелюдним столом тулилися не..сміливо десь аж у кінці.
(161 слово) А. Дімаров
Жито
У мого діда не..було свого з..мельного маєтку але він мав уроджену пристрасть до з..млі й до коней. З яким замилуван..ям він стежив за буйними рунами за розкішною пашнею. Піз..ніше коли з..їхавшис.. з усіх кутків Уукраїни ми зб..ралися вдома всі разом дід цілуюч.. нас зі сл..озами в очах не..змін..о ставив нам одне й те саме питан..я Аа чи добре жито росте
Кожного вечора ми запрягали коня й виї…жали поглянути на пашню в полі. Дідова душа раділа. Море з..леного збіж..я хвилювалося аж до обрію. Дід зупиняв коника на роздоріж..і. Нарвавш.. пучок свіжої трави він давав її Ббуренькому погладжуючи його лискучу золотисту гриву.
Вел..ми вдоволений дід звертався до зустрічних селян Нну як там Ппилипе чи гарна в тебе гречка? А до іншого щЩось Лларивоне рідкувате ц..ого року!
Дідова чумац..ка натура була не..розлучна із з..млею з нами з природою.
Земля! Вона краща за золото вона дає нам і радість і щастя і силу. Це споконвічний і мудрий керівник нашого життя.
(159 слів) За О. Грищенком
Вишня
Вишня росла під вікном відколи я пам..ятаю себе і була мені вічна як світ. Хочу тепер пригадати коли перший раз побачив її і думаю це те ж саме що пробувати знайти в пам..яті с..вяту мит.. коли тобі вперше всміхнулася мама.
Вишня завше була коло хати й виросла в моїй душі як образ рідного дому. Тому нам ні..коли навітдь не..спадало на думку сзпитати мами звідки взялася під вікном ця вишня й чому зрослася двома стовбурами що обнялися гнучким станом. Ми любили її за це дивне плетиево бо так легше було видряпатися аж на самий вершечок де вишні ч..рвоніли най..швидше.
Та і як було не..любити нашу вишню! Вона стояла за вікном як людина у травні простягала через відчинені вікна квітучі віти..руки в білих сорочках у липні подавала нам у цих руках ч..рвоні вишні і їх можна було нарвати просто з хати ставши на підвікон…я у грози й у зимову пору стукала в шибки шукаюч.. захистку у сонячні дні дарувала затінок а в місячні ночі росзповідала дивну казку...
(167 слів) За Я. Гояном
Жнива
Матвій іде відпочивати. Як звичайно спить він у клуні. Між своїми снопами між своїм знаряд..ям. Запах з..рна віл..но вливаєт..ся в його широкі втомлені груди. Так само як і колис, кладе на груди знак хр..ста так само просить ангела..хоронителя зайняти коло н..ого місце і бути йому охороною в часі ночі. Душа його спокійна.
Волод..ко працює в полі. Разом з бат..ком він вимахує тяжкими бат..ківс..кими граблями. Ані його руки ані його плечі не..набрали ще не..обхідної сили та пружності але він не..бажає виявити втоми чи безсил..я. Розсмашно й рівно помах за помахом згортає він в..ликі стебла вівса. Довгий рівний покіс лишаєт..ся за ним рівно…біжно до двох довгих слідів витоптаних його ногами. Батько спереду син за ним.
Від покосів пружно відбризкуються коники…стрибунці. Зграя куріпок довго чаїлася щоби п..р..сидіти не..безпеку. Але бажан..я марні. Ритмічно й не..ухильно наближаєт..ся небезпека. Фр..р..р..р! Усі як одна зривают..ся і л..тят.. туди десь у Ммозолянку. Ні..хто на них не..зважає. Косарі рівно виводять.. свої покоси від межі до межі.
(160 слів) За У. Самчуком
Д..монстрація
Одразу за діт..ми дорослі н..сли в..ликий дбайливо закві..чаний рушниками й гірляндами барвінку портрет Шшевченка. Несли його селянс..кі жінки вбрані в традиційний уУкраїнс..кий одяг оздоблені золотом очіпки малинові керсети з..лені та че..воні сап..ян..ці.
Ішли урочисто й поважно. На лицях побожніст.. і сувора святочніст... Мовби йшли вони на далеку прощу з чудо..творною іконою. У їхн..ому вбран..і що майоріло всіма кол..орами в..селки не..було про..те ні..чого штучного навпаки відчувалас.. якас.. своя з..діда..прадіда вишукана стил…ніст.. і не..розфарбована природніст...
Це воскресла зненац..ка не..знати як і для чого давня старовина і з дна кованих бабусиних скрин.. витягла мов посаг молодої ті керсетки сорочки спідниці. Воскресла старовина й пішла на подив вулицями. І своїм убран..ям і облич..ями ж..нки виділялися з уУкраїн..с..кої колони й усієї числе..ної д..монстрації. Але було в їхн..ому не..вичайному чудернац..кому поході щось таке що надавало українс..кій колоні вражен..я якогос.. глибокого потужного рушен..я. Ні таки не..вмерла ця міфічна нація!.
Не..вигадка, не..фантазія а насправді -живі щ..рі пр..красні своєрідні люди.
(157 слів) За Б.Антоненком-Давидовичем