 |
|
Ч..каю тата з війни
Як верталися чужі тати додому то село білим зацвіло. Вишняк заряхтів розмаєм аж очам боляче од білизни. У білій купелі хатки напів..розвалені височіють наче на д..ревах старі гнізда пташині. Позаблукували по садках сумні хатки і на л..лек пр..мерзлих восени дуже схожі.
Вітер шурхає по гілляч..ю бджільно струшує. А мати рушники..вишиванки напинає на стіни. І долівка гарно змащена глиною.
Але то ще не все. Мати помила стілець і він тепер виграє наче жовтава хлібина. А ще мені голівку в зіл..ячку скупала аби волос..я м..якен..ким було та пахло приємно. Сорочка й штанці латані..перелатані а випрасувала їх мама і наче знову нові. У руках у мене бурячок мален..кий. Сусідс..ка дітлашня така що одразу б і з..їла. А я то не їм. Я татові покажу.
Як іде хто до села то біжимо до хат казати мамам що тати наші йдуть. А мами повибігають на дорогу хустки на головах поправляють... А той що йшов зовсім і не до нашого села звернув зовсім не наш тато був.
(161 слово) За Я. Ступаком
Вечірнє місто
Осін..ій день брався до вечора. Сонце червоно граючи сідало захід палав наче пожежоею. У тому вечірн..ому світлі красувалося місто високі білі будинки злегка ч..рвоніли білими стінами мов пофарбованими ч..рвоною фарбою залізна покрівля палала з..леним вогнем шибпки у вікнах грали відкидаючи через вулиці снопи червоного вогню церкви сяючи своїми банями та золотими хрестами здається,ще вижчще здіймали їх угору заглядали в темно..синю блакить неба що безмірно широким колом росзпросторилося над з..млею.
Зате тінь довшала темнішала високе д..рево наче збігалося до..купи щоб не..розгубитися за ніч довга тінь від нього надала через усю вулицю і під нею було якось моторошно. Прохожі мерщій минали ті темні місцини пробиралися на світ де стояв якийсь глухий гомін... Аж ось зразу десь бухнуло щось охнуло! Усі кинулися... Не..забаром понад містом понеслися голосні хвилі полкової музики.
- Музика! Мерщій у садок! - загукали заметушилися люди по вулицях.
- Ми ще чаю не..пили. Підемо до..дому чаю пити щ..бетали в..село панянки до молодих паничів що мов журавлі обступили грятдку квіток.
(160 слів) За Панасом Мирним
Чарівна дорога
Дорога йшла чарівною місцевіст..ю подекуди здіймаючись на шпилі подекуди збігаючи на широкі луки. Купами росзкидалося височен..е д..рево по луках. Скрізь по долині яро..зелена росою вмита буйна трава пахтить пахощами поблискує барвистими квітами а між нею лисніють ш..рокі плеса річки і часом мов хто сипнув з..леним листом і золотими та сріблястими квітками..лілеями.
З долини здіймают..ся мріють і леліють у ясному сяйві в..сняного сонця л..ген..кі ледве поміт..ні прозірчасті павутин..я туману. За річкою здалеку,мов стиглі жита половіють кучугури..піски за ними хвилюється широкий степ і здіймаючись губит..ся ген..ген у сивій дал..чині. А на самому обрії бов..аніють могили хутори села...
По сей бік річки мов те війс..ко в..летнів розріс..я по уз гір..ю ліс широкочолих дубів простягся ген по горі і синіє в дал..чині наче темна хмара. Прозоре повітря має грають у ньому ясні промені звідусіль линуть гомін пта..тва гудін..я бджоли миготять кольористі м..телики...
Зачарованій людині мов не..чуть сеї тихої безупин..ої м..лодії мов бр..нить вона просто в серці мимо розумін..я і напоює його осяйними радощами та в..личним спокоєм природи...
(165 слів) За В. Леонтовичем
На воді
У саму спеку опівдні я сідаю в човен. Шорсткий холодний комиш стоїть як стіна з обох боків. Між ними витка б..різка витріщає на мене в..ликі білі баньки. На воді ряска немов руда кора по ній стрибають швидкі довго..ногі павуки п..ребираючись через дрібні уламки листу та комишу. Човен ледве..ледве пролазить.
