 |
|
Материнс..кий пахучий хліб
Там на півдні Уукраїни де Оолександр народився і виріс уже через місяць повіє теплом.
Зримо постали перед ним рідні Оолешки що пр..тулилися поблизу річки Кконки притоки Ддніпра. Колись тут була останн..я Ззапорозька Ссіч у якій козакував і його прадід.
Оолешки далекі Оолешки... Там пройшли його дитинство і юність. Батько нащадок козац..кого роду працював у міс..кій управі скрипів пером висиджуючи дні й ночі над казен..ими паперами. А мати що походила з бідної селянс..кої родини господарювала в домі, бо в..лика сімеєчка була. Аж чотири сини.
Мати обшивала їх і лікувала коли діти простуджувались наганявшись на однім дерев..янім ковзані напувала міцним окропом завареним на бузині калині й липовім цвіту... А ще п..кла хліб у печі звичайні паляниці на капустяному листі. Такого хліба йому ніде й ніколи н..доводилося їсти...
Він аж зараз відчував його пахучість свіжий дух печі і від того ще душжче наморочилась голова.
Давався взнаки голод.
І треба ж було йому згадати отой материнс..кий пахучий хліб! Краще не..думати про це...
(160 слів) За І. Цюпою
Святе слово
Слово ..мама.. росте разом з нами тихо як тихо ростуть дерева сходит.. сонце росзцвітає квітка як тихо світить в..селка і гладит.. дитину по голівці рідна рука. Воно приходить на уста промінцем маминої усмішки ласкавістю очей листочком вишні і світлинкою сонця пелюсткою квітки і радіс..тю в..селки і лагідніс..тю руки і вечірн..ою молитвою. І з букви..краплинки та звуку..сльозинки народит..ся на світ с..вяте слово ..мамо.. мовлене устами янголятка і осяє хатину як дар Ббожий.
Тіл..ки не дано нам запам..ятати цю мить як не..згадати того дня як над нашою колискою вперше нахилилася мати. Бо мама завжди з нами вона живе в нас і наших дітях та внуках у всьому нашому роді і б..реже нас та благословляє на добро.
А в най..тяжчу годину стогоном вирвет..ся з грудей тільки одне слово як остан..я надія на порятунок….мМамо!... То подає голос наша душа то мати захищає свою дитину і перше слово немовляти являєт..ся із..за завіси літ ангелом..хранителем в образі матері слово з любові Ттараса ..Сслово мамо. Великеє най..кращеє слово.
(162 слова) Я.Тоян
Мати
Я сидів за хатою на траві з напів..заплющеними очима прислухався до жайворонкового співу який долинав із пол…ового піднебес…я.
Зненац…ка відчув як леген..ка тін.. упала на мене. Материне облич..я на відстані витягнутої руки здавалося якимось не..правдоподібним. Таке облич..я намалював би старовин..ий художник на дубовій дошці зображаючи Ббогоматір.
Материна голова затуляла сонце і його промін…я іскрячись у розмаяних чорних косах творило навколо голови м..рехтливий німб. Мати стояла в тому золотому німбі який одухотворив її облич..я і я вражений цією явиною стежив як сніп промін..я падаючи на голову і розсіюючись тремтить.
Мати ступила в..бік і кругла жовто..гаряча таріл.. сонця засріблилась у густій блакиті а довкола материної голови вже не..іскрився німб.
Усміхнувшись я попросив щоб мати знову стала там де тільки..но стояла і навіть долонею показав на те місце поблизу куща напів..розквітлої темно..червоної півонії.
..Хіба не..однаково де стояти?.. спитала мати. І все..таки прочитавши німе благан..я в моїх очах слухняно ступила по..між кущів не..розквітлої півонії.
І від цього всього..на..всього одного кроку моєї матері все набрало якоїсь святковості не..звичності таємничості...
(166 слів) За Є. Гуцалом
Лист до матусі
Матусю здрастуйте! Низен..кий до..земний Ввам уклін!
Зніміть з голови чорну хустку витріть сльози..печаль і сядююте край..столу не..зажурені а трошки усміхнені як Вви це вмієте зроду..звіку коли приносив поштар бат..кового листа.
Я лічу дні до визволен..я Уукраїни. І хоч ми підемо вперед далеко від дДніпровс..ких плавнів від вВашого матусю вікон..ця Вви простежте Ввашими мудрими оч..ма за солдатами які переходитимуть Ддніпро на правий берег. А якщо Вви пр..б..регли од чужинців мого човна і він не..розсохся то підійдіть до когось з генералів і попрохайте щоб послав на ньому розвідників. Так і скажіть ..сСин мій ходив цим човном до самого Ччорного моря усі острови обійшов і щасливо в..ртався..
Не..видивляйтеся не..пізнавайте мене з..поміж них матусю зараз нас не..легко упізнати усі ми схожі суворі засмаглі утомлені але вже не..смутні.
Ми йдемо на захід мамо і нехай нам світит..ся Вваша усмішка.
Л..тітимуть літаки то я мамо.
Гр..мотітимуть танки то я мамо.
Загуркотить артилерія теж я.
А проходитимуть піхотин..ці усе це ми...
(160 слів) За В. Логвиненком