Главная | Обратная связь

Почуття дорослості підлітків, джерела становлення дорослості.

Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він передбачає засвоєння суспільних вимог до особистості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих.

Становлення дорослості відбувається по-різному. Перші її ознаки можуть дуже відрізнятись від розвинутих форм, проявлятися раптово. Якщо не знати і не враховувати нових тенденцій розвитку в підлітковому періоді, то процес виховання може бути неефективним, а становлення особистості - відбуватися стихійно.

Спостерігаючи значні зрушення у своєму фізичному та статевому розвитку, відчуваючи свої можливості виконувати суспільно важливі справи у сім'ї і школі, підліток починає усвідомлювати, що він уже не дитина. У нього виникає специфічне ставлення до себе, він заперечує свою належність до дітей, прагне бути і вважатися дорослим. Це новоутворення виражає нову життєву позицію підлітка щодо людей і світу, визначає зміст і специфічну спрямованість його соціальної активності, систему нових прагнень, переживань та афективних реакцій.

Виникнення у підлітка уявлення про себе як про людину, що переступила рубіж дитинства, зумовлює його переорієнтацію з дитячих норм і цінностей на дорослі. Його вже не влаштовують правила, обмеження, мораль послуху, які існують для дітей і є джерелом їхньої несамостійності, нерівноправності з дорослими.

Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій сприйнятливості до засвоєння цінностей, норм, способів поведінки, які існують у світі дорослих. Він усіляко намагається реалізувати свою потребу в утвердженні позиції дорослої людини, але відсутність психічних можливостей заважає досягненню цієї мети. Це є однією з основних суперечностей віку, розв'язання якої стимулює подальший психічний розвиток.

Підліток намагається долучитися до життя і діяльності дорослих шляхом наслідування. Спершу він переймає те, що доступніше для нього: зовнішній вигляд і манеру поведінки.

Почуття дорослості підлітків може виявлятися у загальній переорієнтації від ровесників як значущих Інших (яким здебільшого уподібнюється Я-минуле і Я-те-перішнє) на дорослих, якості яких починають визначати очікуваний напрям власних змін підлітка, а також у критичному ставленні до Я-минулого, у відчуженні багатьох рис дитячого Я. Майбутнє уявляється йому досить туманним.

Потребу підлітків мати зразок для наслідування вчитель може використати як один з каналів впливу на дітей, організовуючи вечори, зустрічі, диспути з відомими людьми, розкриваючи зміст життя і діяльності високоморальних, творчих особистостей.

З прагненням підлітка швидше стати дорослим пов'язана провідна для нього потреба в самостійності і незалежності. Його здатності самостійно регулювати свою поведінку сприяє досягнутий рівень психічного та особистісного розвитку. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати свої вчинки, хоч йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведінка більш осмислена, не така імпульсивна, як молодшого школяра, він краще володіє собою. Підліток ставить перед собою віддаленіші цілі, формує перші життєві плани (вибір професії), ідеали, прагне бути на когось схожим, набути певні риси характеру, моральні переконання. Потреба в самостійності реалізується у намаганні діяти без сторонньої допомоги й опіки, в здатності приймати рішення і відстоювати власні погляди, в умінні досягати поставленої мети.

Водночас у підлітків посилюється негативізм щодо будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демонструвати свою незалежність. Вони прагнуть вільно обирати способи виконання своїх обов'язків і одночасно бояться проявити слабкість, уникають діяльності, яка може спричинити чиїсь насмішки або відчуття невпевненості у своїх силах. Тому інколи за відсутності вільного вибору підлітки швидше поводитимуться зухвало, ніж дозволять змусити себе до активності.

Деструктивні вербальні посилання, що сприяють неадекватному зворотному зв’язку в континуумі «дорослий-дитина». Специфіка конструктивних вербальних посилань у континуумі «дорослий-дитина». Психотехнічний інструментарій на оволодіння навичками конструктивних інтеракцій у рамках «Я-повідомлення» в континуумі «дорослий-дитина».

Спілкування з дітьми – це особливий вид інтеракцій. В першу чергу під удар потрапляє Его якому, внаслідок дисфункціональних посилань, загрожує еманація, розтікання, спустошення. Чим небезпечне втрата змістовного наповнення Его? По-перше, відбувається затискання спустошеного Его між двома більш в’язкими, домінуючими та мощними структурами Ід та Супер-Его внаслідок чого порушуються функціональні можливості Его (воно вже не здатне моделювати реальну картину світу, конструктивно взаємодіяти з реальністю, виступати каталізатором між Ід та Супер-Его, регулювати вимоги Ід тощо); по-друге, зміст Его витікає під оболонку Супер-Его та змішується з його змістовним наповненням, і як наслідок відбувається гіпертрофація Супер-Его, окрім цього спустошенне Его прагне заповнення будь-яким способом інакше воно буде роздавлено зовнішнім або внутрішнім тиском, а способи заповнення фрагментарного Его, як ми вже знаємо, завжди деструктивні.

Порушенням меж та окупацією психологічної території, що стимулює виникнення різних форм психологічного захисту вплоть до агресивних тенденцій.

Проте, конструктивні посилання не ламають архітектоніку психіки, не сприяють фрагментації та спустошенню Его, а навпаки мобілізують внутрішньоособитстісні ресурси, активують потенціал особистості, що в свою чергу сприяє розвитку цілісності, а це запорука продуктивного функціонування. Психолог в індивідуальній або груповій роботі з дорослими може допомогти сформувати необхідні навички конструктивної взаємодії з дітьми. До таких навичок відносяться:

трансляція конструктивних посилань у форматі "Я-повідомлення"; «активне слухання» внутрішнього світу дитини, світу її почуттів; безоцінкова перцепція особистості дитини, при вербальному фокусі на небажаних діях дитини; кристалізація позитивних намірів у поведінкових патернах дитини; володіння навичками саморегуляції власного емоційного стану.