Я розумію чистьоху..німфу що підстелила перше широке блискуче листя як килимок а тоді вже поклала своє біле воскове тіло. Фіолетовий паслін звісив над нею свої ягітдки. Татарс..ке зіл..я витикає поруч із води ясно..зелені гострі мечі. Я спиняюся й дивлюся. Я бачу як дихає комиш як дихає вода й ледве здіймає неначе груди руду кору ряски. Я бачу як ту кору пробивають з..лені голови жаб росзкривають широкі рожеві роти.
Пурхне зрідка оч..ретянка понад водою сяде на тонку комишину й гойдаєт..ся. Бесзхвоста коротко..тіла лиска прол..тіла над ставом а он поважно пливе в небі чорно..гуз. І знов те саме тихе дихан..я води й оч..рету. Вода смієт..ся й невин..о відбиває в собі бездон..е блакитне небо з білими пухкими хмарками.
(164 слова) За М. Коцюбинським
Зелена долина
Ось ви виїхали на не..високу гору. Синім змієм плазує шлях з гори в долину поміж з..леною травою безкрайого степу. Ясне сонце геть підбилося вгору розсіває своє золоте маар..во по з..леній долині. Ні пером не..списати ні словом не..сказати тієї не..сподіваної краси якою до вас усміхнулася долина!
З..лена трава горить..палаєе огнем на її листочках грає й сяє мов само..цвітне камін..я чиста роса то стрел..не у вічі тонен..кою голочкою жовтого цвіту то зач..рвоніє круглою горошиною то засиніє самоцвітом то досипле з..леними іскорками... І то ж по праву руч і по ліву руч. Куди ви не..повернетесь усе горить..палає уся долина пишаєт..ся мов зверху в..селками вкрита!
Ви дивитесь і дивуєтесь вам здаєт..ся що ви йдете не по битій дорозі з..леного степу а якимсь невідомим краєм краси й чару вільного пахучого повітря. Вам лехгко дихаєт..ся лехгко живет..ся. Усе що вас колись давило та смуток будило зникло. Із самого глибу серця виринають думки непримітні гадки легко..крилі самі мчат..ся й вас мчать за собою... Куди? Не..питайте! Не..шукайте.
(165 слів) За Панасом Мирним
Повінь
Вода стояла на луках скільки бачило око від одиноких сосен на піщаній горі й аж до млина що завмер на не..кошеному ще острові здіймаючи над рівно..воддям чорний широко..рамен..ий хрест. У повені походжали л..леки так повільно ніби плавали вода сягала їм попід груди і в ній було видно їхні червоні ноги та м..яке шовкове грайво молодих отав.
Потім л..лекам стало гл..боко і вони зл..тіли. А копички сіна що стояли досі не..рухомо спливли й поволі об..ртаючись як у тихій завороті рушили назустріч одна одній штовхаючись пухкими боками і розминаючись мов живі...
На церкві вдарили у дзвони.
На косогір..я висипали люди з усіх кутків села. Вони стояли мовчки пр..тиснувши до грудей немовлят а в кого їх не..було руки.
Чоловіки похнюпивши голови мовчки пішли у воду. Спершу брели по литки затим по коліна а не..забаром вода стала їм ледь не по груди.
Чоловіки об..ремками складали сіно в човни й перекинувши ланцюги..прив..язі через пл..че волоком уже попід руки у воді тягли ті човни до б..рега.
(162 слова) За Г. Тютюнником
Полонина
Теплим в..сняним ранком Ііван пішов у полонину.
Тут була тиша в..ликий спокій природи строгість і сум. За плечима в Іівана росли вже гори й голубіли вдал..ні. Орел здіймався з кам..яних шпиць благословляючи їх ш..роким розмахом крил чулося холодне полонинс..ке дихан..я. Замість лісів тепер слався чорний килим повзучих см..рек у якому плуталися ноги і мохи одягали камінь з..леним шовком. Далекі гори одкривали свої верхи вигинали хр..бти уставали як хвилі в синьому морі.
