 |
|
Весна - свято природи
Кучеряві діброви смарагдові л..вади й змолоділі поля мліють від радісних симфоній і в..селих барв в..ликого свята природи. У густих вербо..лозах поміж плакучих верб що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти у..день і в..ночі не..втихають закохан..і соловейки. Мирно воркують лагідні горлиці тр..вожно голосять одинокі зозулі. На тонен..кій галузці крислатого осокора л..генько гойдаєт..ся округла ремезова колисочка.
Із..за темно..зелених стішжків гордовитого рогозу тихо випливає щаслива качина сімейка. Не..повороткий сазан виринув з обжитої ями і вимальовує широкі кола на воді. Метушат..ся легко..крилі б..регові ластівки. З..під похилого куща розлогої шелюги випурхнула блакитна пташка плавно торкнулася водяного дзеркала і вже в її довгому дзьобі тріпочет..ся срібляста верховодка.
У тінистому вільшанику у вінку крислато..ажурної папороті яскраво..жовтим букетом пишаєт..ся болотяне верболіз..я. Пишні л..вади пропахли м..довим ароматом. Барвлят..ься на них у в..селому танку білі салатові й голубен..кі метелики з досвітку й до смеркан..я заклопотано гудуть огрядні джмелі й трудівниці бджоли. Кому не..хочет..ся поласувати духм..яним медом з розмаїтого л..вадного травопіл..я!
Не..скласти ціни скарбам щедро розсипаним на річкових л..вадах!
(162 слова) М.Яценко
Купальські ночі
За хатою зсколихнувся ліс і на якийсь крок ступив ближче до Мморозенкового подвір..я. Любі завжди в..чорами здаєт..ся що ліс оживає й наближаєт..ся до осель. Недарма кажуть що в купальс..кі ночі д..рева ходять неначе люди і навіть росзкривають словом..шепотом свої таємниці.
Тоді в лісах днює й ночує тітка Ввасилина пр…слухаючись який цвіт корінь чи лист повертає здоров..я чоловікові. Скільки ще у світі є всякого дива!..
Блакитна тихо..сяйна ніч стояла у своїй довершеній красі над лісовим хлібо..робським краєм де й пш..ничний хліб пахне зіл..ям дібров.
З верб що обступали подвір..я накрапало місячне промін.. й роса а за подвір..ям леген..ким відпаром курілося оз..рце біля якого виводив свою не..хитру пісеньку не..втомний деркач. Скільки він у косовицю скрасив їм купальських вечорів! То як не згадати добрим словом цю пташину?
Люба задумано посміхнувшись пройшла повз корову що л..жала на мураві. Від худоби віяло молоком і дозрілою суницею.
Деркач почувши дівочу ходу замовк пр..таївся в татарс..кому зіл..і а потім знову задиркав наче поспішав розклювати не..тривку п..лену ночі.
(160 слів) За М. Стельмахом
Осінь
Стояла перша осін..я доба з сухими короткуватими днями. Сонце вже не..котит..ся горою як літом не..стоїть над самою головою не..палить палом а берет..ся низом понад горою,привітно світить і пр..гріває після довгої холодної ночі та ущипливого рожевого ранку.
Пройшли жнива скінчилася возовиця. Хіба де в степу далеко від людської оселі ще бов..аніють не..доважені копи а то всюди тільки чорніє нив..я поораною ріл..ею та жовтіють лани збитою стернею...
Пусто серед степу сумно й серед лісу вітри..суховії обголили його рясні віти а ран..і заморозки пожовтили та поч…рвонили лист пташки щебетливі відлетіли у вирій. Жит..я втікало зі степів та лісів ховалося по людс..ких оселях по теплих краях.
По селах від білого світу й до т..мної ночі гупали неугавно ціпи доводячи до розуму те добро яким за літо наділила земля..мати. За годинки поспішали люди з роботою щоб було що й самому їсти і вивезти зайве на продаж. По городах була теж немала клопотнеча мазалися білилися та пр..биралися збираючись уже на зиму.
(159 слів) За Панасом Мирним
Осін..ій шум
Ще звечора з..млю оповив їдкий холодний туман пробирав до кісток і вганяв у дрож. Ч..кай на ніч морозну. І ран..ій завчасний морозенко таки добре попорався протягом ночі настелив трави густо побілив памороз..ю засохлі дерева пр…хопив ще зовсім з..лене листя.
Вийшов уранці Ооксен і завмер пожухле за ніч листя з тихим ш..лестом опадало на землю лягало покорченими долон..ками до..гори наче все ще просило хоч краплинку тепла хоч кр..хітку ласкавого сонця. Не було ні вітру ні жодного поруху а листя падало й падало зривалося з верховіт..я. І вже ціла злива чорно..зелений сумний водо..грай проливався на з..млю.
Д..рева оголялися прямо на очах щойно стояли в листі а глянув через якусь хвилину уже голі. Тільки поодинокі листочки з усіх сил ч..пляються за віт..я намагают..ся втриматися до сонця.
Особливо зворушила Ооксена молоден..ка осика скинула покірно з..лену сорочку простелила її біля ніг та й стоїть гола..голісін..ка тремтить худеньким тільцем на морозі...
Той глухий шум невпин..ий той шелест переслідував Ооксена й тоді коли він повернувся в хату.
(160 слів) За А. Дімаровим
Соловейко
Десь зовсім близ..ко від нас не..вгамовно виводив свою пісню соловейко. Спершу коли починав заливатися здавалось що в горл..чку в нього билася мален..ка співуча намистинка. Короткий свист і ось вона вже вискакувала з дзьобика і стрімко летіла над лісом а за нею вискакували такі ж самі намистинки і всі вони нанизувалися у довгий не..видимий разок. Потім нитка на тому разку рвалася і намистинки падали в лунке оз..ро.
Соловейкові жаль стало їх і він заходжувався ойкати схлипувати. Швидко заспокоївшись розщедрювався і без жалю розсипав навкруги коштовності камінці..самоцвіти бурштинові бусинки червоні коралі срібні сережки золоті колечка. А як не ставало їх радісно дзвонив у прозорі кришталеві дзвоники що висіли поряд на гілочці.
Соловейко сидів на тонесен..кій калиновій гілочці що схилилася від його ваги. Був дуже схожий на горобчика лише тільце мовби трішки витягнуте. Очі чорні великі. Як співав злегка згорбившись трішки опускав крильця широко відкривав тонкий дзьобик у якому ніби сердечко в дзвонику бився гострий язичок і все його крихітне тільце тремтіло й здригалося.
(161 слово) За В. Комаром
Лебеді
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони л..тять і струшують на з..млю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить що так співають лебедині крила. Я пр..слухаюсь до їхнього співу і мені хочет..ся полетіти за лебедями тому й підіймаю руки наче крила. І радість і смуток,і срібний передзвін огортають та й огортають мене своїм снуван..ям.
Я стаю ніби меншим а навколо більшає росте й мінит..ся увесь світ і загачене хмарами небо і одноногі скрипучі журавлі що нікуди не..полетять,і полатані веселим зеленим мохом стріхи і блакитна діброва під селом і чорнотіла земля що пробилася з..під снігу.
І увесь цей світ тріпоче мінит..ся в моїх очах і від..аляє та й від..аляє лебедів. Але я не хочу щоб вони відлітали від нас. От коли б якимсь дивом послухали мене зробили круг над селом і знову пролетіли над нашою хатою. А в цей час наді мною творит..ся диво хтось не..видимим смичком провів по синьому піднебес..і по білих хмарах і вони забриніли як скрипка.
(160 слів) За М. Стельмахом