Наступні технічні прийоми є тим робочим інструментом, який психолог може використовувати в подібній роботі з педагогами та батьками.

Психолог пояснює педагогам, що собою представляють посилання формату "Я-повідомлення" і "Ти-повідомлення"; пояснює позитивний аспект використання "Я-повідомлення" та негативні наслідки використання "Ти-повідомлення".

Посилання формату "Ти-повідомлення" вміщує в собі негативну оцінку особистісних якостей дитини, звинувачення, образливу форму надання інформації; дорослий у випадку трансляції «Ти-повідомлення», як правило, використовує загрозу або наказ, що свою чергу викликає супротив та протест; (Напр., «перестань розмовляти», «негайно прибери в кімнаті», «почни робити уроки в кінці кінців» тощо); при неможливості реалізації зовнішнього супротиву, «Ти-повідомлення» сприяє збереженню та стійкості внутрішнього протесту.

Посилання формату "Я-повідомлення" – це прийом та спосіб самовираження і усвідомлення власних почуттів, який використовується дорослими в ситуаціях напруги, і спрямований на повідомлення дитині про свої почуття, негативні переживання та поведінку, яка викликала ці переживання. В силу того, що повідомлення про власні почуття не вміщує в собі звинувачень вони рідко викликають протест. Окрім цього, у формулі «Я-повідомлення», на відміну від «Ти-повідомлення», обов’язково використовується елемент прохання (Напр., «будь-ласка перестань розмовляти», «прибери будь-ласка в кімнаті», «незабудь зробити уроки»). Окрім того, що "Я-повідомлення" транслює почуття дорослого та його переживання воно має ще ряд значень:

"Я-повідомлення" кваліфікується як спосіб контролю та регуляції власного емоційного стану, так як енергія емоційно-афективного плану переводиться на раціональний, вербально-комунікативний рівень, тому відбувається стабілізація емоцій, що сприяє більш спокійному та врівноваженому спілкуванню з дитиною;За допомогою "Я-повідомлення" - дорослим вдається встановити контакт з дитиною і налаштуватися на позитивний результат спілкування з нею; "Я-повідомлення" - сигналізує про межі дозволенного в необразливій для дитини формі; "Я-повідомлення" - це спосіб передати відповідальність за свої дії дитині; дитина сама вирішує, що їй робити в світлі нової інформації;"Я-повідомлення" - припускає реалізацію впевненої поведінки замість агресивної;"Я-повідомлення" - припускає в спілкуванні з дитиною позицію на рівних, замість позиції зверху. Важливим аспектом є те, що "Я-повідомлення" завжди починається з особистих займенників: "я", "мені", "мене".

З основні правила на яких необхідно фокусуватися при моделюванні посилання формату «Я-повідомлення».

Правило 1 — опис ситуації, яка викликала роздратування.

Правило 2 — точне називання власних почуттів у цій ситу­ації.

Правило 3 — називання причин такого почуття ("Я відчуваю роздратування, коли говорять на уроці ...).

Не дивлячись на простоту формулювання "Я-повідомлення" викликає труднощі у батьків та педагогів, це може свідчити про те, що в них блокований зв’язок із власним внутрішнім «Я», вони звикли приховувати свої почуття, а також їм важко відмовитися від зручної для них позиції в спілкуванні – позиції «зверху». Тому в моделюванні "Я-повідомлення" необхідно тренуватися.

Арсенал покарань досить широкий і включає такі види, як фізичні покарання (фізична агресія), вербальна агресія, афективний вплив на дитину, позбавлення батьківської любові, обмеження активності дитини, позбавлення благ і привілеїв, ініціювання почуття провини, примус до дії, покарання природними наслідками, відкладений конфлікт, блокування небажаної дії, логічне пояснення й обгрунтування .

Охарактеризуємо коротко кожен із перелічених видів покарань.

Фізичні покарання, по суті, являють собою варіант фізичної агресії - навмисне заподіяння шкоди, нанесення фізичної і психічної шкоди дитині, пов'язане з переживанням болю, страхом перед болем, зведення і приниження особистості дитини. Фізичні покарання представляють реальну загрозу життю і здоров'ю дитини і є абсолютно неприпустимими, будь то реальна дія або загроза фізичного покарання. Вербальна агресія являє собою досить поширений вид покарання, що виявляється в різних формах: осуду, закидах, буркотливості, засудження, прямий і непрямої негативної оцінки особистості дитини. Основне негативний наслідок - порушення особистісного розвитку, пов'язане з формуванням у дитини низького самоприйняття і самооцінки, залежності, тривожності, невпевненості в собі, мотивації уникнення, скритності, заздрості. Аффективное вплив (гнів, лють, крик). Неконтрольовані афективні спалахи батька ведуть до втрати дитиною чутливості, здатності до емпатії, викликають почуття страху. Втрачається авторитет батька. Захисна реакція призводить до втрати чутливості до крику, підвищеного тону, батьківським окрикам. Позбавлення батьківської любові. Батько в разі порушення дитиною його вимог демонструє у відкритій формі свою відкидання: «Я тебе більше не люблю», «Ти мені не потрібен». Поведінкова форма цього виду покарань є уникнення контактів з дитиною (фізичного, перцептивного, діяльнісного), прагнення піти, залишити приміщення, в якому перебуває дитина, демонстративну від нього ізоляцію. Обмеження активності дитини як вид покарання передбачає дії батька, що обмежують можливості діяльності та занять дитини: поставити в «кут», замкнути в кімнаті, посадити дошкільника на стільчик і не дозволити вставати, позбавити прогулянки, заборонити грати і т.п.