Полонина! Він уже стояв на ній на цій високій луці укритій густою травою. Блакитне море збурених гір облягло Іівана широким колом і здавалось що безконечні сині вали йдуть на нього готові впасти йому до ніг.
Вітер гострий як наточена сокира бив йому в груди його дихан..я зливалося з дихан..ям гір і гордість обняла іІванову душу. Він хотів крикнути на всі л..гені щоб луна покотилася з..гори..на..гору аж до край..неба щоб захитати море верхів але раптом почув що голос пропав би в цих просторах як комари..ний писк...
(159 слів) За М. Коцюбинським
Тайга
Височен..а чотири..ярусна тайга буйна й не..пролазна стояла навколо зачарована. Не..шелесне лист не..ворухнеться гілка. Сорока..метрові кедри випередивши всіх у змаган..і до сонця вигналися рудими голими стовбурами з долішн..ого хаосу аж під небо і заступили його кронами. Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари.
За кедрами пнулися в..летенс..кі осики та інші листаті гіганти що творили другий ярус. Потім височен..а ліщина колючого горіха ялини де..не..де берізки берестина ч..ремха перевиті ліанами дикого винограду та в..нків ішли в..гору третім ярусом.
А внизу у четвертому ярусі суцільний хаос. Місцями густа мов щ..тка звичайна ліщина височен..і трави й бур..яни. Повалені в..здовж і в..поперек д..рева мов в..летні на полі бою. Одні з наскрізними дірами..дуплами як жерла не..бувалих гармат. Другі вивернуті із системою корін..я. Вони були схожі на стіни або ж на в..летенські пригорщі зі стиснутими межи пал..цями камін.ям і з..млею.
По землі слався мох. У..низу було пів..темно і вохгко. Лише де..не..де проривались яскраві сонячні пасма стояли як мечі уткнуті лезами в з..млю.
(160 слів) За І. Багряним
Татарське село
Алі нишком позирав на не..знайоме село. Сонце стояло вже над горами. По голому сірому виступу скелі ліпилися татарські халубпки складені з дикого камін..я з пласкими з..мляними покрівлями одна на одній як хатки з карт. Без тинів без воріт без вулиць. Криві стежшки вилися по каменистій спадині щезали десь на покрівлях і з..являлись десь нишжче від мурованих сходів. Чорно й голо. Тільки на одній покрівлі росла якимсь чудом тонка шовковиця. А знизу здавалося що вона росзстеляла темну корону на блакиті неба.
Зате за селом у далекій перспективі відкривався чарівний світ. У гл..боких долинах з..лених від винограду й повних сизої імли тіснилися кам..яні громади рожеві від вечірнього сонця або синіючі густим бором. Круглі лисогори мов велетенс..кі шатра кидали від себе чорну тінь а далекі шпилі сизо..блакитні здавалися зубцями застиглих хмар. Сонце часом спускало з..за тих хмар в імлу на дно долини скісні пасма золотих ниток і вони п..регинали рожеві скелі сині ліси чорні важкі шатра та засвічували вогні на гострих шпилях.
(159 слів) За М. Коцюбинським
Хутір
Мов якийсь острівець серед ш..рокої з..леної долини виступав хутір довгий білий будинок оточений надвірними будовами й огорожею. Серце мені тьохкало з радощів коли здалеку я пізнавав таку знайому картину ряд струнких тополь і високий журавель біля колодязя. Надзвичайно приємно було нам спускати дерев..яне цебро в гл..бочезний колодязь де ген..ген унизу немовби в мален…кому люстерку відбивалися наші облич..я.
Чи можу я забути ту простору кухню таку білен..ку й чисту наповнену важким гарячим духом від печі й запахом свіжо..спеченого хліба сушених груш різного зіл…я й квітів позатиканих за ікони?
Якийсь невимовний чар віяв від цього рідного хутора цих ланів стиглого збіж…я такого високого що доросла людина могла перейти ним зовсім не..поміченою. Воно коливалося за вітром немов ті хвилі на Ддніпрі без кінця..краю.
Ми вибирали кілька най..більших стеблин жита з важким колосом що був іноді завдовжки до двадцяти сантиметрів. Дядько Ддмитро з гордістю рівняв зірване стебло до свого старшого сина воно п..ревищувало його на дві добрі долоні. І налічували в кожному колосі сімдесят..вісімдесят зерен.
(162 слова) За О. Грищенком
Поле
Ось ви вже й за с..лом у царині. Сумні млини облягли широкий майдан мов сторожі. То вони виставилися на краю с..ла сторожити здобич поглядають з..гори на безкраї поля й тихо регочуть рости буяй з..лена рослино на нашу користь! Вигрівай і вирощуй ясне сонце добре з..рно! Не..мине воно нашого рота перемелемо ми його своїми кам..яними зубами! Як та з..мля з..мою вкриєт..ся білим снігом переведемо ми все те на біле борошно. Нащо нам твоя теперішня краса та пишне вбран..я?
Ось ви минули царину минули й млини вихопилися знову на безкраї поля на безмірну просторінь степу. Бурою гадюкою в..єт..ся по степу шлях битий він німий і мовчазний росзпросторився по землі.
Дрімає сонце блискучим покотилом котит..ся до спокою його здається так манить та невідома дал..чінь за горою що вся загорілася аж палає рожевим полум..ям. Від неї і той край степу ч..рвоніє що пр..сусідився до неї. У повітрі тихо туман чи кіптява зависли в ньому здіймают..ся над степом димчастим пологом. Високе небо починає синіти дихає на з..млю прохолодою.
(164 слова) За Панасом Мирним
Климкова дорога
Климко йшов уже восьму добу.
Першого дня йому йшлося лехгко навіть весело. Пухка пилюга на дорозі гріла босі ноги у к..шенях дяд..кової тужурки л..жало шість великих сухарів і чимала торба на сіль.
А тут іще степу сонця кругом повнісінько. Вітерець лоскоче ковил..траву колошкає полини щоб вони дужче пахли. І ніде ані лялечки. Тільки ящірки шастають поміж травою і теплим камін..ям на голих пагорбках.
Сухарів дав Кклимкові в дорогу дід Ббочонок станційний аптекар і дядьків Ккирилів товариш. Дід Ббочонок так звала аптекаря вся дітвора у висілку й на станції цілими днями навіть у неділю просиджував у висілковій аптеці коло базару і це було видно через вікно розважував на манюніх вагах якісь ліки або стояв за прилавком упершись у нього великим животом.
Він знав усіх і його теж знали всі. Сивий вусатий і кругло..товстий як справжній бочонок аптекар любив походжати ранками по базару в широких смугастих штанцях у довгій ледь не до колін синій косоворотці підперезаній крученим шовковим поясом з білими китицями.
(160 слів) За Гр. Тютюнником
Мальви
Палахкотять біля вікон живо..творним вогнем розвихрені мальви шугають ч..рвоними язиками багат..я під самісін..ку стріху того й гляди від їхнього полум..я загорит..ся хата... Ні..хто не..знає коли й хто посадив їх на сонячному причілку. Мати кажуть що ті рожі посадила колись давним..давно ще бабуся у свої дівочі літа...
До пишного розмаїт..я мальв усі давно звикли і стали вони невід..ємною частиною родини. Щороку ран..ьою весною з..під з..млі з..являлося зелене пагін..я за кілька ночей воно виростало вище присзьби привітно заглядало у вікна. На високих стеблах в..язалися десятки бутонів які в кінці в..сни зацвітали ч..рвоними світло..рожевими й темно..пурпуровими квітами.
Здавалося то й не..квіти а якийсь чарівник розвішав на пружних високих пагін..ях малинові оранжеві сріблясті дзвоники. В..чорами тихими коли спадала літня спека мальви стояли урочисті серед золотого надвечір..я тихо граючи чарівну піс..ню на своїх чутливих трубках.
І тоді стара хата ставала незвичайною бо стояла вся в пр..красному живому вінку у центрі п..люсткового багат..я. І ніякі казкові кришталеві палаци не..могли зрівнятися з чарівним видовищем простої селянскої оселі серед буйноти барвистих мальв.
(167 слів) За І. Цюпою
Життя квітів
Життя квітів починаєт..ся з пролісків. Пролісок квітка ніжна але смілива й нетерпляча. Ще не..зійде сніг а вже крізь в..сняну ніздрювату сніго..льодову скоринку прогріваючи собі тіснен..ку й скромну проталинку пнет..ся цупкий паросток схожий на цибульку.
Сьогодні це біло..зеленаво..жовтуватий хвостик завтра це біло..зелена гостриця післязавтра це вже довгий з..лений листок з тонен..кою стрілкою вс..редині. Ще за день брун..ка на кінці стрілочки розквітає враз твердою білою пашицею і квітів визорює так густо що з..мля знову стає біла й зимна від рясного холодного цвіту.
І негайно ж заквітовує ряст. Це вже в..сна. Квіти рясту фіалкові теплі й сонячні. Вони вже пахнуть.
Потім з..являєт..ся жовтий козелець. Це вже повна в..сна. Квітка гаряча як сонце. Вона м..яка й ніжна. Дух від неї йде не..сильний але це вже аромат. І росте козелець вже не з чорної землі. Довкола не..тільки торішнє пріле листя а й з..лена трава якої три дні тому ще зовсім не..було. Над козел..цем уже схиляєт..ся молода парость.
І тоді рясно вибухає фіалковий цвіт.
(162 слова) За Ю. Смоличем
Троянда
Троянда цариця квітів! Ні..кого не..дивує таке означен..я бо вона й справді пр…красна. Серед багатьох народів світу побутує безліч л..генд і оповідей про цю квітку. Антична міфологія пов..язує появу троянди з народжен..ям богині мудрості Аафіни.
У Ггреції продавати троянди й плести з них вінки в..ажалося за почесні занят..я. Запрошені на обід гості вдягали на себе трояндові вінки. Трояндами встеляли дорогу переможним воїнам.
У Єєгипті за часу володарюван..я Кклеопатри троянди вирощувалися в надзвичайно великій кількості. Між довгими рядами пальм яскравим полум..ям палахкотіли клумби з ч..рвоними малиновими вогнисто..оранжевими квітками троянд.
Римляни пр..свячували троянду богині кохан..я Ввенері. Якось вона мовить легенда гуляла в олімпському саду. Замислившись богиня зупинилася біля єдиної в Еедемі троянди і кінчиком свого пальця необачно торкнула одну з гілочок. На пальці червоніла крапелька крові. Не встигла богиня роздивитися її як крапелька скотилася до..долу і упавши на землю перетворилася на запашну ч..рвону троянду.
Батьківщиною ж троянд є Ссхід. У казково розкішних садах повсюдно пахтіли троянди. Уздовж доріжок вузен..кими ариками струмувала трояндова вода.
(161 слово) За С. Приходьком
Невісточка
Я не знаю чи там угорі наді мною є жит..я але я добре бачу що вся краса тут на землі роздумував Ттимко спершись на кісся і з хвилюючим почуттям милуючись свіжіст..ю з..леного роздол..я що плескотіло біля його ніг. Потім знову став косити докоряючи собі за те що милуєт..ся і все ж таки нищить цю красу.
Але одного разу на повному розгоні він зупинив косу й кинувши її на землю пр..сів навпочіпки. Обережно розгорнув пальцями густий кущик трави у зеленому затишному храмі уся переплетена золотими нитками сонця на високому гінкому стебел..ці росла лугова цариця ромашка. Це мабуть була най..прекрасніша у світі квіточка рівна висока із сумно нахиленою набік яскраво..жовтою у білих ніжних прозорих п..люсточках голівкою ще й зверху прикроплена дрібною як вістря стальної голки росичкою. Тимко знав що по..народному цю квіточку називають …невісточкою.. і те що вона така пр..красна і те що її так звати зачарувало його. Він присівши дивився на неї не..зводячи очей усміхаючись як до гарненького маляти і шепотів Нневісточка невісточка.
(163 слова) За Г. Тютюнником
Осокори
Чи знаєте ви як шелестять у..літку осокори? Зупиніться прислухайтесь. Стоять вони мов підняті догори кобзи підставлені вітрові..музиканту. Він пробіжить по їхніх чутливих струнах і озвет..ся тоді з..леним шумом пружне пагін..я затріпочуть ніжним перебором листочки забринить на вітрі співуче гіл..я. У здруженому злагодженому оркестрі грає осокір до осокора.
А вітер налітає все сильніше й сильніше. Пробіжить по з..лених кобзах рвоне акордами струни..гіл..я і вже гуде верховіт..ям розвихрена душа осокора...
Та ось вітер поступово стишився пр..пав до чутливого д..рева ніби заплутався в листатих кронах. І вже тиха..тиха пісня снуєт..ся з висоти де обнялися голубе небо й з..лені голови співучих осокорів. А далі й зовсім усе стихне. Стоять задумливі д...рева ніби зачаровані і здаєт..ся самі пр..слухают..ся до пісні..шуму яку тільки..но розливали на з..леній леваді.
Я люблю осокорів шум. Люблю як гнут..ся вони на вітрах і пружно випрямляють свої широкі з..лені пл..чі. Навіть у най..тихішу погоду вони шумлять від най..меншого повіву вітру. Ніби просять налети пробіжи по наших чутливих струнах листочках заграй хвалу зеленому літу.
(160 слів) За І.Цюпою
Барвінок
На кожному крилі городу росли кущі барвінку. Здавалося що він і зимою зеленіє бо коли танули сніги то на світ пробивалось його цупке з..лене листя не..змучене холодом не..скалічене морозом. А коли повітря ставало по..материнськи м..яким і лагідним то барвінок зацвітав так наче небо бр..знуло на з..млю живою блакит..ю зацвітав так немов дитячі очі з..млі дивилися довірливо.
Баба гнівалась коли зр..вали барвінковий цвіт. Вона ні..коли не..могла пр..миритися з тим що квітку зсривають. Хоч би яка квітка була чи чорнобривці чи ружі чи звичайнісін..кі калачики чи настурції чи лісові дзвоники чи ромен. Тим більше її гнівало коли хтось не..обережно зсривав цибулю зі стрілкою яка могла б дати насін..я коли хтось виривав усю стеблину кропу замість нащипати листя. Тоді баба чорнішала погляд ставав лихий.
Навіть на Сспаса коли здаєт..ся з квітами просинаєш..ся з квітами сідаєш за стіл з квітами їси яблука та груші з квітами свіжо..вип..чений хліб умочаєш у мед навіть на Сспаса баба не..могла відцуратись од святого ставлен..я до цвіту.
(162 слова) За Є. Гуцалом
Цвіте полин
Чи знаєте ви як цвітуть полини? Чи бачили як в..сною на старих облогах..перелогах квітують гіркі сиві трави? Чи знаєте ви як після нагрітого сонцем дня встає над полинами сивий дим і млосний чад пливе над ст..пом? І здаєт..ся тоді до вас говорять віки.
Сивий дух полинів мов той хміль настоян..ий на солоді п..янить і хвилює проникає щемом у груди. І той хто вдихає його стає ніби душжчим від полиневого сну й цвітін..я.
О полини сиві полини! Хто посіяв вас на з..млі нашій? Чи вас посіяли по степах неораних прадавні скіфи? А може ви посіялися по всій землі нашій у давні роки козач..ини?
Щов..сни проростають з кореня буйним зелом полини цвітуть золотисто..сивою гіркотою серед літа й осипаються пізньої ос..ні дрібнен..ким темним насін..ям яке розносить по степу вітер.
Яка дивовижна стійкість яка живучість! Чи не так і народ наш Уукраїн..с..кий сто раз толочен..ий топтан..ий ворожими кін..ми січе..ний і руба..ний чужими м..чами стріля..ний з автоматів і танків вистояв у тих битвах і живе.
(160 слів) За І. Цюпою
Луг
Сонце вже зійшло але його ще не..було видно із..за темного лугу. Небо освітилося ясно й погожо луг теж посвітлішав і пр..хорошився.
Уже горіли мохнатими й червоними як жар шапками будяки дихаючи солодким медв..яним душком. Цілими озерами поміж трав біліли соромливі невісточки в жовтих шапочках і білих віночках з пелюсточок навколо голівок виплітався та Зспалахував іскрою пПетрів Ббатіг. Росзпарена нічною задухою гостро й нудливо пахла болиголова яка то тут то там здіймалася вижчще всіх на своєму товстому й порожн..ому стовбурі увін..чаному тонен..кими схожими на віт..я кропу гіл..ячками.
Іноді посеред луки розкішно кущився верболіз схожий здаля на копицю сіна. Над ним уже кружляли чайки вишукували вранішню поживу на сніданок.
Близ..кість ріки відчувалась особливо виразно не тільки по тому свіжому холодному повітрі яким віяло з очеретів а й по щедрій росі на травах яка бр..зкала людям на руки й на ноги світлими льодяними краплями таємничості звуків властивих для кожного приріч..я тихим булькан..ям коротким раптовим плюскотом якимось шарудін..ям схожим на чиїсь хитрі кроки.
(160 слів) За Г. Тютюнником
Прекрасний степ
Степ ставав дедалі пр..краснішим. Увесь південь увесь простір до самого Ччорного мМоря був з..леною не..займаною пустелею. Ніколи плуг не проходив по незмірних хвилях диких рослин. Самі тільки коні ховаючись у них як у лісі толочили їх. Нічого в природі не..могло бути кращого за них. Уся поверхня землі була така гарна немов зелено..золотий океан по якому бризнули мільйони квітів.
Крізь тонкі стебла трави прозирали голубі сині й фіолетові волошки жовтий дрок вискакував догори своєю пірамідальною верхівкою біла кашка зонтико..подібними шапками рябіла на поверхні занесений бозна..звідки колос пшениці налився в гущині. Біля тонкого їхнього корін..я шмигали куріпки витягнувши свої шиї. Повітря було сповнене тисячами всіляких пташиних свистів.
У небі нерухомо стояли яструби розспластавши свої крила й непорушно втупивши очі свої в траву. Крик табуна диких гусей що сунув стороною відгукувався в якомусь далекому озері. З трави здіймалася розміреними помахами чайка й розкішно купалася в синіх хвилях повітря. Он вона бл..снула проти сонця й щезла у високості.
Який же ти гарний степе!
(160 слів) За М. Гоголем
Дощ у степу
Усе почалося просто із..за обрію тихо виткнувся ріж..чок ледве помітної синьої хмари. Залитий сонцем степ пр..нишк затаїв подих мовби ч..каючи що з цього вийде. А ріж..чок тим часом вигонився вгору росзпростався вшир поступово перетворюючись у хмару у темно..синій гірс..кий хребет що незабаром уже закрив собою в..личезний сектор неба.
І ось раптом хребет розломився вогняна тріщина прокотилась упоперек нього. Усе пр..йшло в рух. Поки у великій лабораторії неба відбувався розкішний процес наростан..я грози поки все там переверталося стугоніло потемнілими степами мчали табуни вихорів захвилювалися забурунили зелені вали лісосмуг заметушилися птахи в повітрі.
Усе ближче гр..міло бл..скало. Сива повно..вода хмара вже висіла над цілим степом. Світлі вітрила дожчщу вже розпускалися на обрії помітно наближалися нивами.
З тихим дзвоном упали перші краплини усе стрепенулося і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ той цілющий травневий дощ про який кажуть що це сиплет..ся з неба золото. Сивіла дощем дал..чінь вода вже ближчщала на шляху. Земля набиралася сили. Хліба помітно з..ленішали ніби набрякали густим з..леним соком.
(160 слів) За О. Гончарем
Степ плаче
На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.
З лісу в широких киреях виходять вечір і туман. Вони спиняют..ся біля узліс..я й думають …кКуди б це піти?.. Далі туман сзсовується ліво..руч і сивим дідом бреде на долину до ставу а вечір сзкрадаєт..ся на хутір щоб почути як заблукавши у вишняку та гречках затихають самотня хата й вулики. Отут він дочекаєт..ся ночі подарує їй перстень місяця та й зникне у вербах і вербо..лозах.
І знову спекотне маар…во й золота втома степів.
На зачерствілих потрісканих долонях з..мля простягнула людині щедрі чаші врожаю й уже пр..томилася тр..мати їх. Пр..томився й колос та не дочекавшись жнивовиці у печалі почав накрапати сльозою. Давно вже так не..стрічалися колос і людина.
Скільки не йдеш і перед тобою і за тобою плачуть степи. Зрідка сзблисне серп..другий. Майне жіноча хустина самотньо забов..аніє полукіпок і знову смуток колос..я й дрімливі з бджолою вії соняшників. Стоять вони плече..в..плече тр..мають у пазухах дитячі голівки й дивлят..ся тільки на схід.
(161 слово) За М. Стельмахом
Ліс
Далі вище починаєт..ся мішаний ліс густішає і густішає і дуби і липи і явори і ясени і берези. Скільки тут тіні й свіжості сонце не сонце спека не спека.
А як пройде злива усе тут пахне водою ніби губка насичена і густі тумани підносят..ся і звивают..ся над коронами дерев. А скільки під ногами гриба всілякого топчеш..ся по слиз..ких старих бабках з м..якими кап..люхами по білих твердих хрящах..гірчаках по рожевих і синіх сироїжшках по ч..рвоних біло..краплистих мухоморах.
А скільки тут шуму всілякого! Птахи літають поміж гіл..яч..ям шмигають дикі голуби десь вистукує дятел у дупляву липу десь дзвінко і лунко кряче крук. А там шмигне мален..ка метка тінь з гіл..яки на гіл..яку. Білочка. Вона бідачисько задивилася перейнялася тим і хоче швидше зникнути.
А далі у долину місцями галявини з травою високою і квітами і суничником. І чагарники молодих дерев грабини дубини,ясенини. Тут і пташки інші не круки і не голуби,а соловейки та синички та жовтобрюшки та всяке інше дрібне й крикливе створін..я.
(162 слова) За У. Самчуком
Вражен..я
Перше моє вражен..я від лісу залишилося без зміни назавжди в моїй пам..яті. На галявині між молодими пагінцями великі червоні полуниці у високій траві й рядком в..личезні стовбури вже зовсім оброблені. Я міряв їх сімнадцять метрів завдовшжки і при корін..і майже метр завширшки. Можна собі уявити сосни з яких були ці велетенс..кі колоди. Згодом я довідався що їх вивозили до Аанглії як щогловий ліс.
Після шкіл..них іспитів наша матуся залюбки брала нас із собою. П..ятнадцять кілометрів дорога ст..лилася між золотистими соняшниками білястою гречкою жовто..гарячим просом темно..зеленими коноплями а місцями вздовж річки. Проїхавши хутори й села ми в..їздили в ліс як у якесь зачароване царство. Навколо височать поодинокі сосни прямі як ті струни на скрипці а їх верхів..я хвилюють і тр..мтять шумлять як море. З одного боку вже зрубаний ліс а з другого незайма..ний непролаз..ний. Тісними рядами сосни тут і там дубчаки й осики. Як це було чудово опівдні зайти з гарячої галявини у свіжу гущавину.
Ліс залишив у моїй уяві не..затертий слід.
(162 слова) О. Грищенко
Ранок у лісі
Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Не..порушно стоять дерева загорнені в сутінь рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги мертво... Лиш де..не..де прокинет..ся пташка не..певним голосом обізвет..ся зі свого затишку. Ліс ще дрімає а з синім небом уже щось дієт..ся воно то зблідне наче від жаху то спалахне сяйвом немов од радощів.
Небо мінит..ся небо грає усякими барвами блідим сяйвом торкає верш..чки чорного лісу... Стр..пенувся врешті ліс і собі заграв... Заш..потіли збуджені листочки оповідаючи сни свої зам..тушилась у травиці комашня розітнулося в гущині голосне щебетан..я й полинуло високо туди де небо мінит..ся де небо грає всякими барвами...
На галяву вискакує з гущини сарна і зачарован…а чудовим концертом зупиняєт..ся. Полохливий заєць причаївшись під кущем пригина вуха витріща очі й немов порина в..есь у море лісових звуків...
Аж ось ринуло від сходу ясне промін..я мов руки простяглось до лісу обняло його засипало само..цвітами золотими смугами впало на синю від роси траву на галяві де гостро на тлі золотого світла випинаєт..ся струнка постать сарни.
(160 слів) За М. Коцюбинським